Раді Вас бачити!

Аріна

— Усе на мазі, — раптом пролунав над вухом задоволений голос Степана. Я аж здригнулася, злякавшись, що він міг прочитати мої думки.

— З контрактом? — перепитала я, намагаючись опанувати себе.

— Ні, контракт ще не підписали. Але Михайло хоче, щоб уже в понеділок я їхав із ним у Харків. Будуть дуже серйозні, конфіденційні переговори. Ми обговоримо їхні умови, покажемо свій бриф, і якщо все пройде гладко — а я в цьому впевнений, — я повернуся і особисто очолю цю масштабну рекламну кампанію.

— Ого! Степане, це просто фантастика! — я щиро посміхнулася, обійнявши його.

Степан і сам був на сьомому небесах. Прийнявши мій поцілунок, він дозволив собі випити кілька келихів віскі й, усе ще сяючи від успіху, провів мене до машини. Сказав, що його підвезе хтось із колег, тож повертатися за ним не треба. Він помахав мені на прощання й покрокував назад до маєтку. Для нього цей вечір став тріумфом.

А от для мене дорога на студію перетворилася на тортури. Думки крутилися лише навколо одного питання. Ця невизначеність випалювала мене зсередини, поки я координувала вечірній випуск новин, і не відпустила навіть після опівночі, коли я поверталася додому.

Не витримавши, я різко крутонула кермо й припаркувалася біля цілодобової аптеки. Степану не обов'язково знати про це прямо зараз. Я можу взагалі нічого не казати, поки не перевірю... Але мені самій потрібно було знати правду. Бажано негайно. Якщо я куплю тест зараз, то зможу зробити його в будь-який момент, коли наберуся сміливості. Наприклад, у понеділок, коли Степан поїде до Харкова.

Я зайшла в аптеку, купила тест і попросила фармацевта покласти його в непрозорий паперовий пакет. Сховала його на саме дно своєї великої сумки.

Коли я повернулася додому, Степан уже спав. Навіть уві сні на його обличчі блукала задоволена посмішка — він уже прораховував свій харківський тріумф і угоду всього свого життя. А я лежала поруч у темряві, слухаючи шум моря за вікном, і боялася настати ранку.