Раді Вас бачити!

Годзіла, саме таке поганяло причепилось до особи, про яку почув від бармена в «Максимумі» Артем Лісогір. Можливо за потворну пику або за величезні розміри, якими нагородив Господь цю тварюку, кличка йому дуже пасувала.

Зараз Гребенюк неквапливо спускався до підвалу власного особняка й тримав в одній руці чашку кави. В іншій – блюдце зі свіжоспеченим домашнім пирогом, що вже зранку приготувала кухарка.

Здоровило ногою пнув двері та зайшов до невеличкої кімнати. Там було тепло й сухо. На ліжку, лицем вниз лежала дівчина, про яку розповідав бармен. На одній з її ніжок, на металевому браслеті, красувався ланцюг. Та здавалося Яна на нього не зважала. Кажуть, людина у своєму житті, інколи звикає до будь-чого. Ось і ця малеча, перебуваючи в рабстві ненавиділа життя, але поки терпіла його...

– Кицю, я тобі солоденького приніс. Але спочатку зроби мені солодко! – почула вона страшний голос та не поворухнулась.

Тоді Годзіла підійняв її за волосся. Від болю Яна зойкнула, розплющила заплакані оченята й злісно глянула йому в обличчя.

– Чого ти зиркаєш, мала потворо? Кажу: роби мені вранішній мінет! Та обережно, бо якщо відчую грубість, тут у підвалі й закопаю. Чула, роби кажу!

Він опустив перед дівчиною штани та підсунув до її обличчя доволі невідповідний, щодо його розмірів, маленький орган. Той вже збуджено посіпувався й прохав насолоди. А дівча спочатку прикрило красиві сині очі, секунду потрималось долонькою за лоба та взяло пеніс збоченця до рук.

Далі Яна тяжко зітхнула, вклала гидоту до ротика й робила монотонні рухи так, наче нежива. Зате Годзіла від задоволення закинув потворну голову аж на спину й задихався від свого звірячого блаженства. На щастя пройшло лише кілька хвилин і клінічно стурбований паразит кінчив, не змушуючи дівчину довго мучитися з ним. Виходило, що в даній ситуації його чоловіча слабкість грала на користь полонянці.

– Молодчинка, навчилася таки робити це вправно. Йди відстібну. Сходи помийся та поїж нагорі. Це все без тебе приберуть, – розм’як від оргазму дикун й протер простирадлом своє обвисле хазяйство.

Яна підвелася, попестила занімілу від залізяччя ніжку, взулася й кинулась нагору. А Годзіла збуджено дивився їй вслід та хтиво облизував свого потворного рота.

Біля душової кабінки дівчина зірвала з себе спаскуджений одяг, виблювала гидоту й довго змивала з себе жахіття свого життя. Потім одягла махровий халат, що висів поруч і вийшла до кухні. Там крутилася працьовита місцева жінка Клава. Годзіла платив їй за мовчання фантастичні гроші й тому від неї на вулиці точно ніхто не чув: що відбувається за високим кам’яним парканом.

Яна налила собі кави та випила, без цукру, адже після недавньої «процедури» їй було не до солодкого. Тепер полонянка почувалася ліпше та недовго. До кухні завалився Годзіла й потонув у ній своїм хижацьким щасливим поглядом.

– Йди нагору, одягнись у мої дарунки. Скоро підійду, – лагідно вимовив збоченець та вийшов, а дівчина поставила чашку до мийки й тяжко зітхнула. Адже почався новий ненависний день, де вона повинна коритися тварюці, а інакше він її просто вб’є та ніхто й не згадає.

Нагорі у спальні цього шизика, на величезному ліжку лежала така гидота, до якої торкатися не хотілось. Ліфчик мав звичайні лямочки, але чашки були порожні. Тобто одягнувши це – груди залишаться оголеними. Та й трусики посередині мали розріз. Єдине, що нагадувало нормальні речі, це пояс з ажурними панчохами. Поки вона «вдягалася», почула шурхіт, але обертатись не бажала.

Годзіла забрів наперед та знову облизнув гидкого рота:

– Ти просто неймовірна, лялю! Такої в мене ще не було...

Страхіття сіло перед дівчиною на ліжко й миттю засунуло їй до ротика два величезних пальці. Потім виродок нетерпляче обслинив обидві свої руки й почав пестити ними оголені дівочі соски. Нічого не поробиш, під слизькими пальцями, вони збудилися.

– Сирітко, бачу, ти вже мене хочеш? І я страшенно хочу тебе скрізь... Іди спочатку сюди, – він підхопив дівчину на руки й посадив спиною до себе на той відсутній чоловічий орган та застогнав, наче божевільний.

Яна нічого не відчувала й тільки молилась, що він саме такий. Бо якби у цього звіра хазяйство відповідало розмірам його тіла, він би вже давно зробив з неї каліку, чи розірвав на шматки. А так лише ковзав своїм непотребом та змушував ненавидіти. Судячи з поведінки, тварюка вже прийняла Віагру й тепер прийдеться терпіти цю нісенітницю кілька годин.

Хворий дебіл об’ялозив своїм хазяйством по ній скрізь та здається вже трохи стомився, адже величезне тіло було немолодим і потребувало деяких зусиль, щоб вертіти своєю іграшкою на всі боки. Коли він награвся й кінчив на підлогу, то відразу вирубився. А Яна миттю скинула з себе ті мотузки та істерично побігла митися. Щоб не ламати кайфу, бридкий дід не користувався презервативами. Але й брюхатити свою іграшку поки не бажав чи може вже не міг? 

Під стрімкими потоками води дівчина намагалась аналізувати: скільки ще зможе витримати цю наругу над своїм тілом і мозком? Адже душа, якщо й була присутня в ній, то ніякої участі в нинішньому страхітливому житті точно не приймала. Вона спала десь дуже глибоко і це єдине, що радувало.

Скоро Годзіла виліз надвір у діловому костюмі й тепер нагадував тварину, що зібралася на виступ до цирку. Він роздав слугам накази та виїхав у своєму мікроавтобусі в невідомому напрямку. А люди, що залишилися вдома полегшено зітхнули й зайнялись своїми справами.

Зрозуміло, що телефон Яні був заборонений. Тому полонянка взяла книжку та й пішла на свіже повітря, посидіти між квітучих дерев її тюрми.