Раді Вас бачити!

ТУГАЇ

– Хто це тебе підвозив? І що за манера приходити додому ближче до ранку? Я ж хвилююся! Невже вам з Феліксом так важко визначитися: де ти врешті живеш? – почалася нічна лекція мами на тему неправильної поведінки дочки.

– Мамо, а чому ти й досі не спиш? – намагаюся відбити напад та з нею цей номер не пройде. Тоді я хитрую: – Ось захопила з нічного супермаркету, щоб задобрити тебе.

– Ти знаєш, що я не маю слабкості до нічних перекусів. І взагалі воно таке яскраве, що схоже на акційне, – бурчить вона та збирається піти до своєї кімнати.

– От і не вгадала! Цю красу кулінари виготовили години як три тому й про супермаркет я збрехала. А щоб краще спалося повідомляю, що твоя заповітна мрія збулася. З Феліксом у мене все! Ми розбіглися посеред його улюбленого ресторану й ця потвора кинула мене на поталу адміністрації. Щоб розрахуватися я була вимушена працювати прибиральницею. Але з'явився власник закладу і врятував від сорому та подарував їх фірмовий десерт. Бачиш, скільки всього сталося за один вечір. А тепер, будь ласка, йди спати! – намагаюся поцілувати її в щоку.

– Як з Феліксом усе? Ти жартуєш? Але ж Бахтіяр за сина точно образиться. Він бачив тебе частиною родини й може помститися. З ними таке буває. І коли це я казала, що заможний наречений тобі не пасує? Дійсно у Фелікса багато недоліків, але ти з ними впораєшся, – опускається на м'який підлокітник крісла мама.

Уявляєте? Коли я зустрічалася зі свавільним і розпусним мажором, вона систематично пиляла мене. А коли повідомила, що розірвала стосунки з молодшим Тугаєм, побачила загрозу.

Невже керівник відомої мережі заправок Бахтіяр Тугай принизиться до особистої помсти своїй бухгалтерці за те, що вона більше не спить з його сином? Все це блискавкою промайнуло в моїй голові та я підвела маму за плечі й промовила:

– Не хвилюйся! Сьогодні розбіглися, завтра помиримося і все буде окей. Йди лягай, адже тобі зранку заглядати в дитячі ротики. Навіщо їм лікарка, що куняє від недосипу? На добраніч!

– Ну, якщо помиритесь - не біда! А хто ж тоді завіз тебе до двору на такій крутій машині? – розгулялася цікавість неньки.

– Ресторанний водій, на тачці господаря, – брешу й не червонію та несу подарунок нового знайомого до холодильника.

Не встигла я пообійматися з подушкою, як вреднючий телефонний будильник розбудив мене. Сонце встало вже давненько й розкидало по кімнаті веселі промінці. Я прийняла душ і попрямувала на кухню.

Звісно мами там вже не було. Адже це ми, ледачі офісні працівники, звикли плентатися в бік роботи на десяту. А лікарі починають приймати пацієнтів ще з восьмої години й вони завжди зібрані та готові допомогти.

Я заглянула до сковорідки й знайшла там теплі млинці. А як брала з холодильника сметану, побачила приємні наслідки вчорашнього розриву з Феліксом і посміхнулася.

Та разом з тим всередині заворушилися недобрі передчуття. Геть їх! Невже старий поведеться на емоції сина й викине мене на вулицю? А хто ж тоді так професійно регулюватиме їх подвійну бухгалтерію, аби зайвої краплі не протекло до податкової? Та в цьому й халепа. Я дійсно знаю про темні справи родинного бізнесу Тугаїв занадто багато.

Тільки наразі мене більше хвилює, що вдягти? Є в мого мозку така трохи схиблена манера. Коли відчуваю небезпеку - повинна виглядати бездоганно. Почала з білизни. Чарівний золотавий комплект: бюстгальтер-анжеліку й низенькі сліпи довершила ніжною напівпрозорою блузкою та вузькою спідницею, з глибоким розрізом на стегні. Туфельки обрала кольору спідниці й перекинула найнеобхідніше до іншої сумочки. Ось тепер я готова до будь-якої боротьби! Та як глянула на екран телефона, процідила вголос:

– Блін! Лише запізнення мені й не вистачало. Алло, таксі?

Водій домчав мене майже вчасно. В 10.07 я переможно витанцьовувала на підборах коридором нашої склянки. Так ми величаємо офіс Тугаїв, що сховався в тіні однієї з найбільших заправок міста.

– Привіт! – кивнув мені талановитий сисадмін, що сидить у Бахтіяра на рекламі. Він скидає до мережі такі неймовірно вдалі блоги й відео, що за знижками водії прямують саме до нас, не звертаючи уваги на чергу.

Далі я потрапила на очі прибиральниці й знову посміхнулася, згадуючи свій вчорашній вечір та пригоди з ганчіркою в руці.

Швиденько набрала код дверей свого офісу, але вони не піддалися. Що за фігня? Якби вночі був збій, Ларс виправив би чи хоч попередив мене. Адже ми з комп'ютерним генієм бачилися в коридорі дві хвилини тому...

– Виспалося, чарівне стерво? Що, не пускають? Ва-ау! Як для безробітної, ти маєш розкішний вигляд, – почувся нахабний голос Фелікса.

Відразу кудись поділися приємні спогади про теплі очі нового знайомого і його вишукану поведінку. А ще моя дивна впевненість у тому, що фінал стосунків з кланом Тугаїв буде добрим. Та я вдягла на обличчя традиційну зарозумілу посмішку й відповіла:

– Хіба ти ще й досі сердишся, мій дизельний принце?

Це була помилка! Так, молодий Тугай без міри любить грошенята, що рікою течуть з паливозаправних пістолетів, та від мого приколу аж побілів. А потім боляче схопив за руку й поволік по коридору. Заштовхнув до приймальні свого татка й особа, що систематично задовольняла старого розпусника, мовчки кивнула нам.

– Давай, рухай кінцівками, шельмо! – вкинув мене Фелікс до кабінету Бахтіяра й силоміць посадив на стілець.

– Доброго ранку, малята! Вже бавитеся? Але ж я вас не викликав. Чи хочете зізнатися, що Санія вагітна й мені пора збирати калим? – геть несмішно пожартував старий Тугай.

– Ні, тату. Мала потвора хоче від нас піти. Прийми у неї справи й покінчимо з цим, – всівся поруч зі мною Фелікс.

– Синку, що ти мелеш? Я брав Олександру до родини не на кілька днів. Вона частина нашого живого організму, а тому нікуди піти не може. Це привело б до хаосу у всьому квітучому тілі, – зверхньо посміхнувся спрут.

Дивно! Вони що з учора не бачилися й дід не знає про наш розрив? Чи це така вбивча гра, у східній манері?

– Ну, поясни господареві, що ти задумала, – люто блиснули очі нащадка зграї.

– Пане Бахтіяре, нічого поганого проти Вашої справи я не задумала. Просто ми з Феліксом більше не пара. Та це не означає, що я не хочу працювати на Вас чи паралізувати роботу корпорації, – кажу лагідно, як тільки можу.

– Що ти кажеш? Як це не пара? Синку, що відбувається? Ви ж збиралися під вінець, – злетіли сиві брови Бахтіяра.

– Ата! (батьку) Розумієш, ця вівця дуркує й каже, що я її зраджую. Вчора вона влаштувала сцену прямо в залі «Grand Salute», – чемно схилив голову перед старійшиною клану Фелікс.

– О, Аллах! І все? Дівчинко, але ж Коран дозволяє нам мати не одну дружину. Й ти це прекрасно знаєш. Навіщо краєш серце моєму сину? Він кохає тебе! – примружив свій лихий погляд Бахтіяр.

– Знаю, але не готова на такі умови у своєму житті. Ви взагалі брали мене лише на роботу. Це вже потім ми з Феліксом якось заплуталися... Даруйте, та я його не кохаю, – чесно дивлюся в прискіпливі очі роботодавця й розумію, що для нього це не аргумент.

– А тепер послухайте мене. Наразі йдіть куди завгодно, але до вечора ви повинні доповісти, що любитесь. І взагалі я не можу відпустити власного бухгалтера невідомо куди. Розумієш, прекрасна Саніє? Іншої старшої невістки я навіть не уявляю! – впевнено говорить він і мені здається, що за вікном сутеніє.

– Дякую, ата! Ми зробимо все, як ти хочеш. Правда, Сашко? – притискає мене за плече Фелікс і я точно відчуваю щось лихе.

– До речі, я не можу потрапити в офіс. Код не працює... – переходжу від особистого до справ.

– Вже працює, не переживай! Я розблокував, – посміхається Бахтіяр і тепер ясно, що від учора він все чисто знав.

Мовчки киваю і спинаюся на ноги та чую від боса:

– А я тебе ще нікуди не відпускав. Скажи, ти зробиш мого сина щасливим?

– Я спробую! – неприродно посміхаюся й хочу провалитися крізь землю.

– Бәхет сезгә! (щастя вам) – задоволено промовляє старий Тугай, а Фелікс наче тінь переслідує мене.

В коридорі він знову хапає за руку й волочить до себе. Штовхає ногою покірні двері й вони клацають, замикаючи нас всередині. Я дивлюся в його хижацький погляд і уточнюю:

– Чого ти від мене хочеш?

– Того, що й завжди. Я сумував за твоїми гріхами минулої ночі. Тут батько правий, адже я перебрав товару більше сотні, але такої гарячої вівці більше ніде не зустрів.

Під свої тупі компліменти він вправно розстібає ґудзики на моїй блузці й кидає кудись. За нею на підлогу летить анжеліка. Фелікс збуджено ковтає слину й починає до болю стискати мої груди та зриває з себе штани. Його набряклий орган випирається з-під боксерів, а налиті кров'ю очі випромінюють дикі бажання.

Тепер він липне нахабними губами до моєї шиї й зумисно полишає там гематоми, адже татко наказав не відпускати вівцю зі стада баранів. Невже блазень вирішив зґвалтувати мене? Хоча його дикунські любощі завжди такі!

Більше я нічого не встигаю припустити, бо Фелікс раптово хапає за волосся й боляче накручує на кулак. Наступним рухом він завалює мене на стіл, розкидаючи ніжки собі на плечі. Ще мить і я чую його переможний клич від кайфу, що загнав свій стурбований штир в мою перелякану нірку, по самі помідори.

Але кричати я не можу через улюблену звичку Тугая - затискати мого рота рукою. Він гойдається в одержимому ритмі й збільшує амплітуду, а на пиці виграє традиційна посмішка. Я знаю, що в такому стані тирану марно чинити спротив, тому просто чіпляюся руками за край столу й чекаю доки він кінчить.

– Що подобається, стервозо? Ось тепер ти пізнала силу мого солодкого гніву. До цього я лише муркотів над тобою, але ж так прикольніше, правда? І ніяка ти не чарівна, а звичайна хвойда, що приліпилася до наших мільйонів...

Я не слухаю брудну маячню й терплю приниження, наче мертва. Здається це дратує Фелікса ще більше. Він відпускає мого рота й запитує:

– Чому оніміла? Де ж твоє божевільне виття, що наповнює наші ночі? Невже не подобається мій вогняний темп?

– Та щоб ти здох, слизняк недороблений! Ненавиджу й плюю на тебе... – дійсно плюю йому в обличчя й наступної миті отримую такого ляпаса, що втрачаю свідомість.

Ось яким уявляє собі наше «щастя» той, кого я понад рік кликала нареченим.