Раді Вас бачити!

Богдан

За ці роки жінок у мене було багато, але всі вони проходили повз. Єдиний серйозний роман ледь не став катастрофою. Це була пані-режисерка, дуже інтелектуальна й владна. Вона переїхала до мене, почала переробляти мій побут і з презирством ставилася до мого серіалу, називаючи його «інфекцією для мізків». Вона навіть ховала фотографії моїх синів.

Я терпів її пів року — вона була неймовірною в ліжку і знала про кінобізнес усе. Але коли вона заявила, що мені треба забути про дітей, я просто винайняв їй номер у дорогому готелі на місяць, завіз туди її речі й побажав успіхів у пошуку нової квартири. Більше ми не спілкувалися.

Тепер я знав точно: жодної безтямної любові, жодних шлюбів і нових дітей. Ціна розлуки з синами була занадто високою. Я не хотів більше програвати. Моїм світом залишався серіал, а короткими спалахами щастя — літо з Адамом і Тимком.

Останнім часом у моєму житті з’явилася Стефанія. Вона грала одну з головних ролей у «Ціні життя» — симпатична дівчина, яка приїхала підкорювати Одесу з Києва. Раніше я ніколи не дозволяв себе службових романів, але перед її красою встояти було важко.

За плечима у Стефи вже був непоганий багаж: зйомки в рекламі з дитинства, робота моделлю для обкладинок глянцю та кілька епізодів у столичних фільмах. На подив, вона виявилася не лише милою, а й цілком пристойною актрисою.

Вона мені подобалася. Але не більше. Справжня любов у моєму серці була зарезервована лише для синів. У свої двадцять три Стефа сама здавалася мені дитиною — її безпосередність і наївність водночас і розважали, і зворушували. Попри роки в модельному бізнесі, вона зовсім не вміла плести інтриги й часто ставала жертвою досвідчених колег по майданчику. Я постійно попереджав її про «підводні камені» закулісся, а вона лише сонячно усміхалася у відповідь.