Раді Вас бачити!

— Якого хріна?!

Від різкого стопу моя голова ледь не відірвалася, з розмаху вгатившись об бокове скло. Салон «Доджа» заповнив нестерпний звук клаксона. Голова важко завалилася на кермо й притисла сигнал.

Я зашипіла від болю, протерла лоба зчепленими руками і вхопила його за комір сорочки, ривком відтягла довбешку від керма.

— Ти що, здох? — запитала я порожнечу.

Він не ворушився. Я підтягнулася ближче, наскільки дозволяли кляті кайдани, і завмерла. На чорній сорочці в районі лівого плеча розповзалася волога, липка пляма. Я обережно торкнулася тканини пальцями — і на шкірі миттєво залишилася червона жижа.

Кров.

— Що за... — я нахмурилась. Невже я все-таки зачепила його в тому провулку? Бляха, я його вбила. От собака, і навіть не встигла подякувати за поїздку.

Всередині похололо, але я змусила себе зібратись. Не можна розклеюватися. Дістала ніж із черевика — старий добра «штрикалка». Перелізла через консоль, сіла йому на коліна. Незручно через наручники. Я одним рухом розрізала дорогий шовк його рукава.

— А-а... Ну, не все так погано, — видихнула я, роздивившись рану.

Куля просто злегка зачепила м’язи і розірвала шкіру. Але кровяки натекло стільки, можна подумати я йому артерію перебила.

Я розвернулася, намацала свій наплічник на сусідньому сидінні. Дістала звідти стару майку, яку не шкода було пустити на шмаття. Одним коротким рухом ножа відчихала від неї довгу смугу тканини.

— Будеш винен мені за гардероб, — просичала і притисла імпровізований бинт до його гарячої шкіри.

Я діяла недбало, трохи грубо. Мені було плювати, чи стерильна ганчірка і чи не занесе вона йому заразу. Головне — щоб він не заляпав весь салон своїм «благородним» походженням, поки я буду розбиратися з ключами. Я обмотала тканину навколо плеча, затягнула вузол зубами так сильно, що його тіло мимоволі здригнулося, попри непритомність.

— Красунчику, чого ж ти слабкий такий? — я взяла його за підборіддя, повернула обличчя до себе.

Він був таким милим без свідомості. Таким беззахисним. Жодного похмурого погляду, жодних погроз. Просто чоловік, який стікає кров'ю. Хоч бери зараз і переріж йому горлянку — один рух лезом, і Меггі знову вільна.

Я нащупала пульс на шиї. Рівний. Впевнений. Серце б’ється — супер.

Великим пальцем поправила скуйовджений темно-русявий чубчик. А все ж, бісова іронія — приємно сидіти в нього на колінах. Я розглядала його риси: ідеально прямий ніс, вольове підборіддя і ці пухкі губи, які ще годину тому шепотіли «погана дівчинка».

Торкнулась пальцями його нижньої губи. Вона була м'якою і гарячою. Мені до нестями захотілося знову їх відчути. Я нахилилася нижче, торкнулась своїм носом його щоки, і зачепила його губи. Повільно, затягнула нижню губу собі до рота. Так ніжно, що аж самій стало нудотно.

— Чого ж ти такий мудило, Джонні? — прошепотіла я йому в рот. — З нас би вийшла непогана пара. Ти прибираєш трупи, я їх створюю. Ідеально.

Відсторонилася від його заюшеного кров'ю плеча і почала обнишпорювати його в пошуках ключа. Руки в наручниках дратували і заважали.

Я залізла в кишені його вузьких джинсів. Мої пальці гарячково замиготіли під тканиною. Близько. Надто близько до того, що змушувало мене кричати. Навіть зараз, коли він був непритомним, я відчувала крізь тонку перегородку кишені його гарячу плоть. Його член, навіть у стані спокою, був твердим. Я мимоволі згадала, як він розпирав мене зсередини рік тому, як груба пульсуюча вена билася об мій клітор, коли він гатив об мене своїми поштовхами.

— Твою матір, Джонні, де клятий ключ? — прошипіла я, просунула руку глибше, ненавмисно торкнулась гарячої головки через тканину білизни.

Мої пальці ковзнули по напруженому паху, і я відчула, як по тілу прокотилося недоречне тепло. Я мацала його збудження, старалась не думати про те, як сильно хочу, щоб він зараз прокинувся і притиснув мене до шкіряного сидіння.

Нарешті мої нігті зачепили щось металеве біля його правого стегна. Ключ.

— Є! — Я витягла його і кинула погляд на його обличчя. Виглядав він паршиво, блідий але спокійний, а сорочка на плечі остаточно перетворилася на криваве місиво. — Юху!

Я вже збиралася злазити, але рука на мить затрималася. Не втрималася і все ж провела долонею по його паху, відчула твердість крізь денім. Ніби сто років пройшло, а тіло досі вібрує від спогаду. Цікаво, який він на смак? Солоний? Солодкуватий?

Дідько, дівчино, зупинись. Про що ти, в біса, думаєш?! Я міцно заплющила очі, спробувала витрусити образ із голови.

Клац — і кляті «браслети» впали на підлогу. Свобода.

Я натиснула кнопку розблокування дверей. Холодне повітря нічної траси увірвалося в салон, вивітрило запах його одеколону.

— Бувай, красунчику, — кинула я через плече.

Хлопнула дверцятами, залишила його одного на узбіччі. Я йшла до яскравих вогнів заправки і відчувала вагу пачки баксів, які я щойно витягла з його кишені. Треба купити щось поїсти, змінити клятий светр і... зникнути. Цього разу назавжди.

Але з кожним кроком від «Доджа», думала про те, що ланцюг на моїх руках нікуди не зник. Він просто став невидимим.