Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Богдан
— Може, поговоримо про це, коли повернешся в павільйон? — перебив я її.
— Ти… ти викреслиш мене з серіалу? Проженеш із проєкту? — в її голосі прорізався щирий переляк за кар'єру.
Від цієї фрази мені стало зовсім гидко. Я ніколи не мішав особисте з роботою і не очікував, що Стефа такої низької думки про мене.
— Твій контракт і наше особисте життя ніяк не пов'язані, Стефаніє. Це абсолютно різні речі.
— Окей… Вибач… Я повернуся в неділю ввечері.
— Бажаю добре провести час, — м’яко сказав я і натиснув відбій.
Цей сюжетний поворот завершився. Йому взагалі не варто було починатися, але я просто полінувався шукати щось справжнє, а Стефа була поруч — зручна, красива й бісово сексуальна. Вона свого часу нокаутувала мене своєю появою, а тепер нокаутує когось іншого під баси нічного клубу.
Я щиро сподівався, що той хрипкий хлопець з Аркадії дасть їй більше, ніж я. Бо я міг запропонувати жінкам занадто мало. У мене хронічно не вистачало на них часу, а головне — не було жодного бажання знову переживати той пекельний біль, який я ковтнув після розлучення з Лесею. Дуже зручна барикада, яку я збудував навколо свого серця, і подібні нічні сцени лише підтверджували мою правоту. Стефі потрібна була увага, відданість, красиві залицяння — те, чого я дати не міг. Я пропонував лише комфорт, дорогі подарунки й трохи спільного відпочинку між зйомками.
Я покрутив у руках склянку з мінералкою, подумки випив за її здоров'я і пішов у ліжко. У цю ніч сон не йшов. Я лежав у темряві й перебирав у пам’яті жінок, які пройшли через моє життя за останні сім років. Боже, як мало вони насправді для мене значили. Наскільки ж поверховими були наші розмови й безбарвним секс.
Уже засинаючи, я вперше за довгий час відчув тугу за Лесею. За тими чистими, справжніми почуттями, які колись нас пов’язували у холодній київській зйомній квартирі. Здавалося, це було в іншому житті чи в чужому кіно. Чи буває такий шанс двічі? Навряд чи. Таке трапляється лише раз, коли ти молодий і віриш у казки. На другий дубль реальність розщедрюється рідко.
Перед тим як остаточно провалитися в сон, я згадав про Адама і Тимка. Зрештою, в цьому світі єдиним справжнім тримачем мого якоря залишалися тільки мої сини. Жінки приходять і йдуть, а вони — мій єдиний реальний сюжет.
