Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Богдан
На моєму обличчі, коли я стояв біля вікна своєї одеської квартири й дивився в нічну темряву, не було й сліду блаженства. Цього суботнього вечора я трохи попрацював, перекусив якимось напівфабрикатом, зідзвонився з малими в Києві, поклацав пультиком телевізора й зрештою відчув себе нестерпно, дико самотнім.
Була перша година ночі — якраз слушний час, щоб набрати Стефу в Аркадію. Вона вже мала б повернутися в готельний номер після гучної тусовки, а якщо ні, то я просто залишу повідомлення. Проте телефон довго йшликував гудками, а потім слухавку таки зняли. Замість ніжного голосу Стефи якийсь заспаний чоловічий бас прохрипів:
— Алло!
— Я хочу залишити повідомлення для Стефанії, — чітко й спокійно вимовив я, хоча всередині щось неприємно кольнуло.
— Вона тут, — пробурчав незнайомець на тому кінці дроту. — Шо треба?
— Я, мабуть, помилився номером, вибачте… — на автоматі відповів я, але наступної миті зрозумів, що набрав усе правильно.
— Ти чекала від когось дзвінка? — приглушено запитав чоловік когось у кімнаті. Потім трубку, схоже, поспіхом прикрили долонею, запала коротка тиша, і раптом почувся наляканий, тремтячий голос Стефи. На її місці розумніше було б узагалі не відповідати, але вона просто злякалася, зрозумівши, що це я телефоную зі студії.
— Алло… Бодю? Привіт… Знаєш, тут така каша заварилася, все переплуталося, — почала вона гарячково виправдовуватися, а мені захотілося істерично розреготатися від абсурдності почутого. — Адміністратори наплутали з бронюванням, половину номерів не підготували, і нам довелося вчотирьох заселитися в один…
Просто бенефіс. Сюжет, гідний дешевої «мильної опери», і я, король телевізійних драм, примудрився опинитися в самому його центрі. Хоча, як не дивно, почувався радше стороннім глядачем, ніж обдуреним чоловіком.
— Це дурня, Стеф… Що це взагалі за дитячий садок?
Я намагався говорити як роздратований коханець, але всередині було порожньо. Я не відчував шаленої люті чи ревнощів. Тільки глуху втому, розчарування і стійке відчуття безглуздості всього, що відбувається. Якийсь час нам було добре разом, але тепер стало очевидно: цей серіал закрито через низькі рейтинги.
— Мені… Мені справді шкода, Богдане… Я не можу от так одразу все пояснити. Але тут дійсно все складно… Я…
Стефанія тихо розплакалася в трубку, а я слухав її схлипування і почувався круглим дурнем. Упіймав дівчину на гарячому, і тепер мав слухати ці банальні сценарії виправдань.
