Раді Вас бачити!

Після того як Мирослава поїхала на кілька днів до батьків я мала вдосталь часу, щоб обдумати нашу з нею ситуацію. Ну, тобто, не ситуацію, а взагалі, що нам робити далі. Що мені робити далі? Не приховуватиму, що для мене це однозначно новий досвід. Незважаючи на ті плітки, що ширяться університетом – я ніколи не зустрічалася з жодною дівчиною. Я пробувала кілька разів сходити на побачення з потенційними залицяльниками чоловічої статі, але далі за 2-3 побачення нічого не просувалося. Тобто мені було приємно спілкуватися з деякими з них та це тривало рівно до того моменту, поки вони не лізли цілуватися, відбиваючи будь-яке бажання  в подальших зустрічах.

  І звісно я не мала того всього досвіду, який мені приписує університетське сарафанне радіо і злі язики. Та я й цілувалася всього кілька разів у житті! І як не дивно, але перший і останній з них були з дівчиною, в яку я так палко закохана! Але простіше зробити вигляд, що мене це не хвилює, аніж битися з вітряками, доводячи в намаганні щось довести. Я не мала бажання бігати по кампусу і розповідати кожному зустрічному студенту і викладачеві про свій сексуальний досвід! Я розділяла думку своєї доброї знайомої, яка висловилася про те, що сунути носа в чуже ліжко  - це край невихованості!

  Отож, поки моя кохана Мирося гостювала у батьків я випрацьовувала план по завоюванню її довіри. Знову. Я прекрасно розуміла, що можливо не заслуговувала на другий шанс і те, що Мирослава мені його дала – було як подарунком від всесвіту. Я мала зробити все можливе, щоб вона жодного дня і жоднісінької хвилини в нашому спільному житті не пошкодувала, що довірилася мені!

  Найперше я хотіла якось засвідчити наші стосунки публічно. Тому що, коли про стосунки дізнається хтось третій, то це буде вагомим і реалістичним доказом серйозності моїх намірів. Але я не знала чи буде Мирославі комфортно повідомити про це відкрито? Ну, тобто, не кричати на кожному кроці, що ми зустрічаємося, але хоча б поставити до відома її подругу, наших одногрупників. В ідеалі я уявляла ці стосунки так: ми говоримо відкрито про те, що зустрічаємося, сидимо поруч на парах, тримаємося за руки і проводимо разом кожну вільну хвилину. Як це відбуватиметься в дійсності – потрібно уточнити в Миросі. Адже, дівчина може захотіти приховувати наші стосунки. Цей варіант теж був присутній в моєму плані. Якщо наші стосунки будуть таємними – не біда – я робитиму все те саме, тільки без зайвих очей. Можливо з часом ми відкриємося світу. Але одне я знала напевно – я зроблю все, щоб порадувати Миросю і щоб зробити її щасливою! Я не можу втратити її знову! Зізнатися чесно – я досі переживаю, щоб одного дня Мирослава не прийшла і не сказала раптом, що це все не по-справжньому і що вона мене так розіграла, щоб помститися за те, що я тоді покинула її і що ми не пара і ніколи нею не будемо. Але це скоріше вже було самонакручуванням і самонавіюванням, від яких я відбивалася, як від набридливих мух. Я розуміла, що моя Мирослава так ніколи не вчинить!

  Далі в списку задач були побачення. Це ж роблять всі пари? Вони ходять на побачення і чим цікавіше побачення – тим краще воно запам’ятовується!

  Від подальших роздумів мене відірвав телефонний дзвінок. Я сіла на ліжку та провела пальцем по екрану смартфона.

- Добрий день, пані Жадана? – почула я з того боку слухавки чоловічий бас.

- Добрий день, так, слухаю вас, - відповіла я насторожено – останнім часом відбувався спалах шахрайської діяльності і ледь не кожен третій дзвінок був про те, що я щось або виграла, або виграю, якщо перейду за посиланням і введу всі дані своєї карти чи натисну одиничку під час розмови – ага, знаємо, не треба, дякую!

- Телефонуємо вам із музею літературознавства. Мене звати Денис, ви залишали запит на сайті із проханням перетелефонувати.

- Ооо, так, Денисе, дуже приємно! Так, я залишала заявку, бо у вас не вказана можливість індивідуальної екскурсії. А ми б дуже хотіли отримати її.

- Так, завчасно перепрошую за технічні неполадки сайту. Але така можливість дійсно присутня. Можна забронювати гіда на будь-який день, окрім понеділка і п’ятниці.

- Фантастично, ви не уявляєте, як я рада чути це! Хотілося б замовити гіда на суботу. На котру годину можна?

- Можна на 11:00 або на 16:00. І уточніть, будь ласка, буде велика група чи кілька людей?

- Нас буде лише двоє. Стосовно часу - давайте на 11:00, - ще півдня будуть вільні після музею – погуляємо і насолодимося теплим весняним сонечком.

- Тоді записую на суботу і чекатимемо на вас об 11:00. Екскурсія триватиме орієнтовно дві години. Оплата онлайн або готівкою.

- Я зрозуміла, дякую вам, Денисе!

- І вам дякуємо! Гарного дня, до побачення!

- І вам гарного дня! – мої губи самі собою розпливлися в найширшій усмішці, на яку тільки були спроможні!

Ідеальне побачення було готове! Ну, майже. Сподіваюся в Мирослави на суботу немає планів, бо я зробила резервування, не  радячись із нею. Але це був дійсно ідеальний варіант! Знаючи любов дівчини до книг і всього, що з ними пов’язано, я просто була зобов’язана сходити з нею до цього музею! До того ж вона сама нещодавно згадувала про нього і нарікала, що їй постійно бракує часу туди потрапити! Уявляю вираз обличчя Мирослави, коли я все їй розповім! Залишилося тільки дочекатися її повернення.