Спочатку:
На сторінку книги
– Отже, все вже вирішено. – сказав задоволено Теодор звертаючись до свого брата. – Скоро ти станеш зятем Карло. Що ж, не поганий варіант. Не поганий.
Він, звісно, не був радий таким оборотом подій. І можливо, навіть сам претендував би на руку племінниці деспота. Але склалося так, як склалося. І інакше бути просто не могло. Тому, врешті-решт треба було сприймати ситуацію такою як є. Бо це був найкращий варіант для обох сторін, котрі втягнулися в цю безглузду війну, обезсилюючи одна одну перед лицем справжнього ворога.
Костянтин спочатку не радо сприймав таку пропозицію. Він ще вірив в те, що зможе повернутися назад до Константинополя і все далі буде як і раніше. Але з часом мало-помалу він почав звикатися з думкою, що шлюб з Маддаленою єдина запорука миру на півострові.
Крім того, бездітний Теодорзробив його своїм співправителем. А це означало, що частина відповідальності за ситуацію в регіоні лежить і на його плечах. Чим він нехтувати ніяк не може. І тому даний крок є кроком жертви заради спільного блага.
– Так. Я стану зятем Карло. – відповів принц.
– Не переймайся так. Ти ще молодий і сприймаєш все надто близько до серця. – продовжував Теодор. – По правді кажучи, Маддалена зовсім таки нічого дівчина. Вона буде доброю дружиною. Повір мені.
Звісно, що так. А ще вона пообіцяла перейти у їхню православну релігію. І таким чином стерти всі розбіжності між ними з Костянтином.
– Але якщо ти думаєш, що справи на цьому закінчилися – то це лише початок. – вів далі деспот. – Є ще Ахейське герцогство з його володарем Чентуріоне. Сам він слабкий. І ніколи не стане загрозою для нас. Але він може стати частиною Епіру. А от цього нам якраз зовсім не треба. Розумієш? Інакше ми будемо тут у вічній наполовину війні.
Костянтин розумів про що йде мова. Мова йшла про нову війну. І цього разу проти Ахейського герцога. Отже, він не дуже надіється на цей шлюб. То для чого тоді було все це затівати? Втім, Костянтин не завжди розумів пориви свого брата. Так само як і свого іншого брата – імператора.
