Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Вправний водій хвацько заїхав у вже знайомий двір біля висотки на Академіка Заболотного. Він дістав речі з багажника й подав Яні тацю з тітчиними пирогами. Вона запакувала їх всі до одного, а ще дала хрумких огірочків з діжки й тільки тоді випустила з двору. Також тьотя Віра подарувала Яні таємний рецепт своїх пухких пирогів і дівчина страшенно хотіла спробувати хоч би й відразу стати до плити.
До речі плита в орендованій квартирі була сучасна й гарна і взагалі, не дивлячись на віддалений район міста, новобудова виглядала більш ніж пристойно. Ця місцевість дійсно знаходилася на безпечній відстані від Осокорків і Яна трохи заспокоїлася.
Вона уважно роздивилась інтер’єр та хотіла піти до ванної, але Артем її зупинив:
– Тобі туди терміново треба?
– Ні. Можеш іти першим, – ввічливо посміхнулася дівчина.
– Я не хочу нікуди йти. І тебе відпускати не хочу. Цей божественний аромат! Ти пахнеш, наче прекрасна квітка. Хочу дихати тобою. Не бійся, я буду яким захочеш, тільки дозволь відчути всю тебе...
Яна стояла не рухаючись і мовчала, а збуджений до нестями Лісогір заплющив очі та пестив її волосся. Він обережно провів руками по тілу дівчини й відчув, як вона тремтить, але точно не від страху. Її крихітні соски випиналися через тоненьку футболку, а дихання збивалось. Артем доторкнувся вустами до її обличчя і раптом почув:
– Тьомо, я не буду втікати... Хочу належати тобі...
Тепер вона сама потягнулася до його губ і їх вуста злилися в пристрасних рухах, захлинаючись від жаги. Закохані не пам’ятали: куди подівся одяг та вже зліпилися тілами й тремтіли від збудження вдвох так, наче стояли на морозі.
Артем підхопив Яну на руки і поглинав її ніжне тіло жадібним поглядом. Поклав на ліжко та збуджував пестощами її ніжки. Десь нагорі він відчув щедру вологу й спробував увійти, але зупинився. Уважно подивився в сині озера її очей і знову зволікав, з останніх сил насолоджуючись передчуттями, а дівчина поглядом молила змилуватись та подарувати їй себе без останку.
– Вперше у житті я боюся не сподобатись, але божевільно кохаю й хочу… – зізнався він. Чоловік наблизився до її губ і милувався ними та ще не цілував.
– Не може не сподобатись коханий... Не муч нас, Тьомо! – почув Лісогір і наважився підкорити її вузесеньку щілинку. Повільно пробрався глибше. Там було тісно й до запаморочення приємно. Яна блаженно застогнала, наче незаймана. Свої інтимні органи Артем вважав звичайними, але тепер його просто розпирала насолода і гордість. «Дякувати Богу, той покидьок був зовсім ніякий...» - задоволено подумав він.
Спочатку Артем рухався витончено й плавно, адже боявся зробити Яні боляче. Та прекрасна жінка нетерпляче прогиналася під ним, очевидно бажаючи набагато більшого задоволення. Вона періодично зводила свої тендітні брівки й розгублено посміхалася, мовчки стверджуючи як їй солодко, а він своєю неквапливістю талановито та безжально роздмухував багаття їх єднання.
Підсвідомо, у якомусь нестримному пошуку, їх руки корчилися і впивались в м’які частини тіл. А пальці раптом одночасно спліталися до болю, та скоро відпускали і обережно пестили одне одного. Очі молили не спинятись і проникали в саму душу. Наразі їм не треба було слів, серця розповідали більше та виривалися з грудей.
Шалений винахідливий коханець миттєво оповив руками Яну і опинився знизу. Йому страшенно захотілось підкреслити свою покірність, а ще так краще поглинати зором всю-всю її чарівну вроду. Дівча відчуло найгострішу насолоду і одержимо застогнало. Він був занадто глибоко і полонянка щастя уважно слухала, що відбувається та рухалась повільно і блаженно.
А Лісогір отримав бажане і заворожено торкався, омріяних безсонними ночами, шовкових соковитих округлостей її грудей. Він тішився, що Яна врешті забула свій дитячий сором і божеволіє все більше. Її прекрасні оченята наразі мерехтіли так яскраво, ніби з них вилітали світлячки. Періодично, від нестерпної жаги, юна коханка закидала високо голівку та зі звабливим стогоном облизувала спраглі, розпухлі губенята... Артем не витримав і майже грубо притиснув крихітку до мліючих грудей та впився хтивим поцілунком:
– Дай їх мені... Я дуже хочу... О, Яночко, що ти зі мною робиш!
Коли ж наситився - знову підвів її й підступно пестив чутливий перезбуджений животик, в районі матки. Бувалий мачо милувався як його ніжна і палка коханка ще бореться та вже готова до вибуху й не помилився. Ось Яна зупинилася на хвильку і намагалася зрозуміти, що відбувається, а потім скрикнула протяжно й запульсувала у його обіймах на диво пристрасним оргазмом. Артем пишався відчуттями, бо його скам'янілий фалос плекала щедра і слизька волога. Покірна та ослабла Яна здригалася й безсило опустилася на збурені від щастя груди.
– Кохаю тебе безрозсудно... Єдиному належатиму вічно... – відповіла щаслива жінка.
– Маленька чарівнице, ми вже належимо одне одному. О, Яночко, ти неймовірна! Я так шукав свою єдину, а ти знаходилася зовсім близько, – обережно поклав він покірну красуню на ліжко й настирливо зайшов в розбурхане гаряче лоно.
– О-о-ой... Господи, як солодко кохати! Я дуже хочу ще таке відчути... – протерла слізки його полонянка й талановитий звабник, від гордості, готовий був зомліти.
– Клянуся, що моя шалена бджілка відчує все блаженство світу! – підняв Артем собі на плечі її ніжки та ніжно цілував їх, а сам уже не міг спинитись... Він розумів, що теж підходить до найгострішої земної муки.
Коханець зовсім втратив розум і залишався до останньої секунди, а потім вирвався назовні та скрикнув голосніше Яни і слухав як потужна невагомість охоплює все його тіло солодким подихом Кохання.
– ...Моє гаряче янголятко, пішли до ванної удвох. Я хочу все робити разом, – запропонував Артем і допоміг їй підвестись.
В кабіні вони лише трохи омили попередній гріх, але дбайливі та вологі руки і поклик мокрих та гарячих тіл дали могутній поштовх до нових неземних емоцій. Наразі нетерплячий розвернув кохану спинкою до себе і попросив:
– Благаю, обіпрись... Не можу я ось так дивитися на тебе. Та крихітка мене чекає й кличе... Малесенька, прогнись...
Тепер окрилена новими відчуттями Яна робила все, що він просив. Вона захоплено знаходила в собі палкий вогонь жіночого блаженства. Забула всю страшну гидоту та відчувала гостре щастя і дарувала без останку себе тому, хто захистив, переродив, подарував прекрасний світ безумства.
Від мокрих солодощів божевільні зморились і пішли до ліжка. Але як тільки опинились в ньому, сплелись в звабливих поцілунках та скоро вже вивчали нову позу. Виходить, ця агонія єднання тепер їх катуватиме довіку. Ніхто не може опиратися могутній силі почуттів!
– Я зрозумів, чому тебе хотів від першої хвилини. Бо ти моя безмежна пристрасть, що просто змушувала підкоритись. Моя шалена бджілко, навіщо ти зробила це зі мною? – палав у ній нестримний Лісогір.
– Не я, мій Тьомочко. Кохання! Воно до тебе так невпинно рветься, що зупинитися не може...
