Раді Вас бачити!

Мирослава.

Взявши на заправці по великому лате ми вирішили, що на цьому пригоди просто так ніхто не закінчує. Жадана випросила у вахтерки впустити нас до гуртожитку, тому що зазвичай він відчинявся о шостій ранку, а зараз була від сили четверта тридцять. Фарбована в платиновий блонд жіночка п’ятдесяти років миттєво повелася на улесливі компліменти подруги про її зачіску - і ось ми вже підіймаємося на дев’ятий поверх гуртожитка, а далі – тихцем вузенькою драбиною крізь люк – вгору до світла.

- Звідки в тебе ключ від дверей люка? – запитала я Жадану, коли ми стелили картатий м’який плед, вз’ятий перед тим з моєї кімнати.

- Це секрет, але тобі розповім, - кокетливо відказала дівчина. – Мені Гео програв у карти.

- Щооо? Я тобі не вірю! Звідки в нього ці ключі, це ж незаконно!

- Ти бачила цього хлопця? Про який закон ти говориш? Він у цьому гуртожитку, як півень у курнику! Тому я не здивуюся, якщо в нього є ще й ключ від підвалу, а не лише від даху!

-  Ну, тепер цей ключ у тебе. До речі, а для чого він тобі?

Дівчина зробила вигляд, що замислилася.

- А якщо я скажу, що виманила цей ключ у Георгія спеціально, щоб повести тебе на цей дах?

- Ти не могла знати, що я повернуся на вечірку.

- Не могла. Але я могла планувати запросити тебе на сюди для важливої розмови. Власне так і мало бути. Але ти полегшила мені завдання, повернувшись на вечірку.

Я задумливо прокрутила почуте ще раз в голові. Те, що подруга планувала щось зробити заради мене приємно гріло душу.

  З даху відкривався неймовірної краси краєвид і перші промінчики жовто-багряного сонця, яке сходило - робили цю мить ще незабутнішою. І найважливішою складовою цієї миті була звісно Жадана. Вона була осередком всього прекрасного і важливого, що відбувалося в моєму житті! Пташки починали виконувати свої вранішні концерти, вітер тихенько шарудів між дерев, обсипаючи ніжні пелюстки суцвіть і розносячи вулицями тонкі ниточки запашної магнолії, солодко-кислої вишні і мигдалеві нотки черемхи.

  Проте, думки, які я так довго відкладала на потім, обережно одна за одною почали пробиратися в мою голову і осідати там, немов маленькі пелюстки суцвіття сакури – спочатку, ніби непомітні, але чим більше їх ставало – тим складніше було не реагувати. Наразі основна думка була про те, як нам далі продовжувати спілкуватися і поводитися? Як подруги? Чи ми вже ніби як зустрічаємося? Але ж ніхто з нас не пропонував іншій зустрічатися офіційно! Я не знала як буде далі, тому вирішила пустити все плисти за течією. Принаймні сьогодні, бо я вже добряче втомилася! По правді я втомилася ще на тому моменті, коли відводила Катю в кімнату і клопоталася навколо неї.

  І моє зізнання Жадані хоч і вийшло спонтанним, проте здавалося таким звичним, ніби я його проговорювала щодня впродовж багатьох років. Можливо глибоко всередині мого єства так і було.

- Миросю, це тобі, - мелодійний голос витягнув мене із роздумів.

- Що це? Але я не голодна, ми ж поїли на заправці - та все ж я рефлекторно забрала з рук подруги овальне шоколадне яєчко.

- Я не питала чи ти голодна – бери і розкривай! – владним голосом наказала вона.

Виявляється, поки я ходила на заправці до вбиральні, Жадана придбала мені кіндер! І не лише придбала, а й встигла підмінити «начинку»! І тепер я тримала в своїй долоні не пластикову дитячу іграшку, а щось значно більше, щось значно дорожче. Це була красива блискуча каблучка з білого металу із символом подвоєного серця на обідку. Це був мій розмір.

- Жадано, звідки це? – я дійсно розгубилася.

- З яйця, звідки ж? – усміхнулася вона.

- Я розумію, що з яйця, але ж як ти встигла?.. І де ти…коли ти придбала каблучку? І ти весь цей час її носила з собою?

- Тихіше, зараз все поясню. Каблучку я придбала ще до переведення у твій університет. Я ж планувала зустрітися з тобою і відновити дружбу, пам’ятаєш? От і хотіла при першій зустрічі подарувати тобі кільце.

- І ти весь час тримала його при собі?

- Так, чекала на шанс. А тепер він настав.

Дівчина обережно взяла з моїх рук прикрасу і ніжно тримаючи мої долоні одягнула його мені на безіменний палець. Потім швиденько порилася у кишені джинсів і витягнула…таку саму каблучку і одягнула на свій палець!

- Це парні кільця, - пояснила вона, побачивши мій шокований погляд. – Це символ нашої дружби і кохання.

- Ооо, це дуже…я незнаходжу слів, щоб щось тобі відповісти, - я була збентежена, розчулена і зачарована водночас.

  В ту мить час, наче застиг. Великі смарагдові очі дівчини виблискували в сонячному світлі, наче дорогоцінне каміння, від якого неможливо відірвати погляд! І я дійсно не могла. Не могла і не хотіла. Єдине бажання, яке оволоділо мною в цю хвилину було занадто відвертим, щоб озвучувати його в голос. Я згадала як дівчина кілька годин тому розповіла, що колись поцілувала мене і єдине  про що я зараз шкодувала – що була тоді не при тямі і не змогла запам’ятати поцілунок! Чи припустимо повторити його тут і зараз? Я невідривно стежила на мімікою подруги і за тим як нервово вона підтискає і кусає губи. А ще – Жадана вміла дуже мило червоніти, коли бачить чи думає про щось, що її хвилює. В даний момент було очевидно, що її хвилювала я.

  Я відчувала ледь вловимий аромат жасмину, який тоненьким шлейфом тягнувся десь з області шиї. Мені інстинктивно хотілося потягнутися за ним і відчути його на її розпашілій шиї. Та все, що я могла - це намагатися не подавитися слиною через витвори моєї фантазії.

- Миросю, - прошепотіла мені на вухо подруга, -  ти не хочеш дещо спробувати?

Мені перехопило подих. Уява підкинула кілька картинок того, чого саме я хотіла «спробувати». Моє дихання пришвидшилося, як і серцебиття.

- Що саме?

- Дещо приємне, - непомітно вона скорочувала відстань між нашими обличчями почергово дивлячись то на мої вуста, то мені у вічі.

- Хочу! - я погоджуся на все, що запропонує ця дівчина.

Щойно останні звуки вилетіли з мого рота, як одразу ж її теплі і м’які вуста обережно накрили мої. Можливо я щось не знала про себе, можливо в минулому житті я була голодною риссю, тому що, після того як її губи торкнулися моїх я з дикістю почала відповідати на цей омріяний поцілунок, наче його в мене міг хтось відібрати. Я незчулася як Жадана перебралася до мене на коліна, тісніше притискаючись всім корпусом і бездумно рухаючи долонями по моїй спині.

  У відповідь я теж почала погладжувати тендітні вигини її спини і талії. Мої руки переповзали нижче і нижче аж поки в моїх долонях не опинилися дві пружні і м’які половинки її сідниць. І тільки коли Жадана тихо охнула у мої привідкриті вуста я схаменулася і відпустила дівчину.

- Ти впевнена, що саме таким мав бути наш перший поцілунок? - відсапуючись поцікавилася я у перезбудженої і розфокусованої подруги.

- Краще не могло бути, - відповіла вона розслаблено, злізаючи з моїх колін.

- Тоді я боюся уявити, яким буде наступний, - від мого хитрого зауваження Жадана засміялася.

  Відголоски нашого першого свідомого поцілунку все ще блукали моїм тілом, скупчуючись напругою внизу живота. Хоч я не до кінця розуміла, як нам потрібно буде поводитися в майбутньому, але поки Жадана була поруч зі мною і ми разом зустрічали прекрасний новий день – мені цього було достатньо.