Молодим цапом стрибав майданчиком смаглявий козлоногий сатир. Роги великі, загнуті. Очі страшні, жовті. Й горять пекельним полум’ям. Та й засмага – наче з пекла вистрибнув, тільки запаху сірки не вистачає. Галя не помітила того як перехрестилася і прошепотіла: «Господи, спаси й збережи!» У корчмі, звичайно ж вона їх бачила, обслуговувала, але так і не звикла до їхньої екзотичної зовнішності. Її жест сатир не залишив без уваги:
– Расистка? – наставляючи на неї круті роги, спитав конкурсант.
– З якого це переляку?
Сатир викотив на неї жовті очі.
– А чого тоді хрестишся?
– Так я молилася, – збрехала Галя. – Перед змаганням. Я завжди так роблю перед роботою.

— Ляна Аракелян

Битва на лопатках