Раді Вас бачити!

Секунди тягнулися нудотно, як краплі крові, що падають на зачовганий лінолеум. А я стояв очікуючи вердикту. Ще ніколи в житті тиша не була такою голосною. З коридору тягнуло холодом і запахом пересмаженої яєчні.

— Секунду, — кинула вона й різко відсторонилася.

Холод миттєво лизнув долоні там, де щойно було гаряче обличчя. Тіло завмерло, дивлячись, як Кессі неквапливо підходить до хисткого столика. Поставила пластикові склянки. Одна з них глухо стукнула об дерево, кава трохи хлюпнула на стільницю, залишаючи темну пляму. Вона стояла спиною, випрямивши хребет так сильно, що, здавалося, він зараз трісне.

Сере сказилося а вуха заклало. Спина під сорочкою стала липкою. Чекав, що вона зараз розвернеться, поправить наплічник і скаже щось до біса раціональне, що перекреслить усе сказане мною. В горлі застряг сухий клубок.

Кессі розвернулася крізь біль. Кривлячись від кожного руху, зробила крок до мене. Закинула руки на шию і притягнула до себе так, наче намагалася зростися кістками. Гарячий подих обпік щетину, пальці вп’ялися в потилицю, вириваючи з грудей останній видих.

Ледь торкаючись обхопив її за талію. Пальці завмерли на товстій тканині. Я не знав чи зроблю їй боляче якщо притисну сильніше. Сильніший натиск і ребра хруснуть. Найбільш «неправильний» дотик у житті. Хотілося обійняти, щоб вона нарешті перестала тремтіти, але мусив бути обережним.

— Ти ідіот, Джонні, — прошепотіла в самі губи.

Тіло під руками дрібно тремтіло. Чи то від болю, чи то від холоду, що тягнув із щілин під дверима.

— Найбільший ідіот у світі. І, здається... я теж. Тебе кохаю.

Очі заплющились а пальці заплутались у волоссі. Тривога вгамувалася. Лишилася тільки ця побита жінка, що вчепилася в сорочку міцніше за будь-які кайдани. Чуттєвість моменту перебивав різкий запах антисептика, що просяк її бинти.

Поцілунок був коротким і тихим. Жодної драми, тільки дотик вологих губ до губ. Кессі притиснулася до мене, щоб не впасти. Її подих пах кавою, шкіра на щоках була прохолодною.

Я просто тримав долонями обличчя, відчуваючи, як під великим пальцем б’ється жилка. Вона заплющила очі й на секунду розслабила шию, довіряючи мені всю свою вагу. У цій тиші було більше сенсу, ніж у будь-яких словах. 

Я відчував кожен дриж її тіла, кожну спробу вхопити повітря. Пальці ковзнули по щелепі, притримуючи за підборіддя, поки всередині все горіло від бажання кинути її на ліжко.

Кессі не відступала. Кусала губи, наче мітила свою територію. 

Світ за дверима міг котитися під три чорти. Нехай палахкотить. Вже нічого не мало значення. Поки відчував її смак було начхати на все інше. Просто двоє втікачів у тісному номері.

Кессі різко відірвалася. Залишила гаряче дихання на шкірі. Перш ніж встиг перехопити — штовхнула в груди. Тіло піддалось і я завалився на ліжко, пружини жалібно скрипнули під вагою. Плече прошило болем, але зараз він лишився десь на периферії, за межами фокусу.

Вона стала наді мною, вперши руки в боки. Побите обличчя в напівтемряві виглядало дико. Наче вона щойно вийшла з бою і збиралася почати новий.

— Думаєш, не знаю, чим займаєшся в душі по пів години? — процідила в очі.

Криво всміхнувся. Кров гарячою хвилею вдарила в обличчя. Ховатися було нікуди. 

— Так очевидно? 

— Аякже. Хлюпання води не перекриває твої стогони.

Крок вперед. Коліно вперлося між ніг, розсуваючи стегна. Втягнув повітря крізь зуби. Тісний денім штанів став катуванням. Член вперся прямо в її коліно, а пульс там став ударом молота. Кожен поштовх віддавав у скронях, заважаючи думати.

— Це жорстоко, Джонні, — нахилилася нижче, волосся лоскотнуло щоку. — Я втомилася дрочити під ковдрою і кусати подушку, поки ти боїшся дихнути в мій бік. Я чекала поки ти нарешті здасишся.

Рука ковзнула по ременю. Пальці тонкі, але хватка залізна. Весь контроль розсипався. Очі Кессі сталі темні та голодні. Так, маленька, тільки не зупиняйся.

— Кессі... — прохрипів, перехоплюючи зап’ястя. — Розсиплешся. Один рух, і шви підуть по пизді.

— Тоді будь обережним, — прошепотіла, розстібаючи ґудзик. Метал бляхи клацнув у тиші номера. — Або зроби так, щоб на біль стало плювати.

Виклик. Божевілля, але зараз це єдиний спосіб відчути, що ми ще дихаємо.