Спочатку:
На сторінку книги
РОЗДІЛ 14
Наглядачка
Нарешті ця гра почала набирати обертів. Бо мені вже починало ставати нудно. Однак тепер, після смерті Рейчел, все стане набагато цікавішим. Жінки зрозуміли, що їхнє життя висить на волосині і цілком залежить від мене. Їм нізащо мене не обіграти.
А щодо Рейчел, навіть добре, що першою стала вона. Жінка все одно була занадто слабкою. Хоч я і усвідомлювала, що, можливо, вона лише грала роль наляканої жертви. Я ж бо знала, що у житті Рейчел геть інакша. Принаймні була.
Два отруєні келихи. Здивування на обличчях жінок у момент розуміння змусило мене усміхнутися своїй винахідливості. Хай не думають, що зможуть перемогти. Я зроблю усе для того, щоб їм це не вдалося.
Бо сенс цієї гри зовсім не в перемозі. Істина лежить набагато глибше, і зовсім скоро всі почнуть це усвідомлювати. Однак поки що жінки мовчали, приховуючи свої секрети під масками доброзичливості й невинності. Лише я знала їх усі. І не залишу цього просто так.
Холодна кава стояла на столі, та я геть про неї забула. Це випробування змусило мене безупинно дивитися в екран в очікуванні того, що станеться далі. Аврора, звісно, взяла на себе роль лідера. Що і не дивно, адже випробування було створено спеціально для неї. Гадаю, жінка теж це зрозуміла. Мій натяк для неї був цілком прозорим.
Мати лікарка. Чудова історія для тих, хто не знає правди. Якби я не знала, то повірила б у цю вигадку. У інших, здається, теж не виникло жодних сумнівів. Та це не означає, що так буде й надалі.
Відкинувшись на спинку крісла, я з цікавістю спостерігала за учасницями, що вже опинилися в новій кімнаті. Звісно, не останній у цій грі. Я не один рік займалася створенням цієї локації. І врешті, зробила її до біса масштабною.
Мені неабияк подобалося все, що я бачила, і все, що робила. І знала, що зрештою це буде недарма. Я мала мету і повільно йшла до її здійснення.
Колись давно, я б навіть не подумала, що все так обернеться. Що буду сидіти у цій кімнаті і дивитися, як страждають інші. Однак усе це було заради справедливості. Вона стала головною ціллю мого життя. Цей прогнилий світ треба врятувати від таких людей, як ті, що зараз сиділи під замком. Ці жінки заслужили свого покарання. Вони власноруч обрали собі таку долю. Я нічого не могла з цим вдіяти.
Зробивши ковток холодної кави, я все одно заплющила очі від задоволення. Цей напій нічого не може зіпсувати. Так само, як і мій чудовий настрій, зрештою.
Зараз мені лишалося тільки чекати, що буде далі. І крок за кроком я дійду до того моменту, коли нарешті переможу.
