Ця збірка – подорож у світ фантазії та реалізму, де кожне оповідання – це маленьке життя, сповнене несподіванок. Від ліричних есеїв про кохання і втрати до захоплюючих фантастичних історій про пошуки себе – ця збірка торкнеться найпотаємніших струн вашої душі. Автор майстерно поєднує яскраві образи, філософські роздуми та гумор, створюючи неповторну атмосферу, яка не залишить вас байдужим.

Десь на краю дрімучого лісу, поблизу сільського кладовища, стоїть маленька хатинка. Щовечора у віконці загоряється вогник та лунає колискова – то бабця онука присипає й казки оповідає.
Та невже упирі, потопельники чи мерці, про яких вона розповідає, то лише вигадка старої знахарки? А може насправді колишні волхви не зникли, і старі боги можуть допомогти людям в боротьбі з нечестю?
Ніхто не скаже, що з тих розповідей є вигадкою, а що - правдою, але щовечора малий, затамувавши подих, слухає казки старого лісу.

Красуня прокинулась від столітнього сну не поцілунком, а питанням «чому» — і на камені замку з'явився напис: «Дім запрошує. Місце за столом чекає». Так почалась історія трилогії. У першій книзі країна вчиться жити після сну, а терновий кущ стає письменним. У другій Аврора вирушає за море шукати королівство, зачароване нудьгою, і стикається з Тихою Гаванню та Серцем Зими. У третій настає найважче: все добре, виправляти нічого, і збудований дім треба навчити жити. Це казка про те, що дім збирають із дрібниць: супу, дат, дитячих питань і тих, хто сидить поруч. Бо триваюче не рахують — його доглядають.

Казка скінчилася фразою «жили вони довго й щасливо». Нікому й на думку не спало, що це звітність. А звітність приховує більше, ніж повідомляє.

Кіт у Чоботях став поважним сеньйором, але миші теж читають казки: дванадцять поколінь вони вели мемуари в тріщині за каміном, і їхня гільдія прийшла до Кота з претензією. Так народжується служба державного обліку: аудитор — той самий ошуканий син мельника, а консультант — найстаріший військовий щур країни.
Супротивники тут не зубасті, а процедурні: людожер, що підробляв королівські підписи; архіваріус із шухлядами компромату; сусідні монархи, які загарбують королівство під виглядом щедрих подарунків.
Іронічна сатира про державу, чесність і мишей, які занотовують усе. Рядок «жили довго й щасливо» буде зведений у протокол. Питання одне: якою ціною?