Раді Вас бачити!

Артем з Яною зняли номер у звичайному львівському готелі. Не дивлячись на увагу прекрасної дівчини, Лісогір був ще дуже злий на батька. Роботу він завжди виконував сумлінно й тому помчав до місцевого офісу, без затримки. Яна залишилася в номері відпочити, адже пізніше коханий обіцяв їй показати родзинки прекрасного старовинного міста.

Окрилений щастям Лісогір уважно вислухав Ореста Садовського. Чоловік дуже прохав не звільняти його, щоб мати можливість допомагати внукам. А ще продемонстрував, що підшився від алкоголізму й добрий татів син повірив бідоласі та поки залишив на посаді. Артем не поспішав звільняти старого ще й тому, що мудро притримував місце для себе, на випадок, коли їм з Яною дійсно прийдеться перебратися сюди.

Після офісу він заскочив до однієї приватної львівської пекарні та купив чудових смаколиків. Гість припаркував Мерседеса на стоянці готелю, взяв до рук покупки й величезний букет троянд. Квіти дарували ніжні пахощі та нагадували аромат його чарівної половинки. Лише від думки про Неї гарячий Лісогір відчув страшенне збудження й прикрився пакетом, щоб не лякати дівчат на ресепшні чи в ліфті.

Ніколи раніше закоханий не помічав за собою такого шаленого темпераменту. Так, з жінками він заводився швидко, але наразі почувався якимось палким гладіатором, котрий весь час бажає кохати солодку рабиню. Господи! Чому це він про таке згадав? Адже його ніжна квітка, донедавна, дійсно була невільницею. Та він її врятував і тепер вони кохають, наче божевільні!

– Яночко, тримай це тобі. Вони пахнуть звичайними квітами, а за твоїм теплом я скучив не сказати як. Краще покажу! – нетерпляче обійняв її Лісогір та зваблював хтивими цілунками.

– Тьомо, що ти робиш? Потерпи, я хоч квіти в воду поставлю, – випурхнула з його рук Яна.

Артем послухався та пішов умитись. Ось він вийшов з рушником у руці, протираючи обличчя, а потім упіймав її та вже вдихав пахощі шовкового волосся. Парочка незчулась, як опинилася в ліжку й Лісогір заполонив дівочі вуста своїми бажаннями. Він гаряче цілував її тіло та спускався все нижче туди, де вустами ще не бував, хоч давно мріяв. А коли блаженний побачив крихітну красу, він зовсім втратив розум і почав пестити рожевий бутончик так ніжно, як ні з ким цього не робив.

Скорений тоненькими пахощами Артем помітив, що Яна вчепилася руками в спинку ліжка й покірно вслухається в нестерпно солодкі муки. Талановитий коханець напевно знав, що саме люблять в тому місці відчувати жінки й намагався бути найпривабливішим. Під його невблаганним язиком Яна періодично здригалася та схлипувала від блаженства. Чоловікові страшенно хотілося познайомити свою маленьку бджілку з найзвабливішою точкою в її тілі. Всі жінки, з ким він виробляв таке – від насолоди просто божеволіли. Але брутально запихати пальці в солодке лоно коханої Лісогір не смів чи просто відклав на потім. Та він не встиг пошкодувати про свою нерішучість, бо Яна завмерла, а потім скрикнула й вибухнула струменем шаленого чуттєвого оргазму... Щедро нагороджений Артем задоволено поглинув результати своїх старань та повільно цілуючи, повернувся до її личка. Закоханий розпусник доторкнувся до напіввідкритого ротика дівчини й сповістив:

– Там ти ще смачніша... Яночко, солодка моя! Я тебе кохаю до болю, до нестями, до забуття. Ніколи не покидай мене! Дихаю тобою й миті без цього не проживу...

Тепер, не відводячи очей, він плавно й дуже глибоко увійшов до неї всередину і рухався, широко розкинувши над її тілом руки так, наче літав. Артем забув про свою бридку родину і про весь світ навкруги та лише відчував, як його тіло переповнює млосна насолода. Розчулений їх єднанням, він тихенько шепотів:

– Мій божественний достиглий плід... Як вчасно я тебе зірвав і буду куштувати вже до смерті...

Яна обережно впивалася пальчиками в його плечі й звабливо стогнала, а слізки насолоди щедро стікали по її рум’яних щічках.

– Куштуй... Я готова померти за кожен рух в твоїх обіймах. Молюся і боюсь прокинутись від сну. О, Господи! Я збожеволію колись...

Ще мить і красуня стрімко вигнулась та знову забилася в прекрасних муках. Як же Артем блаженствував, вбираючи хвилинки, коли вона кінчала! Цей ніжний вибух і її волога його заводили в шалений транс. Така невимушена і відкрита сила природної жаги – підтверджували пристрасне кохання обраниці до нього...

Зі зрозумілих причин, того дня екскурсія містом не відбулася. А наступного – парочка довго пішки гуляла Львовом. Як і обіцяв, Артем присвятив мандрам старовинними вулицями багато часу й розповідав своїй прекрасній половинці нескінченні історії міста Лева. Виявляється Лісогір знав дуже багато про місцеві пам’ятки та вмів викласти це чарівно й захопливо.

Час летів непомітно. Ось Артем глянув на свою красунечку й зрозумів, що вона ледве ходить. Тому відразу запропонував посидіти в ресторанчику, просто неба, котрих тут було безліч. Навколо в горщиках та на землі росло багато квітів. Їх пахощі дурманили й нагадували казку.

За десертом, коли Яна облизнула ложку з морозивом, закоханий не витримав і взяв її за руку:

– Прошу, пішли до номера... Я дуже скучив за Коханням!

– А я так находилася, що паморочиться в голові, але ні краплі не шкодую. Навколо так прекрасно! Мій Тьомочко, не знаю як віддячити тобі за цю неймовірну екскурсію, – відверто зізналася дівчина, а Лісогір вже був готовий переміститися у просторі, тільки б опинитися з нею за зачиненими дверима.

– Неправда! Знаєш, як мені віддячити. Моя шалена працелюбна бджілко, я від твого кохання навіки розум втратив! Такого щастя я не уявляв і радий дарувати що завгодно, – Артем тримав її за руку й наразі дуже шкодував, що й досі не купив обручки.

Він все частіше думав: як зробити Яні пропозицію, щоб залишились незабутні спогади? І тепер розумів, що стіни міста Лева для подібної урочистості підходять ідеально. Артем вирішив завтра ж купити гарненьку обручку та невідкладно прохати Яну стати його дружиною. Тоді додому вони поїдуть вже зарученими!

– І я для тебе можу все. Здається більше нічого бажати, – відповіла своїм ангельським голосом Яна і Лісогір відчував, як палає радістю його донедавна недоторкане серце. Вони взялися за руки й тихенько пішли в бік готелю.