Раді Вас бачити!

Я повернулася на вечірку, коли на годиннику було вже близько півночі. Народу в рази побільшало, музика гучнішала, а сама атмосфера вечірки ставала хмільнішою, розкутішою і дещо хтивішою - хлопці не ховаючись дозволяли собі в присутності інших лапати і цілувати дівчат, а ті лише тішилися з цього. Було гидко дивитися на таке. Але я мала мету на сьогоднішній вечір(чи вже ніч) - поспостерігати за Жаданою і можливо вона ще раз вийде зі мною на контакт. Нехай це і було дивно минулого разу, проте я щось відчула - наче невидимий розряд пройшовся між нашими тілами і можливо то все гра мого хворого мозку, та здавалося, що ще секунда чи дві і вона б мене поцілувала! Ні, я точно хвора!

В черговий раз знайшовши нікому не потрібну пляшку мінералки відкоркувала і налила в чистий пластиковий стакан. У п'яній атмосфері мене вже мало лякали ці люди, тому що в такому ракурсі вони мені видавалися не кращими за приматів, які в зоопарках мастурбують в присутності людей.

Навколо Жадани очікувано крутилося купа народу, які щось весело розповідали і намагалися виділитися. Кілька хлопців - високий брюнет і м'язистий шатен - особливо привернули мою увагу, бо дуже вже хотіли бути поруч з дівчиною і всіляко бундючилися, активно фліртували.

В мене від цього видовища всередині зірвався вулкан люті. За наступні півгодини ситуація не змінилася. І за весь цей час Жадана не подивилася в мій бік жодного разу. Я із сумом зрозуміла, що моя теорія повністю провалилася і що час припиняти всі ці фантазії. Як і час мені повертатися до своєї кімнати.

Саме в цей момент, коли я хотіла залишити свій стакан з мінералкою на столі і піти позаду пролунав знайомий голос.

Це хазяїн кімнати Георгій запропонував зіграти в провокаційну гру «Правда чи дія».

Спочатку всім розповіли правила і оскільки я не вбачала в цьому чогось складного, то була вкрай зацікавлена. До того ж різні настільні ігри мені подобалися і частенько саме заради них я і приходила на такі вечірки. Проте, якби я знала, чим ця гра закінчиться, то ніколи б не стала в неї грати. Ведучий оголосив, що той, хто відмовляється виконувати дію чи казати правду – має випити келих алкоголю, який обере хтось із присутніх чи він сам. Правила непорушні і всі їм мають слідувати!

- А, хто не буде слідувати – той сцикло і при кожній зустрічі в універі я йому про це голосно нагадуватиму, - закінчив пояснення правил хлопець. – Ви ж не хочете такої ганьби привселюдно, ні, ні? Ну, тоді поїхали!

Далі всі звільняли простір в центрі кімнати, всідалися в імпровізоване коло хто як міг і почалася гра.

Спершу все було якось нудно, поки Георгій не помітив, що обрав в додатку на смартфоні стандартний режим, а не 18+ як всі сподівалися.

Далі грати стає цікавіше. Кільком учасникам впадають простенькі питання, по типу, яке побачення в твоєму житті було найкращим і де та який твій найбільший сором в житті? Дівчині Аліні випало заспівати пісню із заставки будь-якого дитячого мультика і вона на всю п’яну голову горлала «Чіп-Чіп-Чіп-Чіп і Дейл допомооожуть», а всі інші добровільно їй підспівували, навіть я! А черга тим часом повільно просувалася до Жадани і я почала добряче хвилюватися. Хлопець перед нею зняв 3 речі на вибір: сорочку(залишився в футболці), взуття і шкарпетки і я напружилася, коли ведучий відкрив нове завдання.

- Правда чи дія? – в черговий раз запитав він.

- Для початку хай буде правда, - усміхнулася самовпевнено дівчина.

- Ех, Жадано, так не цікаво, ми чекаємо від тебе чогось гостренького. Але якщо ти кажеш, що це для початку, то піде. А тепер розкажи нам, будь ласка, який твій найбільший секрет, га? – підступно посміхнувся Гео.

- Це просто, - дівчина награно посміхаючись обвела всіх присутніх хитрим поглядом, витримуючи довгу паузу. І лише, коли її погляд зупинився на мені здавалося, що її маска самовпевненості дала тріщину. – Я вип’ю алкоголь, - відповіла вона, зосереджуючи всю свою увагу знову на ведучому.

- Дайте хтось їй міцного алкоголю! – ображено закричав Георгій в намаганні перекричати всезагальне розчарування від того, що Жадана не розкрила всім присутнім свій секрет.

- Тримай, - до дівчини підійшов не хто інший, як Павло і підло посміхаючись вручив їй склянку з рідиною брунатного кольору.

- А можна мені хтось інший дасть напій, я не довіряю цьому…хлопцю, - майже процідила Жадана прикриваючись милою усмішкою.

- Ні, що дали, те й пий, - заперечив Гео.

- Тоді хай він першим скуштує, раптом там отрута чи він ще щось підсипав!

- Паша, випий ковток, швидко давай, в нас гра.

Хлопець забрав стакан і невдоволено зробивши ковток повернув його назад в тендітні долоні Жадани, яка вже не вагаючись осушила його за один раз. Це змусило мене скривитися.

- Оце я розумію дівчина! – захоплено проголосив Гео і навіть заплескав.

- Там мабуть щось сильноалкогольне було? – запитала я біляву дівчину в фланелевій сукні, яка сиділа справа від мене.

- Так, там було міцне віскі. І вона випила півсткана за раз! – захопленим голосом відповіла дівчина, наче щойно на її очах було здійснено один з подвигів Геракла!

Гра продовжувалася, всі весело проводили час. Як і планувала – я відповідала правду і поки мені щастило – каверзних питань не отримувана, на відміну від інших учасників, які встигли і показати останнє відео для дорослих, яке вони дивилися, і з’їсти еротично банан видаючи при цьому максимально вульгарні звуки, і прочитати свої сексуальні повідомлення; дівчина, яка сиділа біля мене мала відповісти на питання, хто в цій кімнаті на її думку найсексуальніший і коли вона вказала на Жадану, то всі присутні заулюлюкали, а мені стало не по собі. Я сильно стисла щелепу в намаганні переконати саму себе, що мене це не зачіпає ніяк. Натомість Жадана мило посміхнулася, сказала «так, я така» і послала цій дівчині повітряний поцілунок. Я глибоко вдихнула і на цей раз увіп’ялася боляче нігтями в свої долоні.

Жадана ж поводилася як ні в чому не бувало. Вона зробила 20 віджимань, співаючи «Chlorine» Twenty One Pilots, показала останнє фото з галереї, де був зображений їх рудий кіт Семен, якого я теж пам’ятала і поцілувала у вухо ведучого, від чого той почервонів і ще хвилин 10 не міг нормально, без затинання читати завдання.

Згодом всі втомилися і гра йшла на останнє коло. Жадана обрала в цей раз питання.

- Я не хочу знов цілувати чиєсь вухо чи не приведи господи пахву! – пояснила дівчина свій вибір.

- Не хочеш, то не хочеш, - все ще деморалізований Георгій намагався тримати тонус. – Отже, Жадано, питання. Чи було таке, що ти вкрала чи позичила річ і не повернула? Якщо так, то, що це?

- Ем, - погляд дівчини знову ковзнув дивним образом в мій бік. – Я обираю випивку.

- Ааа, та що ж таке! Мало того, що тобі щастить з легкими діями, так ще й відповідати на питання не хочеш. Я сам оберу тоді випивку, - він підійшов до столу, і не довго думаючи схопив стакан з прозорою рідиною, - Пий.

- Красно дякую, - подруга пила знову до дна і не кривилася, на відміну від ведучого, якого, як і мене, від цього видовища переціпило.

- Закусиш? Горілка все ж міцна.

- Ні, дякую, мені нормально, - її витримці мабуть заздрили всі студенти в кімнаті, окрім мене – я вважала, що це бридкий саморуйнівний ритуал.

Коло закінчувалося на мені. Я знову обрала правду і за замовчуванням очікувала знову чогось легенького – мені ж немає чого приховувати.

- Мирославо, - бадьорий голос ведучого вирвав мене з роздумів, - оо, а питаннячко цікавеньке! – я напружилася. – Скажи нам Мирославо, чи був у тебе колись краш на когось в цій кімнаті? – всі заулюлюкали, а в мене від страху моментально пересохло в горлі.

- Я обираю випивку, - краще так, ніж зганьбитися, відкривши всім цим ледь знайомим людям правду, і особливо – їй.

- Окей.

- Але ж ти не п’єш! – це був схвильований голос того, чиє звернення я найменше очікувала почути сьогодні в свій бік.

- П’є, не п’є – такі правила і від них ніхто не втече! – відповів Георгій даючи мені майже повний бокал з чимось неприємно смердючим і різким.

- Можна я за неї вип’ю? – я нарешті перевела погляд на схвильовану Жадану. Якщо до цього на ній була маска розважливості, то зараз я за нею бачила щиру стурбованість і це мене неабияк шокувало! І не одну мене – всі інші теж поглядували на Жадану тим самим поглядом по типу: «Якого біса вона пропонує ледь знайомій дівчині випити за неї алкоголь і якого біса вона взагалі про неї турбується?»

- Я вип’ю, це моє покарання, - я вихоплюю з рук хлопця стакан і перш, ніж хтось щось втсигне зробити чи заперечити – випиваю вміст за один довгий раз.

- Ого, Мирославо, а ти стійкий боєць! – гордо похвалив мене Гео, плескаючи по плечу.

Всі навколо дивилися на мене із долею захоплення. Ще б пак – дівчина випила майже повний стакан чогось міцного одним махом. От тільки я вже встигла пошкодувати про це – в горлі і грудях пекло вогнем, як тоді, коли я в дитинстві з’їла випадково половину перчини чилі! В кутиках очей зібралися сльози. Підлога почала небезпечно рухатися під моїми ногами. Та вже в наступну мить я була всаджена на дерев’яну табуретку дбайливими руками Жадани.

- Ну і навіщо ти це зробила? – з докором запитала дівчина.

- Такі правила, - все, що я могла відповісти.

- А якби в правилах було зарізати людину – ти б це зробила? Ти що не могла збрехати? Це ж просто гра! – в її голосі чулося тремтливе переживання і відчай водночас. – А якщо тобі стане погано?!

- Тоді ти про мене потурбуєшся.

Всі навколо продовжували спілкуватися, танцювати і обговорювати враження від недавньої гри, втративши до нас із Жаданою інтерес. Я спостерігала за людьми, а потім схаменувшись повернула голову назад до подруги. До мене повільно дійшло, що я бовкнула. Але Жадана навіть слова наперекір мені не сказала, ніби мовчки погоджуючись дбати про мене, як колись.

- А знаєш, можливо, мені вже не так весело і я не проти повернутися до своєї кімнати, - перші хвилі нудоти викликали сильне слиновиділення, складалося враження, що ритмічні патерни барабанили прямісінько по моєму мозку, захотілося прилягти.

- Тоді я тебе відведу, пішли, - дівчина підірвалася, ніби тільки й очікувала моєї команди.