Спочатку:
На сторінку книги
Костянтин довго обдумував все почуте від своїх доповідачів. Він тяжко зітхав. Нічого нового для нього вони не сказали. Чентуріоне готується розпочати конфлікт. І навіть той факт, що він опиняється сам на сам із сильнішим (як не крути) супротивником його не лякає. Він хоче, прагне розв’язати нову війну.
Навіть намагання дружини Креуси переконати його відмовитися від цієї ідеї зазнали не вдачі. По це вчора розповіла Теодора, котра довго вела листування з сестрою з метою не допустити нової війни на пів острові.
Втім, нічиї доводи не змогли заглушити амбіцій Чентуріоне, котрий вірив в те, що все ж таки зможе повернути собі втрачені території і знову стати князем Ахаї, як і його предки.
Що ж, тепер знову доведеться взятися за зброю. Але цього разу він, Костянтин робить це з великою неохотою.
Після Пасхи вони з деспотом Теодором, своїм дядьком, першими нападуть на неспокійного князя. І можливо їм вдасться загнати його до міста і оточити в Халандріції. Якби їм це вдалося, то швидше за все, князь капітулює. Виходу в нього просто не буде іншого. Втім, ц лише плани.
До кімнати увійшов слуга. Він переказав, що його дружина Теодора бажає його бачити. Можливо, вона має йому що сказати. Хто його знає, можливо, Креусі таки вдалося переконати чоловіка в беззмістовності цієї війни!? Ні, в таке диво він не дуже вірить. Але ж бувають чуда! Костянтин встав і пішов і до покоїв своєї дружини, де вона відпочивала.
– Ваша світлосте, ви хотіли мене бачити! – промовив деспот, увійшовши до кімнати сиділа Теодора з служницями.
Та знаком відпустила дівчат і провела їх поглядом аж остання з них не закрила за собою двері. Тоді вона сказала в пів голосу:
– Мій князю! Маю для тебе дві новини. Одна з них добра. Друга ні. Почну я з останньої. Моїй дорогій сестрі нічого не вдалося добитися ані вмовляннями ані просьбами ані іншими, доступними їм засобами. Війна неминуча.
Деспот зітхнув. Він так і знав, що нічого з того не вийде. Чентуріоне не захоче отак-от просто відмовитися від земель, котрі давно уже не його. Не слід було навіть розраховувати навіть на думку про мирні перемовини. Втім, є ще і друга якась новина. Ану ж вона може чим порадує душу.
В цей момент Теодора підійшла до нього, взяла за руки і поглянула йому в очі.
– У мене є ще й друга новина, мій дорогий мужу! І вона, напевне,буде для тебе доброю на слух. Я при надії!
Отже, у них буде дитина. Це не могло не тішити його. Адже з усіх його родичів він чи не єдиний, хто матиме реального наслідника і можливо навіть претендента на трон в Царгороді. Якщо до того часу його османи не відберуть.
Костянтин ніжно обняв дружину. Слова були зайві. Вони ніколи не старалися передати словами те, що насправді відчували такої митті. Бо це не можливо. Він лише легенько торкнувся устами її щоки.
