Раді Вас бачити!

Як тільки Катя дізналася про те, що ми із Жаданою зустрічаємося - ледь зі стільця не впала!

Мене більше здивувало те як вона поставилася до того факту, що мені подобаються дівчата. Вона поводилася так, наче я їй розповіла, що сходила за хлібом до крамниці, а не про те, що я відрізняюся від інших! Її більше вразив той факт, з ким я зустрічаюся – вона досі все ще мала зуб на мою дівчину.

Тому Катя почала перепитувати мене чи добре я подумала і чи дійсно варто починати свої перші стосунки з такою розгульною особою, як Жадана?!

- Катю, - ми сиділи в моїй кімнаті – я на ліжку, подруга біля столу на дерев’яному стільчику, - ми знайомі з Жаданою від самого дитинства і як з’ясувалося – ми вже тривалий час мали почуття одна до одної. І насправді Жадана не розгульна.

- Та ну! А яка ж вона?! Ще скажи, що вона святенниця і тільки ось вийшла з монастиря і залишила сан монашки!

На ці злі слова Катерини я лише розсміялася.

- Я розумію, що ти намагаєшся мене захистити, бо ти моя подруга і це дуже мило. Ти маєш дуже милий вигляд – як злий бурундучок.

- Так, ти цей…припиняй свої оці маніпулювання, -дівчина хоч і злилася та я бачила, що в її очах почали грати веселі бісики, коли я порівняла її з бурундучком.

- Серйозно, Катю, всі чутки, які ходять про Жадану – це все вигадка! І я буду на тебе дуже ображена, якщо ти продовжиш розвивати цю тему.

- І ти так легко повірила людині, яку не бачила, скільки?.. Три-чотири роки?

Зізнатися чесно – в моїх думках інколи пролітали сумніви, бо ж дійсно – я не бачила подругу стільки років, а раптом вона геть інша людина? Але я гнала сумніви геть – зараз Жадана зі мною. І її вчинки говорили точно промовистіше за будь-які плітки!

- Я довіряю Жадані і за цей час вона показала себе тільки з кращого боку і з кожним днем намагається довести мені, що вона гідна бути моєю дівчиною і що ці стосунки для неї не аби-що, а те, заради чого вона ризикнула і пішла наперекір своєму батьку – перевівшись на навчання до цього університету! Вона мені організувала два найкращих побачення в моєму житті і дійсно докладає зусить, щоб ощасливити мене!

- Але ж…

- Тому, якщо ти довіряєш мені і вважаєш мене своєю подругою, то довіряй і Жадані. Я більше нічого не прошу, тільки це.

Катя на кілька хвилин замислилася, обдумуючи ситуацію і здається потихеньку змирилася з нинішнім становищем, в якому їй доведеться ділити мене зі своїм запеклим ворогом більше того – терпіти присутність цього ворога щодня поруч!

- Добре. Я постараюся. Але бути ввічливою я не обіцяю.

- Дякую і за це! Я запевняю, що Жадана тобі сподобається, коли ти дізнаєшся її краще! І до того ж – вона взагалі не претендує на твого Павла, якщо тебе все ще мучить це питання!

- Ай, - дівчина скривилася, наче відкусила шмат лимона, - ніякий він не мій і ніколи не буде, все, баста, немає в моєму житті більше ніякого Павла!

- Чесно? Можна видихнути? А якщо він знову попросить тебе допомогти з модульними чи самостійними роботами?

- Я ні в якому разі не погоджуся, хоч ти кіл на голові мені теши! Я більше не підпущу цього невдячного слимака до себе ближче, ніж на кілометр! – подруга продовжувала лютувати.

- Правильно, і про слимака – це дуже вдала підмічено.

- Та це ж…твоя Жадана тоді сказала про того слимака. І якби не печально було це визнавати, але вона була права ще тоді! Я стільки часу на нього витратила, допомагаючи! І він був таким галантним, коли ми залишалися наодинці лише вдвох! І я ж розумієш думала, що невдовзі він буде таким милим і люб’язним зі мною і на публіці і що ще трохи і він запропонує зустрічатися !

- А виявилося, що він просто мудак, який тебе використовував, - сумно констатувала я. Було шкода Катю, але я сподівалася, що вона винесе з цього урок, а душевні рани заживуть швидко.

- Так. Ще й який мудак! Виявляється, що він ще тоді і мною крутив, і з Маргаритою щось мав, та ще й до Жадани клинці підбивав! Альфа самець, блін, недороблений!

Ми ще з годину перемивали кісточки її невдалій закоханості. Коли Катя збиралася повертатися до себе в кімнату я врешті наважилася запитати те, що так мене бентежило.

- Катю?

- Гм? – дівчина зупинилася біля прочинених дверей.

- Чому ти так просто і легко сприйняла той факт, що мені подобаються дівчата? Чому це не викликає в тебе ну незнаю…відрази?

- Хм, - дівчина зачинила двері, підійшла до мене, сіла поруч і відкрито зазирнула в мої очі. – Мирославо, ми з тобою хоч і дружимо небагато, але знаю я тебе вдосталь часу, щоб прийти до очевидних висновків.

- О, справді? – мене сильно здивувала дедуктивність подруги, аж поки цей міраж не розвіяв її сміх.

- Та я жартую! Подивися на мене! Та навіть в окулярах я би не розгледіла чиюсь орієнтацію! Я знала, що тобі подобаються дівчата, тому що бачила пост в Інстаграмі, який потім був видалений.

- Господи, хто лише не бачив той клятий пост! - Хоча в своєму роді він став для нас вирішальним, - подумки додала я.

- Ну, я нормально ставлюся до всіх цих спільнот. Я незнаю всіх категорій, характеристик і хто з ким. Але я вважаю, що то суто їх справа. Для мене вони такі ж люди, як і всі інші, просто не з такими вподобаннями в стосунках, як більшість. Хтось любить рибу, хтось м’ясо, а хтось взагалі веган – я не засуджую, це справа кожної людини.

- Дякую! Ти не уявляєш як багато для мене значать ці твої слова і підтримка!

Я обійняла подругу і розчинилася в її турботі і доброті. Можливо світ насправді уже не такий поганий, як мені гадалося. Можливо часи змінюються і з’являється все більше і більше людей, які лояльно реагують на «не таку» орієнтацію. І можливо в нашому з Жаданою житті нарешті починається довгоочікувана світла смуга!