Раді Вас бачити!

Прокинулася Галя тоді, коли вже сонце сіло за обрій, а бузкові сутінки лоскотали підвіконня. Нервова система не витримувала таких шалених навантажень. Галя глянула на суперсмарт – вісімдесят повідомлень лише від Ель Ранго. Десять від Кіндрата. Одне від Димури: «Ти зможеш!» А інші півтори тисячі у соцмережах – від друзів. Вона посміхнулася, зайшла на свою сторінку, зробила допис і закріпила його: «Вдячна кожному з вас за підтримку! Попереду – найскладніше! Тримайте за мене кулачки!» Потім вийшла надвір і зателефонувала коханому.

– Нарешті! – вигукнув він. – Бо я вже ладен був їхати в Інтерпол!

Галя заспокоїла його, що все гаразд, просто втомилася від такого напруження. І додала:

– Я б краще ще раз почекала б двох інспекторів, чим дала згоду на шоу!

– Ти найкраща! Ти взагалі знаєш як я пишаюся тобою?

– Ні. До речі, я тобі так і не подякувала за кітелі. Вони чудові! Й такі зручні, що…

– Та хіба могло бути якось інакше? – здивувався Ель Ранго.

І вони перейшли на його рідну мову. По закінченню розмови Галя зрозуміла, що зголодніла так, що ладна проковтнути навіть отруйну змію.

– Гм!.. – почулося збоку.

Галя озирнулася, праворуч стояв той самий гном, якому Галя подарувала рецепт. В руках він тримав пакета.

– Мені ніхто ніколи не допомагав на шоу. Це тобі, – він простягнув паперовий пакет.

– Дякую, – Галя зазирнула всередину. Там лежала холодна оленина і шмат хліба. – А ти вдруге тут?

– Вп’яте, – зізнався гном. – Весь цей час я навчаюсь. Ось вже став шеф-кухарем, а ніяк не можу перемогти, – він тяжко зітхнув. – Наче хтось поцупив мою удачу.

– А що ти зробиш з виграшем?

– Поїду вчитися у декілька закладів. Тобто, спочатку в одному, а потім в іншому. Це різні виміри. Різні підходи, різні кухні.

– І все? – здивувалася Галя.

– І все. Навчання в них дуже дорого коштує. Я хоч і не з бідної родини, та у нас дітей – як грибів після дощу. Я восьмий син. А всього нас шістнадцятеро. Так і живемо. Все гуртом.

– Ого! – Галя одночасно і вразилася, і захопилася. – Своя корчма?

– Угу.

– Зрозуміла. Дякую за вечерю. Піду, бо якщо чесно, дуже хочеться спати.

– Тоді, добраніч і до завтра.

– Добраніч, – усміхнулася Галя.

Вранці вона прокинулася першою. З жінок залишилася тільки вона й ельфійка. Восьмеро чоловіків. Ну що ж, шоу так шоу! Після душу Галя вдягла новий кітель блакитного кольору з вишитими ніжними кульбабками та сонечками. Її сірі очі стали з бірюзовим відтінком.

Галя вкотре довірилася своїй гримерці, до якої вже звикла. Дівчина дуже старалася зробити Галю красивою. Тому Галя підбадьорювала її як могла. Та і до яскравого макіяжу вже звикла.

Учасників шоу знову запросили до павільйону. За ніч його переобладнали. Тепер в центрі було три басейни – з прісною, морською та океанською водою. У кожному – риби. Галя прекрасно усвідомлювала, що це далеко не мирні рибки, яких можна ловити голіруч. В одному з басейнів копошилися на мулистому дні довгі, схожі на змій риби. Галя зітхнула – мабуть, вона все-таки чимось прогнівила Бога, що він вдруге підсовує їй гадюку. А може це знак, що якась гадюка поряд, а вона не звертає на це уваги? Окрім мадам Мальви тут була ще її сусідка по кімнаті, яка вчора кривилася як їжак на голу дупу, коли Галя прокинулася. Та хай йому грець, переживе! Вона ж теж вчилася – пройшла безліч кулінарних курсів. Тому з одного боку вона розуміла гнома, а з іншого… за мільйон можна придбати які завгодно курси, будь-де ще й на декілька років наперед.

– Сьогодні найнебезпечніший день конкурсу. Наші десять конкурсантів можуть не всі дійти до фіналу… – голос Жана Турботини загадково лунав на весь павільйон і Багатосвіт одночасно. – Риба! Що ви знаєте про смертельну отруту, яка в ній є? Чи зможете приготувати небезпечну рибу? Чим сьогодні буде ласувати журі? Та ще й умови третього туру сьогодні змінено – спочатку рибу куштуєте ви, а вже потім – вельмишановне журі.

Галя дивилась на басейни й не знала до якого підійти. Жан крутився біля конкурсантів, питав про враження та сподівання. Гравці ледь стримувалися, щоб не послати його далеко й назавжди. Жити хотілося усім. Хоч Галя думками й чіплялась за те, що ніхто не допустить смерті у кадрі, але… вони підписали договори про нерозголошення таємниці зйомок. Якщо риби такі безпечні, чому гравці повинні їх пробувати першими? Невже просто заради шоу?

І поки Галя роздивлялася риб, до неї зі спини підскочив сатир.

– То ти мене вчора викликала на двобій, тож начувайся! – і штовхнув її копитом у спину.

Галя ледь не впала у басейн з… піраньями. Зграя непримітних та небезпечних риб виринула з води, наче спостерігала за тим, що відбувалося у павільйоні, щоб не пропустити смачненьке. Дрони закрутилися наче смерчі.

Галя розвернулася до сатира. Того намагалися схопити за руки троє. Гном так взагалі висів на ньому. Лише ельфійка стояла осторонь і єхидно посміхалась, схрестивши руки на грудях. Ще четверо шефів крутили головами й не розуміли що відбувається. Журі не втручалося. Це ж ТБ! А на ТБ – шоу заради шоу!

– Коли це я тебе на двобій викликала? – Галя примружила підведені синім олівцем очі. – Ти не при розумі?!

– Ти вчора шкірилася, показувала фіксу! А це по-нашому – двобій!

– Що-о-о?! – ох, як їй не вистачало улюбленої чавунної пательні, щоб залиндити поміж роги!

І тут до сатира почало щось доходити. Поступово. Але відступатися нікуди. Треба битися. Він погрозливо нахилив голову. Галя, не роздумуючи, схопила його за роги та жбурнула у басейн. Сатир напрочуд швидко схопився на ноги. Але закляк на місці – його вдарило током. Потім ще раз і ще! Він як зачарований підстрибував у басейні, не змозі звідти вистрибнути. Звідкілясь згори зазвучала сучасна обробка старезної мелодії ХХ століття «Піноккіо». Сатир стрибав майже в такт музиці, а Галя спостерігала не за ним, а за тим, що відбувалося у басейні – сатира жалили електричні вугри!

Трибуни ревіли від захоплення. Гноми драли горлянки, вигукуючи на весь павільйон: «Валайя, вріж йому!..» Окрім них це ніхто не міг зробити! Інші скандували її ім’я. хтось розгорнув причеплений до двох дронів банер з її фото й підписом: «Галя зробить шоу!» Жан Турботина не гірше за сатира стрибав навколо басейну, дістаючи учасників програми безглуздими запитаннями. Коли він дістався Галі, вона заломила праву брову з питанням:

– Хочеш до нього?

– Н-н-ні, – з переляку він почав заїкатися.

– От бідося! – Галя поплескала його по плечу й дарма, бо у Жана від переляку відібрало мову. Тепер він мукав.

– Ще одного рогатого я не витримаю, – пробурмотіла Галя, а голосно додала: – Де ви такі беретесь? Ні богу свічка, ні чорту кочерга! Швидку викличте, бо зараз ще від страху він раптово ще й… ну, ви зрозуміли..

Та до нього вже поспішала бригада парамедиків. Нікому й на думку не спало оголосити рекламну паузу. Продюсер був у захваті – коли ще він заробить стільки грошей? Ось сатир припинив стрибати, музику вимкнули. А Галя підійшла до каламутного басейну і витягла з нього вже безпечного електричного вугра й понесла його до свого місця. І тільки зараз оголосили рекламну паузу!

До Галі мчали розлючені мадам Мальва та містер Орс.

– Я наполягаю на вашій дискваліфікації! – вигукнув містер Орс Хорс.

Над головами закружляли дрони.

– Як так можна було?! Кинути гравця, майже колегу по кулінарному цеху, у басейн з електричними вуграми! – гнівно додала мадам Мальва. Сьогодні вона була у червоному вбранні. А зараз майже злилася з ним.

– Це ж «Битва на лопатках». От я трошки його й того, поклала на лопатки. А яким чином – це вже нехай вирішують глядачі, – Галіна спокійність і врівноваженість ще більше дратували цих суддів.

А до них поспішала магура.

– А в чому річ, панове? Правда на боці панни Галини – вона зробила шоу заради шоу. До того ж організм сатирів чимось схожий з організмом… – вона помовчала. – Я не маю права таке казати, але запевняю вас – допомога більше потрібна нашому ведучому, аніж гравцеві. Можете самі в цьому переконатися. А вам, панно Галино – подяка. Так відстоювати свою гідність – треба мати не абиякий талант і сміливість!

Зазвучали фанфари, Галя опинилася у колі світла. Трибуни ревіли – одні від захвату, інші від образи. Охорона ледь стримувала занадто гарячих вболівальників, щоб не побилися один з одним.

– Дякую, пані Волеславо! – щиро усміхнулася Галя і повернулася до риби. Потім підійшла до мадам Мальви й з усього серця промовила: – Мадам, вам дуже личить червоний!

Жана Турботину медики привели до тями, щось вкололи, підфарбували, підпудрили, підбадьорили й він оголосив, що шоу продовжується.

…Ніжний мус з манго та лемонграсу додали м’ясу вугра неперевершений смак. Цього разу Галя схопила все, що вважала за потрібне: спаржу, апельсин, плід манго, лемонграс, чебрець. А для пікантності додала трохи крихт землі та мигдалевих пелюсток. Ніжна подушечка мусу, на якій лежав шмат вугра-гриль, ледь посипаний дрібним листям чебрецю, апельсиновою цедрою та тоненькою доріжкою оливкових крихт так схожих на землю. Добре мати тутечки свою заготовину! А мигдалеві пелюстки, мов вишневий цвіт прикрасили страву. Та ще Галя додала незвичну ноту – желейні смужки з фруктового віскі, зовсім трішки, задля насолоди. Клош та ельфійський пристрій знали свою справу. Тому Галя поклала всі п’ять під витягнуті білі тарілки на тацю, накрила величезним клошем і з нетерпінням очікувала своєї черги.

Пан Марко високо оцінив її кулінарні здібності, а особливо спосіб приготування. На щастя, ніхто з конкурсантів не постраждав. Ну майже ніхто. Якщо не брати до уваги ельфійку, в правицю якої вп’ялася піранья. Інші – блискуче впоралися із завданням. Хоч нерви й полоскотали: і гравцям, і членам журі, і насамперед собі. Ельфійка достроково була госпіталізована, бо працювати не могла. Якби ельфи могли перетворюватися на істот, ця б стала анакондою і з задоволенням проковтнула Галю. А Галя з посмішкою провела поглядом конкурентку, ще й помахала рукою на прощання.

– У фіналі нашого найфеєричнішого шоу «Битва на лопатках» зустрінуться! – в голосі забриніли таємничі нотки. – Пан Ромуальд Бальбур!

У колі світла опинився гном. Він радісно підстрибнув і стиснув руку в кулаці, демонструючи усім міць.

– Па-а-ан Отто Дармун’як!..

Світло вихопило роги нещасного сатира.

– Па-а-ан Вітюля Гризозуб!

Орченя раділо як скажена мавпа. Галя гмикнула – ніколи не треба недооцінювати суперників.

– Па-а-ан Генрі Борщик!

На цей раз пощастило здорованю з якогось виміру, про який Галя і не чула. Вона краєчком ока спостерігала за цим конкурсантом, бо не помітити його було складно. Він нагадував міфічного коваля. Здоровезні руки вкриті татуюванням – квітами цикорію. Все шоу ходив з закачаними рукавами кітеля до ліктів. Працював завзято. А прізвище – кумедне, Борщик.

Галя хвилювалася. Залишився останній гравець. Їх – четверо. Кожен гідний фіналу. У павільйоні повисла тиша. Всі чекали на ім’я останнього гравця.

– І-і-і, п’ятим гравцем суперкулінарного шоу «Битва на лопатках» стає… – Жан Турботина тримав паузу. Наддовгу. – Пані Галина Лагідна!..

І охорона не втримала натовп вболівальників. І Галя вперше у житті втратила свідомість. Отямилася у своїй кімнаті в котеджі. Біля вікна стояв… сер Ель Ранго.

– Моє серденько!.. – підскочив до неї наречений. – Як ти мене налякала!

– Коханий, – прошепотіла Галя і посунулася на ліжку, щоб Ель Ранго міг сісти поряд.

– Втомилася?

– Дуже, – зізналася Галя і від пережитого стресу розплакалася. – Я навіть уявити не могла, що ваші шоу – це так складно. Цей грим… – вона вказала на наволочку, на якій відбився грим, який так ретельно наносила гримерка. – Це світло, яке щоразу засліплює як тільки на тебе перемикається увага. Цей ведучий, що крутиться як гівно в ополонку! Ці підстави… Та хай йому грець, щоб я працювала на вашому телебаченні!

А ельф пригортав до себе кохану, шепотів лагідні слова і гладив по спині, надаючи можливість Галі виплеснути весь негатив і втому. А після, коли Галя заспокоїлася, вони просто сиділи обійнявшись надворі в альтанці біля котеджу і дивилися в оксамитову ніч, яка вже розкидала в небі міріади зірок. Десь там далеко, крізь крижане леління Всесвіту, була домівка Ель Ранго. Ельф витяг з наплічника термокухоль і розлив дивовижний запашний чай, який робили на його батьківщині з духмяних квітів і трав.

– А як тебе пустили до мене? – нарешті запитала Галя. Бо це питання свербіло з самого початку, як вона його побачила у кімнаті.

– Ти забула? У мене зв’язки, – в голосі лунали нотки тепла та кохання.

– Як добре, що у тебе є зв’язки, – Галя притулилася до нього і вдихала аромат одеколону, який їй так подобався. – Я гадки не маю чим дивувати журі.

– Хай там що, але я пишаюся тобою. Ти дійшла до фіналу. А це не кожному вдається. До речі, Бор тобі передавав вітання. Його побратими з усього серця вболівають за тебе.

– Ага, тому й за лаштунками швиденько організували тоталізатор і роблять ставки на гравців.

Ель Ранго від душі розсміявся.

– Гноми свого не упустять!

Галя засмучено подивилася на коханого:

– Завтра на мене не став. Програю.

Ель Ранго миттєво припинив сміятися.

– Звідки ти знаєш?

– Ти ж береш за дружину не дурепу. Хіба я не знаю, що жоден працівник телебачення не упустить можливості трохи підробити? Навіть у такий спосіб!

Поцілунки під місяцем найсолодші. Але ночі серпня прохолодні, як подих осені.

– Чим я можу вразити журі? – знову почала бідкатися Галя.

– До цього тобі це вдавалося, – сер Ель Ранго милувався коханою. – Мені вже час іти. Зараз приїде таксі.

І дійсно, до дороги за будинком пригальмувало авто.

– Я кохаю тебе як від Місяця до Землі й назад, – прошепотіла Галя.

– Я тебе кохаю як навколо Всесвіту й безмежно! – сер Ель Ранго ніжно поцілував Галю і, не обертаючись, пішов до машини.

– Я теж не знаю чим дивувати, – почувся з темряви голос сатира.

Галя аж здригнулася від такої несподіванки.

– Ти що, шпигуєш за мною? Ну й нахаба!

– Та я просто… просто йшов просити пробачення, – сатир похнюплено дивився жовтими очиськами на Галю. – Пробач мені… Розумієш, у нас своя система жестів, міміки… Я на мить забувся, що ви, люди, її не знаєте. Щось найшло.

– Еге ж, – Галя зітхнула і подивилася у нічне небо.

– А ти дівка хвацька! Як мене обдурила! Та звідки ти про це знала?

– Так географію та зоологію Багатосвіту вчать усі. Я навіть забула, що для того, щоб спіймати вугрів, у річку заганяють стадо корів. Коли вугрі витратять всі заряди, їх спокійнісінько виловлюють. Вони стають безпечними. І вівці ситі, і вовки цілі.

– Навпаки.

– Може й навпаки, – погодилася Галя. – Вибачення прийняті. Я пішла спати, бо зовсім знесилена.