Раді Вас бачити!

В номері Яна пішла вмитися після подорожі містом, а Лісогір отримав повідомлення. Думав, що від Топчія та абонент виявився невідомим. Спочатку Артем проігнорував, але слідом прилетіло: «Відкрийте, це дуже важливо!»

– Чого тільки не напишуть, заради реклами, – вголос сказав щасливий Лісогір та відкрив відео...

Побачене він спочатку не зрозумів... Потім сів... Встав... Ролик йшов без звуку, але те що він бачив не потребувало озвучування! Зовсім не в підвалі, а серед якихось пишних хоромів, без ланцюгів, його Яна одягнена в непристойний одяг повії – займалася сексом з мерзенним дідуганом на прізвисько Годзіла... Вона не виглядала щасливою, але й не виривалась та не кричала. Просто робила з ним гидкі речі й дивитися далі Артем не зміг!

Кудись поділося піднесення від прогулянки містом та нестримні гарячі бажання. Тепер він не відчував власного тіла, а в голові кипіла ненависть та нерозуміння цього монтажу? Навіщо комусь ліпити «підле кіно» про Яну, котра ні в якому разі не згодилася б на подібне зі страшним покидьком. Але ж навіщось це змонтували та надіслали йому?

Як він повинен тепер поводитись? Як приховати те, що відчуває? Тим більше, що Яна розумна й відразу побачить зміни його настрою та запитає причину. Адже кохає його на клітинному рівні... А може НІ? Що як це відео справжнє? Господи, зроби що-небудь!

Артем вимкнув, але не видалив. Він обхопив голову обома руками і в цей самий час з ванної кімнати вийшла його Яна. Вона була абсолютно без нічого, акуратно причесана й неймовірно гарна... Майже така, як там!

– Тьомочко, що сталося? – миттю відреагувала дівчина на його стан і цей янгольський голос просто вбивав. – Ти на себе не схожий.

– Ти теж! – скрикнув Лісогір та кинув їй халат.

Потім підійшов і не зміг чекати. Артем був людиною відкритою та вже обпеченою таємницями про смерть мами. Він цілих двадцять років був заручником тієї прихованої істини. Тому тепер просто запустив їй відео. А Яна подивилась хвилинку та як стояла, так і втратила свідомість.

Лісогір вимкнув гидоту, взяв її на руки й поклав на ліжко. Він обтер її побіліле личко вологим рушником і дівчина прийшла до тями. Вона не вдала, що стукнулась головою й нічого не пам’ятає, а простогнала:

– Ти ненавидиш мене?

– Тобто це правда? Не монтаж? Не підстава? Там все по-справжньому? – ще намагався не вірити Лісогір. Дівчина прикрила очі, потім спробувала вдихнути більше повітря, так наче задихалась і відповіла:

– Тьомо, ти ж казав, що тобі байдуже. Що ми почнемо все з чистої сторінки. Так, я не завжди була в підвалі, на ланцюгу. Інколи та тварина забирала мене до своєї спальні та гралася, як живою іграшкою. Він хворий імпотент, тому й одягав непристойно та торкався... Я ненавиділа його й себе, інколи дуже хотіла померти. Але ж навіщось Бог дав мені життя. А потім ти врятував і я блаженно покохала тебе, життя, цілий світ. Та бачу, що всьому настав кінець. Так?

– А хіба ти інакше реагувала б на мене там? – сидів перед нею на підлозі Лісогір і не знав: навіщо він ще живий.

– Я зрозуміла, Артеме Валентиновичу. Не переймайтеся, все пройде й забудеться. Я не буду обтяжувати Вас своєю присутністю. Поїду геть. Тільки дозволь мені замовити квиток і таксі до вокзалу. Гроші я поверну тобі, коли почну працювати, – вона здавалася абсолютно спокійною й це бісило Артема ще більше.

– Де відпрацюєш? У Годзіли? – збурено запитав він та навіть не розумів, наскільки жорстоко й по-дитячому поводиться зараз.

– Ні. Я поїду до твоєї тьоті Віри. В мене все одно більше нікого немає, а вона хороша жінка і їй теж важко жити на самоті. Вона не казала, та я й так знаю...

Яна підвелася, обійшла його, одяглася, взяла телефон, замовила квиток і таксі. Надала дані карти й тихо сіла в кутку, чекати на дзвінок перевізника. Весь цей час Артем мовчав і не рухався так, ніби неживий. А коли забринів виклик таксі, він кинувся до Яни на колінах:

– Не йди. Скажи, що все це страшний сон і ми зараз прокинемося. Я повірю, бо такого не може бути... Я ж тільки зустрів тебе і так неймовірно кохаю...

Але дівчина пережила вже стільки горя, що й це сприймала як черговий виклик долі. Вона нічого не бачила за сльозами, тільки негативно кивнула й тихо відповіла:

– Ні, Тьомочко, прости... Ти побачив істину, заручницею якої я була. Прощавай!

Вона обережно зачинила за собою двері й донедавна окрилений щастям Лісогір звалився на готельний килим. Він звивався в муках та істерив, ридав і бив руками підлогу, вив від болю та стогнав від страшної правди, заручниками якої вони тепер були обоє.

Через деякий час він затих, потім хитаючись пішов до ванної. Вмився, причесався та й спустився вниз до супермаркету. Там Лісогір взяв три пляшки горілки, великий коньяк і повернувся до себе в номер.

Вихований у кращих традиціях столиці, наразі він пив все те «з горла» та вже не відчував власного тіла. П’яний до чортиків Лісогір, спочатку відкрив галерею, де вже було дуже багато їх селфі з Яною, потім ще раз подивився страшне відео й, з усієї сили, вдарив телефоном об стіну. Техніка хрюкнула й розвалилася на запчастини. Артем пошукав недопиту пляшку і знову перекинув її до рота. Потім впав посеред номера на мокрий від сліз та спиртного килим і відключився, наче мертвий.

Звісно перше, що приходить до голови: хто й навіщо скинув щасливим людям те страшне, хоч і справжнє, відео? Але ж це – пара дрібниць! Якщо вже воно потрапило до стурбованого масажиста, то в руках гадюки Ліни Жур йому з’явитися елементарно просто.

Інша справа: як вона склала до купи, що прекрасну дівчинку, котра була невільницею Годзіли, тепер кохає її ненависний пасинок? Це вже інше питання, але для такої як Ліна, цілком підвладне!