Спочатку:
На сторінку книги
У величезній залі запанувала тиша, від якої ставало моторошно. Лише стародавній кристал над постаментом повільно обертався, розсипаючи навколо срібні відблиски. Але це світло вже не здавалося теплим. Воно тремтіло, ніби саме відчувало наближення темряви.
Перший Хранитель стояв нерухомо. Його золоте сяйво поступово згасало. Чорні тріщини розповзалися по срібних обладунках, мов коріння старого дерева. Із кожною миттю темрява проникала все глибше. Здавалося, він боровся сам із собою. Його руки тремтіли, спис то опускався, то знову здіймався. Усередині ще жила воля Хранителя, але Король Тіней уже намагався зробити його своєю зброєю.
Арден дивився на нього з болем. Колись він чув легенди про Хранителів, які присягнули захищати Печатки до останнього подиху. Вони не старіли, не залишали своїх постів і були готові пожертвувати собою заради світу. Побачити одного з них у такому стані було нестерпно. Це означало лише одне: темрява проникла навіть туди, куди, здавалося, ніколи не зможе дістатися.
Каель міцніше стиснув меч. Він відчував, що бій неминучий. Серце билося швидко, але думки залишалися ясними. Він більше не був тим юнаком, який безрозсудно кидався вперед. За цей шлях він навчився думати, спостерігати й берегти тих, хто поруч.
Хранитель раптом різко випростався.
Його голова повільно піднялася.
Золоте світло в очах згасло остаточно.
Замість нього спалахнули дві чорні іскри.
По залі прокотився низький гул.
Темрява остаточно взяла гору.
Без жодного попередження Хранитель кинувся вперед. Його швидкість була неймовірною для такої великої постаті. Спис зі свистом розсік повітря й ударив у кам'яну підлогу там, де ще мить тому стояв Каель. Камінь вибухнув уламками, а ударна хвиля відкинула всіх убік.
Каель перекотився через плече, миттєво підвівся й кинувся в атаку. Його меч зустрівся зі списом, і в повітрі спалахнув дощ із золотих та синіх іскор. Від сили удару руки заніміли, але він не відступив. Другий удар був ще сильнішим. Хранитель тиснув уперед, немов справжня кам'яна буря.
Арден теж вступив у бій. Він намагався не вбити Хранителя, а лише стримати його. Він добре розумів, що перед ними не ворог. Перед ними був захисник, поневолений темною магією.
Ліра залишалася трохи позаду. Вона уважно спостерігала за кожним рухом Хранителя. Її серце підказувало, що перемогти його силою неможливо. Вона шукала інший шлях.
Раптом Хранитель ударив списом по землі.
Чорна енергія хвилею розійшлася всією залою.
Із тріщин у камені почали виростати темні примари. Вони не мали облич, лише чорні силуети з довгими руками. Їх ставало дедалі більше. Вони безмовно оточували мандрівників, залишаючи дедалі менше місця для відступу.
Каель розсікав одну тінь за іншою, але кожна знищена примара майже одразу відроджувалася знову.
Арден відчув знайомий холод.
— Це магія Короля Тіней...
Він зрозумів, що Хранитель більше не контролює власну силу.
Темрява використовувала його як провідника.
Ліра заплющила очі.
Вона пригадала слова Ардена: темрява живиться страхом.
Вона глибоко вдихнула.
Її срібний знак почав світитися.
Спочатку слабко.
Потім усе яскравіше.
Світло огорнуло її руки, плечі, волосся.
Примари завмерли.
Наче боялися наблизитися.
Ліра зробила крок уперед.
Ще один.
Вона не дивилася на темряву.
Вона дивилася лише на Хранителя.
Їй здавалося, що десь глибоко всередині нього ще жевріє маленька іскра світла.
— Боріться... — тихо прошепотіла вона.
Її голос луною прокотився величезною залою.
На одну коротку мить чорні очі Хранителя знову стали золотими.
Він завмер.
Спис випав із його рук.
Каель одразу зрозумів, що це їхній шанс.
Він не завдав смертельного удару.
Натомість увігнав меч у чорний кристал, який темрява створила просто на грудях Хранителя.
Пролунав оглушливий тріск.
Кристал розлетівся на сотні уламків.
Темрява вирвалася назовні пронизливим криком.
Вона здійнялася до стелі чорним вихором і розчинилася в повітрі.
Хранитель повільно опустився на коліна.
Його очі знову засяяли золотом.
На обличчі вперше з'явився спокій.
Він підвів погляд на Каеля, Ардена й Ліру.
Повільно схилив голову на знак подяки.
А потім простягнув руку до кристала над постаментом.
Той спалахнув сліпучим світлом.
У самому центрі сяйва почав з'являтися стародавній символ.
Друга Печатка прокидалася.
Але разом із її пробудженням далеко за межами храму пролунав могутній рев.
Такий сильний, що здригнулися гори.
Король Тіней відчув, що його сила щойно ослабла.
І тепер він вирушив назустріч їм особисто.
