Раді Вас бачити!

Вранці – контрастний душ і новий кітель. Яскраво-бузкового кольору. Ніжний білий бузок, тендітні конвалії та густо-фіолетові ельфійські квіти, назву яких Галя ніяк не могла запам’ятати. На цьому кітелі золотою ниткою були вишиті перші літери їхніх імен «Л» та «Г». Хоча про це знала тільки Галя. Для всіх інших – це лише її – Галина Лагідна.

Студія зустріла бурхливими оплесками всіх учасників кулінарного шоу «Битва на лопатках». Банери з зображенням кожного конкурсанта парили під стелею павільйону. Трибуни змагалися хто кого перекричить. Жан Турботина у білому кітелі з золотою вишивкою та своєю локшиноподібною чуприною походив на капітана далекого плавання, якого облизав кашалот. Якби міг.

– Шановне панство, ми раді вітати вас на суперкулінарному шоу усіх світів та народів «Битва на лопатках»! І сьогодні у нас найзапекліша боротьба! Бо на кону цілий мільйон золотих монет! Монет, які здійснять усі найсміливіші мрії! Тож сьогодні у фіналі: пан Отто Дармун’як! Пан Генрі Борщик! Пан Ромуальд Бальбур! Пан Вітюля Гризозуб! Та панна Галина Лагідна!

Галя думала, що павільйон не витримає галасу, вуха одразу ж заклало. Допоки невидимий чоловік не сказав:

– Увага! Якщо ви не вгамуєтесь, зйомку буде перенесено на завтра. Пожалійте гравців. Хто вам ще зробить шоу, як не вони?

Ґвалт вщух.

– Увага! Умови останнього туру, – Жан професійно витримав паузу. – Конкурсантам потрібно приготувати святкову вечерю, яка обов’язково повинна складатися з трьох страв: закуска, гаряче та десерт. Напої – на вибір конкурсанта. Час – шість годин. Так розпочнеться шоу!.. І-і-і… час пішов!

До холодильників кинувся один Вітюля. Решта стояла та міркувала над завданням. Галю почало лихоманити. Вона рішуче підійшла до бару, витягла з нього пляшку горілки й налила прямісінько у чашку – а що робити, коли забула випити зранку заспокійливе? – вона одним ковтком випила, з шумом втягнула повітря і видихнула. Трошки полегшало.

Чоловіки перезирнулися і собі плеснули горілки. Жан тінню ходив по майданчику.

– Як це? Чого це? Навіщо?

– Заспокійливе, – відповіла за всіх Галя і підморгнула.

Галя вже мудрувала біля холодильника. Їй дісталася качка, айва, порічки, огірки, помідори, горгонзола, баночка крем-сиру, яйця, пакет мікс-зелені. Вона схопила банку з желатином і відсипала собі скільки треба. Ще взяла три різні цибулини, шматок лосося, банку червоної ікри. Качку розібрала, частину відварила дуже швидко у нановарці. Десять хвилин і прозорий бульйон готовий. Варила його з ягідкою ялівцю, горошинами чорного та духмяного перцю і лавровим листочком.

Поки варився бульйон, вона вже збивала швейцарську меренгу. Відсадила п’ять колодязів меренги на пергамент і поставила в розігріту до дев’яноста градусів духовку. Режим верх-низ плюс конвекція. Зо дві години будуть готові.

З порічок зробила тонкий желатиновий лист. Порізала його на широкі смужки. Допоки маринувалося качине філе, зайнялася айвовим мусом. Кинула у пароварку айву й виставила таймер. Дзенькнула нановарка – бульйон готовий. Процідила бульйон крізь нано-прес, щоб зібрав мікрочастинки зайвого жиру та білку. Заграла тиха мелодія, яка сповістила, що продукт закопчено. Галя дістала величеньку грушу з портативної коптилки й підвісила на гачки відварені ніжки, увімкнула турборежим і подумки сама себе похвалила.

Орченя Вітюля – Господи, за що ти так ненавидиш орків, що батьки дають їм такі імена? – крутилося дзиґою по всьому майданчику. Чоловіки ще якось коментували і реагували на нього, а Галя удавала, що він – настирливий щур.

– Час плине, панове! – нагадав Жан. – До кінця залишилося пів години.

Коли Вітюля підскочив до Галіного столу, вона вже, висолопивши кінчик язика, робила десерт.

– Що тобі потрібно, – не повертаючи голови у його бік, спитала Галя.

– Та мені б перчику… Молотого… Не знайшов, – розвів руками Вітюля.

Галя простягла руку до аеротаці й намацала млинок з перцем.

– Дяка-дяка! – він відкрив млинок заторохтів їм, і коли Галя запідозрила щось лихе, було вже пізно.

Орченя вже зіпсувало крем-суп.

– Це тобі, потвора, за мого дядька Валеру! – Вітюля хіба що не лускався від гордощів. – Смерть Криголаму! – заволав він щосили так, що замовкли трибуни, спостерігаючи за подією. Лише дзижчали дрони, що носилися навколо Галі та орченяти.

Шеф-кухарка, барвумен та подавальниця Галя-Криголам на мить заклякла. Потім отямилася. Тряхнула за комір Вітюлю, той від несподіванки аж рота роззявив.

– Ах ти ж, малий гівнюк!

Комір залишився у Галіній руці. І тільки-но орченя хотіло дати драпака, як Галя вхопила його за капловухе вухо й коли воно знову заволало на всю студію від болю, одним махом влила йому в пельку пекельний суп-пюре.

– Та що ж це коїться!.. – заверещала мадам Мальва так, що у Галі заклало вуха. Мадам мчала до орченяти, бо той вилупив і без того витрішкуваті очі, з яких лилися сльози та хапав ротом повітря. Перець був у Галі знатний. Найпекельніший. Гномський. Сорту Сльоза Ґрунґні. Кароліна ріпер у порівнянні з ним був паприкою.

– Ой, забула попередити, що він трохи переперчений. Йогурту? – знущально спитала Галя і підморгнула.

Лоб Вітюлі покрився величезними краплями поту. Ошелешене такою дозою гострого перцю серце калатало, як літня злива по трубах.

– Швидку… – тільки й видихнув Вітюля.

А йому вже несли цілий бутель води. Орченя припало до нього, як спраглий до озерця в пустелі.

– Я наполягаю на дискваліфікації Лагідної!.. – хто б сумнівався, мадам Мальва.

– Панни Лагідної!.. І я проти її дискваліфікації! Якщо так, то мене теж дискваліфікуйте, бо я на її боці!

Оце так! За Галю заступився Отто. Чого-чого, а такого повороту подій вона не очікувала.

– Він спаскудив її крем-суп. Висипав перець. Я б йому не тільки в рота цей суп запхнув, а й в ду… – він осікся. Все ж таки не у пабі з друзяками.

– Згоден, – підтримав його Генрі.

– А я б заставив його вилизати каструлю, – підійшов до Галі Ромуальд.

– Дякую за підтримку, колеги.

Шеф-кухарка, барвумен та подавальниця в одному обличчі навіть і мріяти не могла на таку потужну підтримку.

– Дискваліфікувати тут потрібно лише ось цього пана, – до них підійшла голова журі пані Яромудра і тицьнула пальцем у Вітюлю. – Це жалюгідно – мститися у прямому ефірі! По-перше, це не по-чоловічому, а по-друге, це зовсім не по-чоловічому.

Галя розуміла, що гаряче вже не встигне зробити. Тому вона подумки гірко посміхнулася собі. Що ж, якась скотиняка відправила її на це шоу. Вона набула чималий досвід. То ж візьме кредит у гномському банку, як і планувала. Буде будувати туристично-розважальний комплекс власним коштом. До того ж коханий підтримує її в цьому питанні та з грошима теж допоможе.

Коли запросили конкурсантів зайняти свої місця, Галя стояла і ледь не плакала. Стільки зусиль – і все дарма. З-за якогось орченяти. Ти ба, шеф-кухар сраний. Та мале все ж таки талановите, бо як без цього вийти у фінал?

Дійшла її черга демонструвати страви. Галя підійняла клош. Качина грудка-гриль з копченою грушею і горгонзолою, обвита тонкою стрічкою порічкового желе на подушці з ніжного айвового мусу з зернятками кмину. А от десерт був незвичним. Тістечко «Павлова» знають і досі. Та Галя робить його двох видів: солодке – з різноманітними начинками й солодко-солоне. І тут на мерензі височів солоний крем-чіз прикрашений червоною ікрою, викладеною у вигляді ягід малини. До крем-чізу Галя додала дрібку копченого абрикоса. Прикрасила зверху листям чабрецю.

– Що це? – спитала магура, роздивляючись незвичний десерт.

– Це «Павлова», – Галя почала нервувати.

– Ви впевнені? – пан Марко теж роздивлявся чи то закуску, чи то десерт.

– Авжеж.

– Гаразд, спробуємо.

Магура спробувала невеличкий шматочок. Потім ще, ще і ще, допоки все тістечко не з’їла.

– Що ви додали до крем-чізу?

– Копчену абрикосу.

– Цікаво. Я б не здогадався, – це містер Орс доїдав десерт. В його величезних руках він здавався крихітним. – І хоч я вважаю десерти з ікрою вульгарними – тут все на своїх місцях. Дякую, панно Галино.

Мадам Мальва розколупала десерт і відсунула від себе.

– Я не можу змусити себе їсти таку гидоту. Я кажу категоричне «ні».

– Хто б сумнівався, – пробурмотіла Галя.

– Повторіть що ви щойно сказали! – мадам Мальва підійнялася з місця. – Це неповага до членів журі! Що ви собі дозволяєте?

– Те ж саме, що і ви, – Галя втомилася від її постійних образ. – З мене досить!..

– Негайно припиніть! – це вже розлютилася магура. – Мадам Мальво, сядьте, будь ласка, на місце. Панно Галино, припиніть сперечатися, ви не на базарі!

– Стоп!.. Знято!.. Рекламна пауза!.. – почулося згори.

Галя кусала губи. До неї підскочила її гримерка. Штучки у голові танцювали.

– Панно Галино, не треба так нервувати!

Галя вже звикла до її незвичного акценту.

– Зараз я вам губки підправлю, подивіться на мене.

Галя подивилася. Вмілі пальці впевнено тримали пензлик і малювали контур губ.

– Увага! Готовність одна хвилина!.. – почувся голос режисера.

До Галі підскочила гномка.

– Ви крута!.. Шкода, що я все програла…

Шеф-кухарці, барвумен та подавальниці Галі-Криголаму чи не вперше у житті стало незручно.

– Пробач мені. Але я старалася. Чесно.

– Та я бачила, – гномка ледь стримувалася, щоб не розревітися і перейшла від розпачу на «ти»: – Ти б виграла, якби не цей ненормальний орк.

– П’ять!.. Чотири!.. Три!.. Два!.. Один!.. Екшн!..

Дівчинка зникла.

– Я нагадую, що ми зараз у фіналі найкрутішого шоу усіх вимірів, часів, світів та народів «Битва на лопатках»! – розпочав Жан. – І зараз той самий напружений момент, заради якого наші шефи сюди прийшли… Оголошення результатів. І я запрошую пані Волеславу Яромудру оголосити фіналістів.

– Із задоволенням це зроблю! Отже, третє місце і право навчатися у найпрестижнішій школі кулінарного мистецтва початкового рівня «Ле Рокфор Чіз» отримує… Генрі Борщик!

Студія вибухнула оваціями. Конкурсанти обійнялися і поздоровили Борщика з почесним третім місцем.

– Друге місце і право пройти всі рівні найпрестижнішої школи кулінарного мистецтва «Ле Рокфор Чіз» отримує… Галина Лагідна!

Знову роздалися оплески. Але не такі гучні – глядачі та вболівальники були занадто розчаровані випадком з Галею.

Галя знову кусала губи. Нащо воно їй потрібно? Вона може купити собі будь-які курси у Багатосвіті й навчитися будь-чого.

– І нарешті, фіналіст. Той, хто отримає головний приз – мільйон золотих монет. І їм стає… Ромуальд Бальбур!

Трибуни вибухнули оваціями з новою силою. А Ромуальд стояв похнюплений, тримаючи в руках банківський чек, в якому ще не вписали його ім’я.

– Зачекайте! – гном зупинив магуру. – Скажу чесно, я прийшов на це шоу заради другого місця. Так, я дуже хотів потрапити в цю кулінарну школу, щоб пройти всі рівні. Так, звичайно, я можу сплатити навчання з цих грошей… Та це буде нечесно. Нечесно по відношенню… до Галі.

В залі запанувала тиша.

– Вона врятувала і мене, і мою сестру. Так, я син Порцефаля. А Галя колись врятувала мою сестру, яка впала в басейн і ледь не втопилася. А на шоу – врятувала мене, подарувавши мені секретний рецепт салату… Не смійтеся, але це з тих рецептів, які можна придбати або за величезні гроші, або отримати в знак дружби. Я не знаю яким чином він дістався Галі, але вона дала його мені від чистого серця. Тож я відмовляюся від першого місця. Галя справжня переможниця цього шоу!

Якусь мить павільйон мовчав, а потім почав скандувати: «Галя!.. Валайя!.. Фіналістка!.. Перемога Галі!.. Перемога Галі!..» А Галя стала на коліна й обійняла Ромуальда. Вона плакала. Такого великодушного вчинку вона не очікувала.

– Це вчинок, – коли врешті-решт настала тиша у павільйоні, сказала магура та розкрила нарешті свої золоті крила, які весь цей час ховала під одягом. Вони сяяли так, що наче сонячним галом оповило голову журі. – Ти гідний син свого батька! Він повинен пишатися тобою! – магура нахилилася до Ромуальда і поцілувала у маківку.

Трибуни вибухнули оваціями. Де таке видано, щоб отримати цілунок самої магури не перед смертю, а при житті! Це ж подвійне благословення на все життя!

– Якщо фіналісти не заперечують, я оголошую переможця цього шоу. Нею стає – пані Галина Лагідна з Києва! – магура оголосила переможця, а точніше - переможницю.

Галя не вірила своїм вухам. Від почуттів, що нахлинули немов шторм, вона плакала. Грим розтікався. Але ніхто вже на це не звертав уваги.

– Ти справжня воїтелька, – після шоу магура похвалила Галю. – Я спостерігала за тобою весь час. У тебе велике серце. Ти – переможниця по життю! Тож живи завжди по совісті, правду казати легко.

– Підтримую, – почувся над вухом голос Ель Ранго, який обійняв кохану і пригорнув до себе.

В корчмі від галасу Кіндрат на якусь мить оглух. Гноми, люди, ельфи, сатири, орки та безліч інших рас сперечалися, славили Галю та пили. Антону та Петровичу прийшлося привезти з дому свої плазми, щоб на вулиці всі охочі змогли насолодитися фінальним днем кулінарного шоу та повболівати за Галю.

Бор рахував грошенята – бо тоталізатором тутечки заправляв він. І він знав на кого ставити: інакше й бути не могло. Галя перемогла. Ще й з його народом вона навіки вічні породичалася.

Олюня Месенджер не встигала відповідати на повідомлення. За якусь мить вона стала блогеркою номер один у Багатосвіті.

Лише Валентина скрипіла зубами від люті – нічого не бере цю кляту Галю! Все їй! Наче увесь Багатосвіт навколо її спідниці обертається! Дарма вона ту анкету заповнила! Знала б, нізащо цього б не зробила. А тепер Галя – мільйонерка. А що у них з Кіндратом? Правильно, корчма. І все. Бухгалтерка налила собі повний келих слив’янки й видудлила його, навіть не закусивши.

– Теж мені, зірка! – процідила вона крізь зуби. – Якби я не заповнила ту прокляту анкету, тебе б ніколи не було б на шоу!.. Нічого тебе не бере! Навіть Мстислав не допоміг!..

– Овва! Що я чую! – Олюня з Оксаною застигли у дверях. Вони зайшли попросити її про вихідний, а тут таке одкровення!

– Чого витріщились?! Йдіть геть! – Валентина хотіла напитися без свідків, а тут цих чорти принесли. – Чого вам?

– Та вже нічого, – Оксана з огидою дивилася на розкуйовджену Валю.

Вони перезирнулися і вийшли геть. Саме туди, куди їх щойно послала Валентина.

…А п’яний Кіндрат солодко спав під сливою і щасливо всміхався…