Раді Вас бачити!

РОЗДІЛ 27

Сюзанна

Замість того, щоб набирати поліцію, спершу я вирішила зателефонувати сестрі Еліс — Хлої. Колись подруга дала мені її номер про всяк випадок, і тепер цей випадок нарешті стався. Хто знає, можливо, Еліс зараз проводить час із родиною, тому не відповідає на мої дзвінки та повідомлення.

З телефону лунали гудки, які раптом змінилися на здивований голос Хлої.

—Хто це? — стурбовано запитала дівчина.

—Привіт, Хлоє. Я Сюзанна, подруга Еліс.

—Щось сталося?

—Я хотіла запитати, чи, бува, Еліс зараз не з тобою? Вона не відповідає на мої дзвінки, тож я подумала, що Еліс поїхала до родини, — я говорила спокійно, намагаючись не виказувати занепокоєння.

—Ні, вона не тут. З нею щось трапилося? — у голосі Хлої читалася тривога.

—Не переймайся. Певно, телефон розрядився. Або ж відпочиває. Еліс звільнили з роботи, тож, можливо, вона не хоче ні з ким говорити. В будь-якому разі вибач, що потурбувала.

—Коли звʼяжешся з нею, скажи, щоб зателефонувала мені, — попросила Хлоя і завершила дзвінок.

Я опустила телефон і знесилено притиснулася до стіни. З моєю подругою точно щось сталося. Ця навʼязлива думка закріпилася у голові, як набридлива комаха. Відчуваючи запаморочення й важкість у грудях, я поспішила вийти з офісу, щоб подихати повітрям. Робота трохи почекає.

Мої руки тремтіли, а у памʼяті зринали зображення з новин. То була машина Еліс. Я вже ні на крихту не сумнівалася у цьому. Тож зробила єдине, що могла.

—Поліцейський відділок Чарлстону. Чим ми можемо допомогти? — запитав хриплий чоловічий голос.

—Я щодо нещодавньої аварії. В мене є підстава вважати, що це був автомобіль моєї подруги — Еліс Кроуфорд, — тремтливим голосом мовила я.

—Як мені до вас звертатися? Я — офіцер Джек Рейнальд.

—Сюзанна Паркер.

—Чому ви впевнені, що це ваша подруга, міс Паркер? — спокійно запитав офіцер.

—Я впізнала її машину. А ще, схоже на те, що Еліс зникла. Так само, як і власник автомобіля, — тихо сказала я.

—Чи можу я попросити вас підʼїхати у відділок? — запитав Джек.

—Я скоро буду.

***

Кляті затори дратували мене, як ніколи раніше. Чому саме зараз, коли я так поспішаю? Містер Рейнальд чекає на мене у відділку, а я просто не маю змоги туди дістатися. Машина позаду мене засигналила, і неприємний звук змусив скривитися. Як тут не збожеволіти?

По забитій дорозі проривалася машина швидкої. Чи могла у ній бути Еліс? Поранена й налякана? Я відкинула цю думку геть і спрямувала погляд на дорогу попереду. Чому ж тут стільки машин! Мої звичні спокій та розсудливість поступово перетворювалися на гнів.

Коли через годину я нарешті підʼїхала до поліцейського відділку, то почувалася виснаженою й розлюченою. Заходячи досередини, я надто гучно грюкнула дверима й озирнулася.

За невеликою стійкою у вестибюлі сиділа жінка років сорока і переглядала папери. За мить вона підняла на мене втомлений погляд і запитала:

—Я можу вам чимось допомогти, міс?

—В мене зустріч з містером Рейнальдом. Де я можу його знайти? — зітхнула я.

—Я проведу вас, — кивнула жінка.

Ми прямували напівтемним коридором з обідраними шпалерами і, зрештою, зупинилися біля пошарпаних дверей.

Жінка постукала і увійшла до приміщення, схожого на кабінет.

—Джеку, до тебе відвідувачка.

—Міс Паркер, це ви? — зацікавлено запитав чоловік.

—Так. Вибачте за затримку, затори просто жахливі, — похитала головою я.

—Гаразд. Долорес, ти можеш іти, — озвався містер Рейнальд до жінки, і та вийшла за двері.

—Я рада, що все ж таки змогла з вами зустрітися, — мій голос звучав тихо і невпевнено.

—Присядьте, міс Паркер, — чоловік вказав на стілець і почекав, поки я повільно сяду. — Ви казали, що жертва аварії — ваша подруга. Нагадайте, як її звати?

—Еліс Кроуфорд.

—Так, міс Кроуфорд, — офіцер зробив помітку на листку. —Чому ви такі впевнені у цьому?

—Насправді, я не впевнена. Просто склала усі факти докупи.

—Які саме факти?

—По-перше, автомобіль. Точно такий самий, як у Еліс. По-друге, вона із самого ранку не виходить на звʼязок. Жодного разу не відповіла на мої дзвінки, — знизала плечима я. — Хіба цього не досить?

—Важко сказати напевно. Модель автомобіля доволі популярна, а ваша подруга може не відповідати з багатьох причин. Неможливо зробити висновок з цих двох фактів. Але я розгляну вашу версію, — кивнув чоловік. — Мені потрібна уся відома інформація про міс Кроуфорд. Зовнішність, місце проживання, події, що сталися напередодні.

— Я можу показати вам її фотографію, — я дістала телефон і знайшла світлину подруги. — Тридцять років, світле волосся, блакитні очі. Її адреси я не знаю. Також учора Еліс звільнили з роботи. А вона, повірте, дуже багато для неї значила. Можливо, Еліс була засмучена, коли поверталася ввечері додому, і тому не впоралася з керуванням?

—Щодо останнього сумніваюся. На автомобілі були виявлені ознаки зіткнення. Скоріше за все, хтось врізався у неї і втік з місця аварії, — зітхнув містер Рейнальд. — Але мене турбує інше. У машині не виявлено жодних особистих речей. Якщо ваша подруга поверталася з роботи, то повинна була мати бодай сумочку. І слідів самої жінки теж поки не знайдено. Власниця разом з речами просто зникла.

—Вона не зверталася до лікарень? — стурбовано запитала я.

—Ми опитали усі найближчі лікарні, і в жодну не надходив пацієнт з травмами від аварії. А повірте, вони були, адже у салоні авто знайдені сліди крові.

—Я нічого не розумію, — стиснула вологі долоні я.

—Ми поки що теж. Але наразі територію біля місця аварії обшукують. Фото вашої подруги може допомогти. На жаль, більше допомогти вам я не в змозі, — похмуро мовив офіцер. — Залиште свій номер телефону. Тоді я зможу повідомити вас, якщо щось стане відомо.

—Звісно. Дякую за ваш час.

—Сподіваюся, з вашою подругою усе гаразд, — сумно усміхнувся чоловік.

Коли я вийшла надвір і вдихнула повітря, то відчула, як неконтрольовані сльози стікають моїм обличчям, а серце болісно стискається у грудях. Усе це не може бути правдою. Еліс обовʼязково знайдуть. І тоді я сама прикінчу подругу за те, що вона змусила мене пройти через усі ці страждання.