Раді Вас бачити!

Після повернення до Києва, Артем навіть не заїхав до батьківського дому. Він переночував в орендованій квартирі та мріяв лише про одне: якнайшвидше побачити Яну. Уважний кавалер придбав для неї у відрядженні дещо з одягу, бо пам’ятав, що забрали вони дівчину з кухні маєтку в чім стояла. А ще виконав обіцянку та купив якісного телефона, щоб в будь-який час і звідусіль, вони могли спілкуватись абсолютно безперешкодно.

Разом зі сплатою оренди виходило, що закоханий далекобійник витратив скромні валютні кошти, котрі були на його картці. Та Артем почувався піднесеним, як ніколи у житті, адже окрім роботи й вірного друга у нього з’явився неочікувано прекрасний сенс існування на землі.

– Брате, поїдеш завтра зі мною до Пирятина? – весело запитав він у Євгена.

– Навіщо? Свічку тримати? – відверто підкреслив очевидне Топчій.

– Ви рідкісний грубіян, мсьє! – посміхнувся Лігосір і додав: – Женько, я сам не розберу, що діється й таким себе зроду не пам’ятаю. Але як подумаю про Неї - все всередині перевертається...

– Ага! І назовні теж. Ти ж виглядаєш тепер наче молодий баран в отарі овечок... Арте, емоції контролюй якось! Ні, до Яни ти поїдеш сам, а новин про весілля я чекатиму в гаражі, – радів за товариша Євген та розумів, що поступово втрачає свого безвідмовного напарника.

Звісно вони й надалі будуть працювати разом, чи може кореш навіть запросить його колись у куми, але ж тепер між них точно встрягла юна жінка, заради якої Лісогір гори зверне. Це великими літерами було написано в нього на лобі!

– Дякую за розуміння, братику! – щиро обійняв його Артем, а Євген відсторонився й жартівливо додав:

– Їдь уже, стурбований! Не треба мене посеред вулиці ґвалтувати. Я не такий...

Артем збирався в дорогу та поглядав на кімнату й намагався уявити поруч Яну. Він знову влігся на велике пружне ліжко й загадково посміхнувся. Потім самостійно підправив стрижку й тоненьку борідку та був готовий вирушити до тітки на Полтавщину.

Доїхав далекобійник під приємну музику, а посмішка грала на його губах так, наче Яна вже згодилась повернутися з ним до Києва у спільне житло. Принаймні закоханий Лісогір на це дуже сподівався.

Тітка знову зустріла небожа щирими обіймами, а Яна стояла осторонь й звісно не наважувалася повторити рухи тьоті Віри. Наразі вона була одягнена в дивну сукню, яку жінки скоріше за все перешили під розміри тендітної фігурки. Але ті різноколірні квіточки на легкій тканині здавалися Артему весняним полем. Він страшенно хотів обійняти красуню та не смів. Просто наблизився й потонув своїм жадібним поглядом молодого хижака десь глибоко в ній.

– Привіт, Яно! Ти стала ще гарнішою за ці дні. І сукня тобі дуже личить. Тьотю, твоя робота? – відчував Лісогір, як рветься з грудей до дівчини його серце.

– Наша спільна. Тьомочко, кого ти мені привіз? Ця дитина, наче Попелюшка з казки, хапається за будь-яку роботу та робить її, як найголовнішу в житті. Яна дивовижна дівчинка, – констатувала тітка те, що Артем вже давно зрозумів.

А юна квітка почервоніла й не знала, що відповісти людям, котрі хвалять її за звичайні домашні справи. Тут же не змушують до ницих занять, не тримають на ланцюгу та ставляться щиро й просто, як до рівної.

– Привіт, Артеме! А де ж Ваш напарник? – спитала вона дурницю.

– Яно, а ти на Жеку чекала? Я не знав. Звісно, привіз би його тобі, – удав, що образився Лісогір. – І чого це ми знову на «ви»?

– Вибач, я забула... Ні, ми з тьотею чекали саме на тебе, – тепер відверто зізналася красуня та почервоніла ще більше.

– Дякую! То може запросите гостя в дім? – чудив щасливий Лісогір.

– Ой, а ми від радощів обидві розгубилися. Ласкаво просимо, синку! – плеснула себе по боках тітка й показала Яні, щоб провела Артема до господи. Хіба ж досвідченій жінці треба було пояснювати: що відбувається наразі між цих двох молодих створінь?

За столом, повним зелені та смачної домашньої їжі, Артем сів поруч з Яною й відчував до неї такий блаженний потяг, що боявся не стриматися. Він вдихав ніжний аромат її дитячого тіла й від цього ще більше шаленів. Та все ж підкреслював манери вихованого столичного мачо і лише трішки натякав на особливе ставлення до неї.

Тітка, як завжди, подала свою неймовірну вишневу наливочку та милувалася чарівною молоддю. Звісно вона дуже раділа, що племінник двічі підряд побував у неї в гостях, а ще через те, що можливо скоро він перестане ганяти світом на тих своїх довжелезних авто й створить власну родину. Бо ця парочка разом виглядала дуже гармонійно!

Після смачного обіду, тітка силоміць випхала Артема з Яною на вулицю й наказала гуляти в саду, аж доки вона не розбереться з господарством та приготує гостю постіль. Сперечатись з місцевим матріархатом було марно, а ще закоханий просто марив залишитись посеред квітучих дерев та кущів з дівчиною наодинці.