Раді Вас бачити!

ПОСВЯТА

Вечеря була схожа на посвяту. Тьотя Паша постаралася, мов дійсно очікувала особливих подій у житті свого керівника й вихованця. Вона приготувала неймовірно смачну домашню печеню, аромати від якої загарбали простір не лише лобі Шувалівської оселі, а й розповсюдилися надвір. Легкі пахощі літніх салатів лоскотали нутрощі й примушували кишки гучно прохати смачного.

Лев вийшов до столу без пов'язки на голові, в затишному домашньому одязі: тонкий кашеміровий жакет і симпатичні бежеві штани. Тепер це був не суворий бос годувальників, в брендових обладунках; а лагідний котик, що потребує пестощів.

У мене в маєтку ще не було чисельного гардероба, а тому я вдягла свій улюблений просторий сарафан-максі темного кольору, в крихітних зірочках по всій поверхні. Ну, а пухнасте волосся, що спадало на відкриті плечі підкреслювало легку сексуальність.

Здається я все зробила правильно, бо коли Лев глянув на мене, глибоко вдихнув ароматне повітря та проковтнув слинку, наче хотів почати смакування з мене. Я задоволено посміхнулася й покірно сіла за довгим обіднім столом, поруч з ним.

Тьотя Паша подала нам основні страви й кудись зникла, а господар дому подивився на розмаїття пляшок на рухомому столику та обрав, для початку, чарівне французьке Морі Тюіль. Він так майстерно відкрив пляшку, наче мав великий досвід офіціанта.

Налив у келихи на денце й запропонував продегустувати. Я не стала хвалитися, що через присутність на гучних Тугаївських збіговиськах, вже знала багато з того, що п'ють і їдять багатії. Просто пригубила й кивнула. Тоді Лев додав ще трішки.

Верхнє світло в їдальні не вмикали й утаємниченої атмосфери додавали свічки вздовж столу. Їх промінці відбивалися в оксамиті очей Шувалова й розкидали навколо казкові тіні. Лев взяв до рук келиха й заговорив своїм неповторним голосом:

– Моя прекрасна полонянко! Кожного дня біля тебе я з усіх сил стримую буревій, що вирує в душі з тієї самої миті, як побачив безжально прекрасні очі й знав, що не зможу відмовитися від них. Твоя присутність п'янить і вабить та примушує шаленіти від бажань і мрій. П'ю за ту, що зробила моє порожнє життя солодким і терпким, наче цей напій...

Я слухала й не могла відірвати очей від Його збудженого погляду. А ще ніколи у житті не чула таких поетичних слів. Не те, що про себе, взагалі ніде й ні про кого!

– Дякую... Невже це справді про мене? Льово, я щаслива бути невіддільною частинкою твоїх бажань і мрій, – промимрила, намагаючись не впасти без свідомості на стіл.

Наші келихи подарували простору об'ємний тихий дзвін, а соковитий смак вина спочатку нагадав літній сад, наповнений стиглими фруктами. А потім проник всередину й десь біля серця додав гострувато-терпких ноток.

Сьогодні ми обоє мали пречудовий апетит. Залюбки хрумали салати й відрізали скибочки фантастичної печені, де з-під ножа пирскав щедрий сік та підказував геть непристойну жагу до невідворотних нічних ласощів.

Каву ми відклали до ранку й завершили вечерю смакуванням персиків. Їх округла поверхня й слизький м'якуш пробуджували в нас обох стурбованість первісних людей. І коли я вкотре відкрила рота, щоб покласти туди черговий шматочок, Льова не витримав.

– Залишимо все, як є. Ходімо нагору... – впевнено взяв мене за рук Він, а я майже не чула ноги; тільки серце, що скажено стугонить.

З кожною сходинкою відчуття фатального блаженства наростало й коли я вперше опинилася в Його спальні, була готова на будь-які досліди над собою. Та навіть у такому невагомому стані помітила стриманий стиль справжньої чоловічої опочивальні.

Тут не було рожевих подушечок і картин сексуального змісту. Нічого бордового чи золотого. Лише теплі м'які кольори, без зайвого наповнення. Якесь дороге дерево на підлозі й величезний пухнастий килим, під хутро звіра. Виходить він тут не жив з дружиною або зробив ремонт, аби ніщо не нагадувало про біль втрати.

– Сашо, щось не так? Ти ображена, що я сьогодні не захистив від покидька чи думаєш, що намагатимуся звабити силою? Цього не буде! Вибач... – тихо промовив чоловік.

– Ні, Льово! Я зачарована, а не ображена. З тобою я взагалі інша й мені дуже хочеться подобатися й годити тобі усім, – опускаю очі й відчуваю його теплі долоні на собі.

– Тобі не треба годити мені. Роби що заманеться, тільки будь поруч, а я милуватимуся всім що є в тобі... – одними вустами промовляє Він та обережно схиляється до моїх губ.

Ось Лев вперше торкається їх і я чекаю, що зголоднілий і закоханий, він накинеться зі своїми бурхливими фантазіями. Я згодна на них, але нічого подібного не відбувається. Шувалов відпускає мне й тепер я хочу торкатися його губ. Роблю схожий рух і відхиляюся та заглядаю в очі, де вирує безодня почуттів, що мене трішки лякають.

Він знову легенько торкається й чекає на мій новий рух. Де ж набратися терпіння для подібної гри? Я не витримую й сама впиваюся гарячим поцілунком, й цілий світ відступає кудись. Я задовольняюся пестощами Його обличчя і додаю Шувалову свободи дій. Тільки тепер він тяжко зітхає й притискає мене до себе.

Його тіло безжально п'янить. Я не можу тримати в собі того, що коїться й стогну та здригаюся в сильних руках ресторатора. Підказую, що більше не чекатиму й усім тілом втискаюся в його стан та підсвідомо рухаюся стрімко і хтиво.

Коли одяг зникає з обох гарячих тіл, що знаходяться на межі, я нахабно роздивляюся смагляві кубики й розумію, що він не дарма тренується кожного ранку. Адже виглядає куди привабливіше за молодого Тугая... А що це я роблю? Порівнюю? Дурна вівця! Ліпше візьми того, хто хоче тебе настільки ж невблаганно.

– Сашенько, ти божевільно приваблива. Я навіть розгубився й не розумію, як поводитися з такою ніжною царівною... – шепоче Він під синхронне тремтіння наших тіл.

– А ти не думай, просто живи, як хочеш. Я вже не зможу від тебе втекти...

– Добре, я спробую, – схиляється наді мною Він і знову полонить вуста блаженно ніжним поцілунком.

Далі опускається губами вниз. Я відчуваю його дихання на кам'яних сосках. Страшенно хочеться, щоб Він їх пив та Лев тримає паузу. Тоді я вигинаюся всім тілом і радісно зітхаю, бо кінчик язика уже на них.

А потім... Боже! Він так майстерно висмоктує по черзі маленькі кінчики, що зліплює в мені вогняну кулю. Вона повзе й шкварчить, випалюючи все та розривається раніше, ніж я хочу. Слизький потік пульсує з мене. Я боляче кусаю губи й тремчу від задоволення та спраги за набагато більшим, що Він поки тримає при собі....

Коли Шувалов починає ритуал пізнання смаку й аромату жіночої вологи, я вже не розрізняю білий світ. Він пристрасно пірнає до вагіни, а я навмисне завмираю, аби не пропустити й секундочки із того раювання й молюся всім Богам, щоб Він не припиняв.

Досвідчений коханець підхоплює мої бажання та додає до пестощів ще більше рухів. А його жертва насолоди ледве жива й чомусь згадала, що Фелікс називав оральний секс обов'язком жінки. Хоча сам надто рідко принижувався ласувати мною. Ну от, я знову за своє?

Поки порівнювала, намагалась не втратити свідомості від динамічних рухів язика вздовж розімлілої щілинки. А невситимий лицар жіночих втіх дійшов з шаленствами до клітора і я забилася в стрімких конвульсіях... Мій Лев спостерігав і розсипав по бідолашній чарівні промені своїх очей.

– Солодка і блаженна... Я хочу до кінця життя тобою ласувати та радіти, що ти моя, – обережно нахиляється наді мною і проникає в рот язиком, на якому ще відчувається смак моїх виділень.

Прелюдія була неперевершена, але ж я хочу і головної страви, тому прошу:

– Будь ласка, змилуйся... Візьми її!

– Уже? Я думав не попросиш, – шепоче чародій та вводить шовковистий кінчик.

Волію витримати що завгодно та він забрав і знову вводить... Ще трохи і я точно здохну від мук, що цей сміливець уміє дарувати жінці. А Льова тішиться накоєним, але не поспішає. Ось все-таки здається на виклик матінки-природи й дарує неповторний кайф. Він входить до кінця й кілька разів тихенько б'є, а потім вивільняє орган і все повторює спочатку.

О, Господи! Це вже не кайф, а перевтілення та крах усього, що відчувала або мріяла колись. Такого не чекає жодна жінка. А вже як спробує, не зможе обійтись довіку... Далі ми рухаємось монотонно і злагоджено, мов єдиний організм. Я бачу відображення тваринного розкошування в Його очах. І поки бавилися телепатією, нас перемкнув потужний болісний оргазм.

Я сіпаюся і з потоками вологи кричу й виштовхую нестямно дороге створіння. Але його могутній фалос так вдало й міцно оселився там, що зовсім не збирається здаватись та дозволяє лону відчути перемогу і тріумф. В процесі чоловік примножує блаженство ніжними дотиками вуст до моїх збуджених грудей і я зриваюся на шепіт:

– Прости...

– За що? – тихенько пестить долонею моє обличчя Лев.

– За те, що не дала сьогодні відпочити. А ще за те, що мучила й відштовхувала довго. Ти найжаданіше блаженство і я залишуся з тобою назавжди. Якщо захочеш...

– Я захочу. Тільки чомусь я досі не почув того, що розповів посеред двору, – він намагається зробити ображене лице, а сам чекає й квітне.

– Кохаю одного на світі. Ти міг би підкорити будь-кого, а взяв собі мене. Без тебе мені вже не жити.

Тепер той погляд вибухає всепоглинаючим вогнем. Лев зводить брови й каже:

– Моя маленька і яскрава зіронько, ми разом назавжди.

Я не встигаю відреагувати, як чую у собі приємні поштовхи десерту. Та тільки цей у тисячі разів смачніший за зефірний, котрим Він зваблював мене у перший вечір нашого знайомства.