Раді Вас бачити!

Аріна

Настала нестерпна, безкінечна тиша. Я чула кожен удар свого серця — гучний, важкий. Чула його переривчасте дихання. Раптом Степан підскочив із ліжка, наче його ошпарило, і з відчаєм у витріщених очах вигукнув:

— Сподіваюся, ти жартуєш?

— Ні.

Я знала, що для нього це буде шоком. Та я й сама була приголомшена, хоча моєї провини тут не було — ми обоє дорослі люди.

— Ти мене обманюєш? — у його голосі почулася дика надія.

Я похитала головою:

— Ні, Степане. Це дійсно сталося.

— Оце так влетіли…

Його обличчя вмить зблідло і покрилося якоюсь крижаною, чужою маскою. Я помітила цю миттєву трансформацію, і мене накрила справжня паніка.

— Ти впевнена? На всі сто?

— Абсолютно.

— Паршива історія, — тихо й із неприхованим роздратуванням кинув він. — Вибач, Аріно, що так безглуздо вийшло.

— Я б не називала це «вдачею» чи «безглуздям». Ти ж чудово знаєш, що це сталося попри всю нашу обережність.

Степан заходив кімнатою, стиснувши кулаки. Йому було шкода і себе, і мене, але його раціональний мозок уже шукав вихід із «кризової ситуації».

— Думаю, наступного тижня тобі треба буде цим зайнятися. Закрити питання.

Від цих слів у мене кров застигла в жилах. «Зайнятися цим». Для нього все було так просто, наче йшлося про невдалий рекламний макет. Але для мене все вже змінилося. Я знизу догори подивилася на чоловіка:

— Що значить «зайнятися цим»?

— Ти чудово знаєш, що я маю на увазі, Аріно! Нам не можна мати дитину, чорт забирай, ми ж про це домовлялися!

— Чому? — я теж підвелася, відчуваючи, як у мені закипає образа. — Може, я чогось не знаю? У нас якась страшна спадкова хвороба? Чи ми плануємо політ у космос? З якої причини нам не можна мати дитину? Вона взагалі існує, ця причина, крім твоїх страхів?

— Так, існує! І дуже вагома, — він зупинився прямо переді мною, обличчя — наче з каменю висічене. — Ми ще до весілля залізобетонно вирішили, що житимемо без дітей. Я думав, для нас обох це були не просто слова.

— Але поясни мені — чому?! Я не розумію, чому ми не можемо стати батьками? — я дивилася на нього з благанням. — У нас обох крута робота. Ми забезпечені, купили власне житло. Наших доходів з головою вистачить, щоб утримувати малюка!

— А ти хоч уявляєш, скільки це коштує зараз в Україні? — Світ приватних садочків, шкіл, медицини, одягу... Це ж бездонна яма! До того ж, це просто нечесно — давати життя дитині, яку ніхто не чекав. Ні, Аріно, ти не права.

Я бачила, як у його очах проблискує справжній, дитячий переляк від того, що його аргументи не працюють. Я знала, що цей радикалізм родом із його злиденного дитинства в Кременчуці, але ж наше життя зараз було зовсім іншим!

— Гроші — це не все, Степане! Ми любимо один одного, у нас чудовий дім. Чого тобі ще не вистачає?

— Бажання, — відрізав він холодно. — У мене немає бажання бути батьком. І ніколи не буде. Я говорив це тоді, говорю й зараз. Тобі доведеться позбутися цього… — він на секунду затнувся, підбираючи медичний термін. — …цього плоду.

Він свідомо не сказав «дитини». Це різануло по вухах.

— А якщо я не схочу?

— Значить, зробиш дурість. У тебе кар’єра йде вгору, ти можеш стати головним режисером, якщо постараєшся. З дитиною на руках ти просто випадеш із обойми.

— Я можу взяти декрет на пів року. Багато дівчат так роблять і повертаються!

— Ага, а в результаті вони ставлять хрест на всьому, народжують ще трьох, засідають дома й перетворюються на квочок. А потім тихо ненавидять за це і себе, і своїх дітей!

Він бив по моїх найболючіших і найпотаємніших страхах, але я все одно вважала, що ми маємо ризикнути. Я не хотіла вбивати нове життя лише тому, що так «простіше». Ну й що, що ми не мільйонери? Чому все в нашому житті має бути прораховано як бізнес-план? Чому він не може просто почути мене?

— Я думаю, нам треба добре все зважити, перш ніж робити щось радикальне, про що ми потім шкодуватимемо все життя.

У мене були подруги, які через це пройшли, і цей біль не відпускав їх роками. Але Степан не збирався відступати.

— Повір мені, Аріно, — він трохи пом’якшив тон і підійшов на крок ближче, заглядаючи мені в очі. — Ти не пошкодуєш. Навпаки, ти відчуєш полегшення. Ця ситуація… ця штука зараз — це пряма загроза нашому шлюбу.