Спочатку:
На сторінку книги
Будні. День за днем одне і теж – робота, молитва, робота. В скорому часі Індаро знайшли підходящого жениха. Це був син торговця борошном Етьєна – Рауль.
Хлопець був однолітком Індаро. Особливою красою Рауль не вирізнявся. Тай вмінням вести господарство теж. Тож старий Етьєн бачачи слабкі сторони свого старшого сина і бажаючи йому лише добра, підшукував невістку, яка б змогла бути не лише дружиною але й розумним партнером. Побачивши вправність молодшої дочки нового торговця Нікодема, вирішив не гаяти часу і швидко вирішити справу. Що правда, її положення дещо не тішило старого Етьєна. Але та сума, з якою майбутня невістка входила в його дім згладжувала всі випуклості на її сукні і могла закрити рот навіть найбільшим моралістам.
«З такими грошима можна зробити гарний оборот. – думав майбутній тесть. – А її господарська завзятість дає мені надію на забезпечену старість. Ну там видно буде що і як. Скільки дітей помирає в дитинстві. Якщо все буде добре – то це дасть змогу заключити вигідний шлюб. Словом, все вирішено».
Такої ж думки була і Агнета, дружина Етьєна. Син надто слабкий аби вести батькову справу. А більше в домі передати нема кому. Наступною після нього є Стана і Люція. Вони дівчата вже на виданні. Тож скоро підуть набік і почнуть будувати свої сім’. На них надії мало. А два наступні сини, котрі би могли стати батькові в поміч, померли ще минулого року. Останній син – Жан, ще зовсім хлопчик. Тож у випадку чого вони можуть залишитися зовсім беззахисні.
Крім того, Нікодем швидко почав зростати в своїй справі, відкрив лавку, обзавівся друзями і впливовими покровителями. Тож це найкращий союзник. Як не крути.
Молодих, ясна річ, ніхто дуже не питав. Їхня справа знайти спільну мову потім, після шлюбу. В крайньому разі, звикнутися тай усе. Не вони перші, не вони єдині. В житті головне вигода в не якісь там почуття. Від кохання ситим не будеш. Тай і в кишені нічого від того не примножиться.
