Спочатку:
На сторінку книги
У віп-зоні розгорталася епічна драма «Валентина проти всіх». Вона шулікою кидалася на Кіндрата, сера Ель Ранго і Бора. З її очей хіба що блискавки не сипалися.
– А кажуть, що магія у вас не працює, – пробурмотів у бороду гном.
Валя не зрозуміла, що з неї тільки-но покепкували.
– Не працює! Не дочекаєтесь! Ваші специ й робили заглушки на всі види магії! Мені ще не вистачало магічних розборок!
– Чого ти завелася? – з темряви вийшла Галя і увімкнула м’яке романтичне світло у скляних невеличких світильниках, які імітували свічки. Галя натиснула на екран, сувій вистрибнув перед очима мов Пилип з конопель. Галя змахнула меню і натиснула на кнопку виклика шефа. На екрані з’явилося личко Оксани.
– Я до ваших послуг, панове, – хіба що не проспівала вона.
– Ксюш, зробіть нам ще кави. Одну гномську, дві ельфійські та дві лунго з вершками. Й мабуть, принесіть ще морозива.
– З урахуванням смаків?
– Угу.
– Тоді оберіть яке, вам все зараз принесуть.
Галя потицькала по яскравим картинкам, роблячи замовлення. Потім сувій зник.
– То ви так ні до чого і не домовилися? – спокійно спитала вона.
– Здогадалася! – розпалена мов праска з ХІХ сторіччя Валентина закинула ногу на ногу і зчепила пальці у замок на кістлявому колінці.
– От скажи, чого ти вередуєш?
– Бо хочу знати за скільки окупиться проєкт? Коли ми з Кіндратом відкрили корчму, то понад рік працювали в мінус.
– Це було вісім років тому, – мирно відповіла Галя. – Зараз у нас є ім’я. Поки будуть ремонтувати заклад, візьмемо в оренду трейлер. Поторгуємо трохи на колесах. Я розроблю гарне меню…
– То я ще за трейлер повинна платити?! – тоненькі брови Валентини хіба що на кучері не заскочили.
– Я власним коштом його візьму. Ти скажи мені одне – ви з Кіндратом згодні чи ні?
Бор і Ель Ранго мовчали. Ельф беріг зв’язки, а гном дивувався людській впертості. Він вважав, що їхнє плем’я не пересперечати, а тут он як.
– Зрозуміло, – Галя сіла навпроти. – Роги-роги, я ваш бик. Тоді я поставлю питання ось так: Кіндрате, може продаси корчму?
На Валентину напала гикавка. Кучері заворушилися наче змії на голові Медузи Горгони. Й вона як по-зміїному зашипіла:
– Ти-и-и-и…. Гик!.. Ти-и-и-и… Гик! Та як ти смієш-ш-ш?!..
– Припиніть негайно! – втрутився в суперечку сер Ель Ранго.
– Любий, не треба втручатися, – голос Галі-Криголама лився медовою патокою. – Я розберуся самостійно, це моя робота.
– Робота?! Гик!.. Ти звільнилася! Щ-щ-шшей отримала розрахунок! Гик!.. Гик!.. Як ти смієшш-ш-ш?!.. – ніяк не вщухала Валентина.
– Смію, – Галя була спокійна, як кішка Кумуся, коли натріскається рибки за обидві щоки. – Ти не репетуй, а краще послухай. Усі питання з постачальниками вирішую я, ціноутворенням теж займаюсь я, звіти складаю я – ти лише їх перевіряєш. Окрім того, я готую, частую і прибираю. Я пів року прошу відремонтувати робота-прибиральника. І що? Ти сказала, що ремонт двірника обійшовся занадто дорого.
– То ти хочеш викупити корчму, розбити тутечки розважально-туристичний комплекс, а нас під сраку коліном? – це вже Кіндрат перестав пиячити.
– Кіндрате, а нумо згадаймо минулий рік. Хто зустрічав, – Галя кинула короткий погляд на Ель Ранго і на мить знітилася, але взяла себе в руки й продовжила: – шановних ведучих? Хіба ти? Ви з дружиною переховувалися у підвалі.
– Та щоб тебе їжаки залоскотали! – Валентина схопилася з місця. Ліхтарики на дереві захиталися так, наче на віп-зону налетів буревій. – Я не відповідаю за кухню!..
– У мене нема часу на суперечки, – Галя прикрила рота долонькою, бо солодко позіхнула. У темряві блиснула фікса. – Тому, поки я буду змагатися на конкурсі, ви подумайте, порахуйте, а потім поговоримо.
І шеф-кухарка, подавальниця і барвумен Галя-Криголам підійнялась і у супроводі сера Ель Ранго та гнома Бора вийшла з-за столу. На вулиці вони стояли на зупинці таксі.
– Я в захваті від тебе, Валайя! – Бор ледь торкнувся губами пальців лівої руки Галі. – У тебе є всі шанси на перемогу.
– Дякую, Боре, – Галя перехрестила його маківку. – Димура теж так напророчила.
Під’їхало таксі, яке доставило трійцю до порталу. Там і розійшлися у різні боки. Гном пішов до свого виміру, а сер Ель Ранго ніяк не міг залишити Галю. Робота в обох займала забагато часу. Вони бачились онлайн. Або ж ось так, як сьогодні. Щоб випав спільний вихідний – то треба було дуже постаратися. У Ель Ранго щільний графік роботи, а у Галі суцільні непередбачувані обставини: то делегація з іншого виміру, то з іншої галактики. То хтось захворіє на якусь екзотичну хворобу, яку підхопить від гостя, то ще щось трапиться.
А щодо усіляких хвороб, то Галя ледве вмовила цьогоріч Кіндрата з Валентиною купити портативний ідентифікатор. Він кріпився на дверний отвір на самісінькому вході. Сканував людину, мов рамка в аеропорті. На щастя, зараз аеропортів нема, бо хто у своєму розумі буде літати, якщо можна в лічені секунди дістатися будь-якого місця будь-де у вимірах. Так от, ідентифікатор сканував відвідувача непомітно навіть для нього. Але якщо виявляв якусь заразну хворобу, вмить ізолював хворого безпечним нано-полем і сигналізував у швидку, одночасно відправляючи на пульт лікарні діагноз. Одним пристроєм вбивали двох зайців – і відвідувачу добре, і співробітники здорові. Але ж Валя перед придбанням ідентифікатора крові попила, як той упир.
На прощання сер Ель Ранго міцно поцілував Галю в губи, прошепотів ельфійською найніжніші слова кохання від яких Галя зніяковіла мов тринадцятирічна дівчинка і покрилася сиротами. Еге ж, мову свого обранця вона потрошку вчила.
– До сходу сонця я приїду, – запевнив Ель Ранго. Ще раз поцілував і тицьнув пальцем у мармурову плитку.
Вона від’їхала, з’явилася напівпрозора панель. Потім лазер сканував сітківку ока.
– Ідентифікацію завершено. Куди прямуєте, сер? – просто неба почувся голос.
– Артха́йзарт, мадам, – сер Ель Ранго так і тримав Галіну руку.
– Виберіть, будь ласка, час, епоху та вимір. Коли завершите, натисніть, будь ласка, «зірочку».
Довгі пальці ельфа наосліп швидко набрали знайому комбінацію. Та перед тим як натиснути «зірочку» він ще раз поцілував Галю, потім таки натиснув і приклав до червоного трикутника кредитку.
– Транзакцію схвалено. На рахунок «один» відкриється портал. Ваші координати: двадцять друге століття, дві тисячі сто п’ятдесят п’ятий рік, міжсвітовий вимір – галактика Соняшники, погрішність – два. Локація – Перший Дім, Розівера́н, Артхайзарт. Вибір остаточний і зміні не підлягає. Починаю відлік: п’ять…
– Я кохаю тебе як від Місяця до Землі й назад, – прошепотіла Галя.
– Я тебе кохаю як навколо Всесвіту й безмежно! – сер Ель Ранго примружився, милуючись своєю нареченою.
– Чотири, три, два, один! Міжсвітовий портал відкрито! Щасливої подорожі! Не забудьте зробити благодійний внесок на розвиток мандрівок, номер рахунка…
Та Галя вже не чула його, бо їхала у таксі до себе додому. Дорогою вона думала про те, що вона розумничка – гроші не тринькала, складала копієчку до копієчки, особливо те, що дарували гноми, які вважають її втіленням своєї улюбленої богині Валайі. Збереження тримала у їхньому банку «Алмазний кредит». Через пів місяця як раз закінчується термін депозиту. От вона і вирішила ризикнути. Для цього зібрала нараду. Спочатку з коханим, Бором і Вульфом. План Галі припав до душі всім. Тому Галя замовила спочатку проєкт, віддавши за нього нещодавно справедливо отриманий немалий смарагд.
А подарували їй його за те, що вона врятувала малу доньку гнома Порцефаля Флусю. Флуся видерлась на вербу і шубовснула у басейн поки Порцефаль з друзяками святкував вдале полювання на якогось хижого звіра з їхнього світу. Галя знаходилася поруч і поки Антон добіг до басейну, вона вже витягла малу й робила штучне дихання. А діти у гномів мацюпусінькі. Флуся у свої сім виглядала як людська дворічна дитина. Коли мала закашлялася, пчихнула і заплакала у весь гномський голос (а вони навіть у дітей потужні – не дай боже почути цю сирену!), підбіг Порцефаль. Він не знав як дякувати Галі, бо, по-перше, Валайя у мокрому вбранні – це видовище таке, що жоден гном перед цим не встоїть, а по-друге, його дружина відходила б його по спині якщо не ломакою, то як мінімум бойовим молотом! А потім би вбила. Й вбивство б виправдали. У гномів все чітко – кров за кров. А за рідну дитину й поготів! Тому розчулений Порцефаль подарував Галі смарагд. А сама шеф-кухарка, подавальниця і барвумен в одному обличчі стараннями Олюні вкотре стала зіркою корчми. Порцефаль, звичайно ж отримав свою порцію копняків та стусанів, але ж маленька Флуся була жива й здорова.
Дорогою до порталу Галя пожалілася нареченому, що не має нових нарядів. Не піде ж вона в робочому кітелі на телебачення, де суперники будуть хизуватися один перед одним стильним кухарським вбранням. Сер Ель Ранго миттєво зв’язався з ельфійським домом мод «Долина вереску», який запевнив його, що до ранку у нього буде ціла колекція, яку вони назвуть на Галіну честь «Галактика Гала». Галя від несподіванки й розчуленості схопилася за щоки, що палали від задоволення. А ельф зауважив, що його кохана варта найкращого у світі. Від щастя, задоволення та кохання Галя ледь не провалилася крізь автівку. Хіба вона ще торік могла про таке щастя мріяти? Вона вважала, що зірка програми «Інспектор» ельф сер Ель Ранго пихатий індик. А воно он як трапилося. Таксі зупинилося по той бік Лисої гори, за закладом конкурентів. Саме там був її холостяцький барліг.
Барліг являв собою маленький будиночок на дві кімнати з парканом оплетеним диким виноградом з пустельних оазисів і маленькою альтанкою оплетеною культурним бурштиновим виноградом з ельфійського саду Ель Ранго. Виноград ріс надшвидко і за пів року обплів всю альтанку. Навіть подарував сім грон величезного винограду такого величезного, як волоський горіх колекційного сорту. Ягоди соковиті й солодкі. З’їв одну й наївся. А от цьогоріч вона планувала поставити з нього вино.
Кругом хатини ріс невеличкий фруктовий садок – вишня, черешня, слива ренклод, слива ельфійська, гномські яблука та груші й морозостійка абрикоси́на, що родила абрикоси з кулак завбільшки. З них Галя робила лише варення та в’ялила на зиму. Хоча цього року провела експеримент і закоптила три десятки. Але ще не пробувала, бо ніколи.
У дворі ще була літня кухня, на якій у вихідні вона робила запаси на зиму, готувала різноманітні страви й варила деякі зілля, яким її навчила відьма Димура. І якщо за одяг вона не хвилювалася, то за вправні рецепти, так. Ну чим вона може здивувати? Борщем? Домашньою ковбасою? Підчеревиною у духмяних травах та часнику? Шпондером? Чи галушками з варениками? Чи гречаниками, а може пампушками і… Перед очима калейдоскопом складалися пазли з різноманітними стравами. У деякі вона додавала інгредієнти з інших вимірів. І страви отримували новий незабутній смак.
Вона перебрала свої записники, відсканувала все що може стати у пригоді. Та чи можна буде скористатися рецептами? Ймовірніше, ні. Та все одно! Галя гортала свої зошити – бо не довіряла електронним записникам. Двічі у неї вони зникали, бо розробники удосконалювали сховища і їх мало хвилювало те, що майже всі користувачі втратили дані. Щось вдалося відновити, а щось, як Галіни рецепти – зникли назавжди у багатосвітній мережі. Тому вона плюнула на все й завела звичайні зошити. Ось зараз вона ледь не плакала, гортаючи їх. Що готувати? Чим дивувати? А якщо у них на кухні є якісь новомодні пристрої, про які вона геть нічого не знає, що тоді робити, якщо потрібно буде ними скористуватися?
Галя заварила духмяний м’ятний чай та пропустила запрошення через суперсмарт. Бо на зворотному боці так дрібно написана інструкція, що очі на лоба вилазили.
Галя тицьнула по екрану і мелодійний голос прочитав умови:
– За перемоги у відбірковому турі ви переходите в перший тур шоу. Всього – три тури. Останній найскладніший.
Відбірковий тур – ваша коронна страва. Тут все ясно. Ви готуєте страву і дивуєте журі своєю майстерністю.
Перший тур – страва з м’яса. Багатосвіт щедрий на види тварин, тому вам потрібно буде приготувати страву з м’яса.
Другий тур – приготувати екзотичну рибу. Ваша задача – зробити неїстівне їстівним.
Третій тур – потрібно здивувати зіркове журі. Приготувати щось таке, що отримає найвищий бал.
Переможець шоу отримає мільйон золотих монет. Але до третього туру ще потрібно дійти. Бо другий тур зможуть пережити не всі.
Категорично заборонено користуватися суперсмартами й іншими гаджетами! Протягом зйомок на майданчику забороняється користуватися рецептами з власних дописів. Техкартки ваших страв ви повинні знати напам’ять. Зйомки проходять протягом тижня у павільйоні за Києвом. Адреса та координати павільйону…»
Галя гірко зітхнула й не тільки тому, що чай закінчився, а і тому, що навіть не уявляє собі що і як там робити. Прабабусина скатка у неї завжди у наплічнику. Одяг завтра привезе Ель Ранго. Потрібно прийняти душ. Змити з себе всі проблеми сьогоднішнього дня.
Вона роздяглася і з задоволенням увійшла у душову кабіну, плескаючи тричі у долоні. Вода полилася під тиском тоненькими енергійними цівками. Тепла, гаряча, тепла, прохолодна, холодна. І так по колу. Шампунь і гель з автоматичною мочалкою, що милила її та мила мов дорогоцінну перлину. На десятому колі Галя знову поплескала у долоні, тепер двічі. Увімкнулася автоматична система, яка висушила її теплим повітрям, а зараз досушувала волосся.
Галя завернулася у м’який блакитний банний халат з намальованими білими зайчиками з рожевими вухами, вийшла з душу, солодко позіхнула й звернулась сама до себе:
– І чого це ти розкисла? – звернулася сама до себе Галя. – Наша не пропадала ніде. Розберемося, що там за шоу і хто там бере участь. – На якусь мить їй здалося, що голограма з портретом прабабусі, що висіла у неї по центру стіни в кімнаті підморгнула. Галя ретельно протерла кулачками очі й видихнула – здалося.
Сер Ель Ранго, як і обіцяв, з’явився за десять хвилин до світанку. Він привіз пересувну аеровішалку, на якій висіло чотири чорних чохли. Галя ще солодко спала у ліжечку, а поряд згорнулася клубочком кішка Кумуся, яка після програми «Інспектор» образилася на Кіндрата, тому що той мав нахабство віддати її на декілька днів Димурі. Вона віддячила йому як змогла – випорожнила кишківник прямісінько у нові чоботи. А коли Валентина врізала Кумусі за це віником – випорожнила у її колекційну сумочку сечовий міхур. Такого бухгалтерка стерпіти не могла й копняком вигнала Кумусю з корчми. Та довго не бідкалася і знайшла притулок у Галіному будинку. Галя лише зітхнула, коли повертаючись вночі додому, побачила Кумусю біля хвіртки. Вона так жалібно нявкала, що Галя змилувалася і забрала до себе. Від щастя, що у неї є дах над головою, Кумуся упіймала вночі трьох мишей і поклала на подушку поряд з Галіним обличчям. Галя матюкнулася коли розплющила очі, та сварити кішку не стала – та ж розумниця, он як старалася. Але зауважила, щоб більше вона такого не робила. Кумуся все зрозуміла й більше такого не повторювалося. І хоч Галя і придбала їй ліжечко й дряпалку, та все одно кішка спала з нею і дряпала старе крісло.
Сер Ель Ранго милувався коханою, яка солодко сопіла й прицмокувала уві сні. Й тільки-но він хотів простягнути руку, як кицька загарчала наче тигриця і зашипіла. Галя погладила Кумусю по пухнастій голівці, гнів змінився на милість і кішка замурчала.
– Добрий ранок, – сонним голосом привіталася Галя з коханим.
А той вже дістав термокухоль і розлив ельфійську каву з краплею їхнього гірського меду, гарячим соком карликового зеленого апельсина – еге ж, у них ростуть такі дива, соковиті та солодкі – та фінальною ноткою там була дрібка, на кінчику ножа, солі й корична пудра. Галя з величезною насолодою маленькими ковтками пила каву та поступово просиналася. Ель Ранго поцілував її в губи, які так спокусливо пахнули. Кумуся лише зітхнула і з величезним задоволенням вп’ялась пазурами в руку Ель Ранго. Той заволав від болю. Якби Кумуся могла, вона б знизала плечима, мовляв, тю, а що я зробила?
Галя одним жестом спихнула кішку на підлогу, зіскочила з ліжка, обробила подряпини сучасним антисептиком. Кров миттєво перестала текти, а шкіра загоїлася. Її чіпке око вгледіло аеровішалку.
– Це… мені?
– Це все твоє, – посміхнувся наречений.
– А навіщо так багато?
– Так відбірковий тур і ще три.
– Моя ж ти намистинка!
Ель Ранго розсміявся від душі, згадуючи улюблену тваринку Вольфа Вульфа – синю водяну драконицю на прізвисько Намистинка.
– Ти вже знаєш чим будеш дивувати журі?
Галя знизала плечима.
– Долю не обдуриш, розберемось.
