Раді Вас бачити!

Індаро. Його кохана Індаро. Навіщо йому всі політичні інтриги і війни! Навіщо йому та царська діадема, про котру так часто згадує йому мама? Корона не з діамантів і золота але з терня. Що йому з того крісла, на котрому він лише блазень, який виконуватиме чужі вказівки?! Що йому до того!

Він хоче жити. Спокійно жити. Бути в тіні брата. залишатися принцом. І більшого йому не треба. Головне аби з ним була Індаро. Його кохання. Його найкраща подруга. Його єдина радість в цьому житті.

Костянтин планував поговорити з братом про свою «проблему». Адже, благословення на шлюб має дати він. І без того інакше ніяк. Іван чоловік добрий, розсудливий, мудрий, спокійний. Він, навіть якщо й буде мати якісь заперечення, то спочатку все добре обговорить з ним самим, потім порадиться з мамою, може з патріархом а вже аж тоді дасть остаточну відповідь. І вона, можна сподіватися, буде позитивна.

Ніхто зараз не заінтересований в тому аби щось комусь забороняти, обмежувати, не дозволяти. Який сенс? Хай живуть собі люди! Хай будують своє щастя. Принаймні, нехай спробують.

От власне, сьогодні він піде до брата і поговорить з ним про це. Скільки можна таїтися? Скільки можна отак-от бігати туди-сюди. Чому він не може нормально, повноцінно собі жити, як живуть тисячі його однолітків?

Зрештою, навіть якщо його коронований брат і відмовить – то що? Хіба це привід аби впадати в розпач? Він же ж може щось придумати! А хіба ні? Вкінці-кінців, є ще мама, котра може порадити. Котра завжди його підтримує його і хоче бачити його а не когось іншого з своїх синів на троні вмираючою імперії.

Костянтин одягнув інший камзол, вийшов зі своїх покоїв і направився до імператорського кабінету, котрий був в іншому крилі.