Спочатку:
На сторінку книги
РОЗДІЛ 26
Наглядачка
Настав час випробувати жінок поодинці.
Розділити їх, залишити на самоті зі своїми страхами й думками, дати комфортні умови. Як учасниці поводитимуться тепер? Після того, як я нагадала їм про втрачене?
Зрештою, вони мають зненавидіти одна одну. І я планувала зробити для цього усе можливе. Хижаки, що прагнуть крові й помсти, — найнебезпечніші. І скоро я це доведу.
Ніж, який Еліс носила із собою, чекав свого часу. Я не сумнівалася, що жінка рано чи пізно ним скористається. І сподівалася, що це станеться дуже скоро.
Наступне випробування буде для кожної різним. Воно змусить жінок показати свою справжню сутність. Змусити їх випустити лють назовні — ось що мені потрібно. Втрата контролю — найбільша помилка, і учасниці мають її припуститися. Тоді я нарешті побачу гру, на яку розраховувала.
Мої вуста вигиналися в посмішці, коли я спостерігала за кожною з жінок з трьох моніторів. Як же цікаво наглядати за усім з боку. Бути ляльководом, що тягне за невидимі ниточки. Контролювати кожен крок.
Я ніколи не прагнула влади, але тепер нарешті почала усвідомлювати її переваги. Маючи владу, ти маєш усе. І мені дедалі більше це подобалося.
Колись я була ніким. Звичайною жінкою зі звичайним нудним життям. Жінкою, яка одного разу пережила трагедію. Жінкою, яка пообіцяла собі все змінити. Поклялася відновити справедливість. Усе це, зрештою, привело мене сюди. І тепер я більше не та, ким була раніше. Я перетворилася на небезпечну й могутню жінку, яка тримала у руках чужі життя. Колись лише тінь, зараз — загрозливе полумʼя. І невдовзі це полумʼя спалить усе дотла.
А поки я лише чекала того часу. Знала, що він от-от настане. І це змушувало мене тремтіти від нетерплячості.
Я встала з крісла, щоб розімʼяти затерплі ноги. Ходила з одного кутка кімнати в інший, вимальовуючи у голові різні сценарії. Я знала, хто переможе. Або хоча б очікувала такого розвитку подій. Все має статися так, як я запланувала. Бо інакше уся ця гра та всі мої старання будуть марними. І я не могла цього дозволити.
Щоб очистити голову від навʼязливих думок, я пішла до суміжної з кімнатою вбиральні і вмила втомлене обличчя. З відображення у дзеркалі на мене дивилася геть інша людина. Якась фальшива копія колишньої жінки. Бліде обличчя, синці під очима від нестачі сну й постійного споглядання зображень на екранах. Колись гарне пряме каштанове волосся перетворилося на клубок нерозчесаних пасом. Я скривилася від огиди й невдоволення. Такий зовнішній вигляд зовсім мені не личив. Та я готова була пожертвувати ним заради своєї мети.
Набравши повну ванну, я опустилася у гарячу воду і відчула, як напружені мʼязи розслабилися. У повітрі витав аромат трояндового мила. Я вдихнула на повні груди в спробі позбутися занепокоєння. Все буде гаразд. Я впевнено крокувала вперед і з кожним днем наближалася до перемоги. Інакше і бути не могло.
Я відчула, як тілом розливається приємне тепло, а думки нарешті прояснюються. Саме те, що було мені конче необхідно. Мить повного спокою і віри у себе. У майбутнє, де нарешті не буде мого обовʼязку, цієї кривавої гри і гидкої брехні. І з цією думкою я пірнула й затримала дихання, відчуваючи, як вода змиває увесь страх, втому і невидиму кров на моїх руках.
