Раді Вас бачити!

Костянтин вийшов з палацу. Він вдихнув на повні груди чистого повітря. Нарешті, він зможе прогулятися містом. О, як довго він цього чекав. Довгі години вправ і уроків верхової їзди і майстерності бою відбирали в нього увесь час. Не залишалося навіть на те, щоб помолитися. Хоча, молився він і без того рідко.

Йому підвели коня. Гарний, гнідий жеребець, його улюблений, бив копитом. Все ж таки є ще сила в жилах імперії. І можливо, колись ця сила ще відродиться, постане з попелу і поверне колишню велич і блиск оцих мурам.

Молодик рухався міськими вулицями, скриваючи лице під довгим капюшоном. Це аби менше впізнавали. Ну а мало там що кому в голову збреде. Тепер такі часи, що краще не дуже хизуватися своїми перснями і породою. Вже далеко не всі радо вітають імператора. Багато хто скрито, а дехто і відкрито попльовує в бік офіційної влади.

Але йому зараз не до того. Там, за міськими мурами його чекає одна радість. Ось тому він і вирвався з палацу, цієї камінної клітки аби поспішити туди, де чекає його Афродіта. Його Індаро. Принц мало знав про дівчину. Але йому було байдуже на це. Вона вродлива і цього йому досить. Йому, котрому лише двадцять потрібна німфа а не доросла розсудливість.

Перед очима мелькав образ дівчини. Вона чекає його там, в умовленому місці. Його руки знову пеститимуть її тіло. А гарячі поцілунки зводитимуть з розуму і поведуть його в країну блаженства.

Костянтин був видний юнак. Красива зовнішність в купі з атлетичним тілом давали йому перевагу перед багатьма його ровесниками, дітьми сенаторів. Тільки от у навчанні він був не таким успішним як в навиках махати мечем. Принаймні так говорили його вчителі. І це трохи опускало принца з небес на землю. Батько ніколи не захоче бачити його своїм наступником. Занадто мало в ньому державницького хисту. А тут ще й кохання скрутило голову.

Хлопець зітхнув. В його уяві імператор повинен перш за все вміти вдало воювати. Бути сильним, мужнім, стійким. А от що до політики він трохи сумнівався. Не дуже допомагала вона ані його батькові ані його попередникам. Он до чого докотилися, вже майже землі скоро не залишиться під ногами.