Раді Вас бачити!

Все, чим жив, у що вірив, що так хворобливо кохав – все враз стало чужим і огидним. Костянтин ще ніяк не міг забути Індаро. Але й пробачити їй такий вчинок теж не міг. Це був плювок не лише в нього як в її коханого але й цілу його родину, його царство. Це була кровна образа.

Як далі? Як після цього комусь вірити? Адже, він їй довіряв. Вірив, від’їжджаючи, що вона дочекається його. Тут на тобі. Що ж, тепер він має повністю забути, стерти зі своєї пам'яті зрадницю. У нього скоро буде законна, богом дана дружина. За яку він нестиме відповідальність на страшному суді.

Видно, так і мало бути аби навчити його, надто зарозумілого хлопчиська, що старші таки добре кажуть. А він ще й ображався на тих, хто йому радив позбутися такої подруги. Певно, вони були праві. А він по своїй молодості і не обізнаності вірив у всякі там чудеса. А може вона, просто його причарувала, відьма. А що? І таке буває. Коли якась відьма причарує бідного хлопця і той сохне і вірить їй, наче святій. А вона з нього шнурки в’є. Буває, ще й як буває. А він думав, що то лише наговори старих не мудрих баранів.

Видно, що ні. Видно, так і було, як йому казали. Але на той час він був сліпий і не хотів бачити очевидного. Нічого, отримав урок – буде думати на майбутнє. Тут як і в битві – кожен намагається якомога сильніше поранити ворога.

Добре, що в шлюбі не так. Тут все інакше. Все свячене церквою і богом на довгі роки. Тут непотрібно пристрасті, бо головне завдання тут продовжити рід а не впиватися диявольською хтивістю, котрою він був так щедро напоєний підступною Індаро.