Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги

Сон

Сон був туманним, але водночас дивовижно чітким — ніби хтось відкрив двері в інший світ, де реальність і мрії змішалися в одну таємничу мозаїку.

Спершу Ніні здавалося, що вона й досі лежить у ліжку, притиснувшись до подушки. Крізь сукню, що раптом знову опинилася на ній, вона відчувала прохолоду шовку. Проте ліжко вже не було таким, як у замку: його оточувала ніжна сутінь, немов піниста хмара.

У повітрі тремтіло дивне сяйво — не те щоб яскраве, та все ж достатнє, аби бачити контури предметів. Ніна повела поглядом довкола й помітила, що перебуває в просторій залі з високими колонами, що нагадувала палацову бальну залу, проте без жодних меблів чи прикрас. На мармуровій підлозі відбивалося сяйво, розсіюючись тисячами крихітних іскор, ніби тут оселилися невидимі зорі.

Раптом десь позаду неї щось зашелестіло. Ніна різко обернулася, серце прискорено забилося. Перед нею постав силует — високий, владний, схожий на тінь, у якій жевріло дивне мерехтіння.

Це був Вейтар.

Вона одразу впізнала його погляд: темні очі, що притягували й одночасно лякали. Але зараз, у сні, лякала її не сила, яку він випромінював, а відчуття власної безпорадності перед тим, що відбувається. Адже вона чітко усвідомлювала: це сон — і водночас відчувала його майже на дотик, запах, подих.

У м’якому світлі його риси виглядали ще виразніше: скуйовджене пасмо волосся падало на лоб, губи ледь вигиналися в непевній усмішці. Та найголовніше — він не здавався відсторонено холодним, як раніше. Навпаки, від нього йшла незбагненна теплота, майже ніжність.

Вона відчула, як під ногами розливається хвиля м’якої енергії: наче пол під ними пом’якшився, перетворюючись на легку хмару. Вейтар неквапливо наблизився, і Ніна зрозуміла, що вже не може навіть відступити — її ноги немов приросли до місця.

— Ти боїшся? — запитав він тихим голосом, у якому звучали то ледве вловимі нотки турботи, то відгомін холодної влади.

Ніна не знала, що відповісти. Її уста ледь ворухнулися, але слова застрягли в горлі. Вона лише відчула, як серце тяжко стукає, змушуючи кров пульсувати гарячою хвилею по тілу.

Він простягнув до неї руку, і вона побачила його пальці: довгі, чітко окреслені, упевнені. Доторкнувся до її зап’ястка, проводячи теплом, що пронизало її, ніби електричним струмом.

— Не тікай від мене, — сказав він майже пошепки. — Ти… потрібна.

Ці слова водночас лякали й гріли душу. Вейтар підняв погляд, і в його очах було щось незвичне: не просто магія чи темрява, а дивна суміш цікавості й жагучого бажання.

Ніна відчула, як шовк сукні ніби зсувається по її плечах, оголюючи шию. Серце шаленіло від такого контрасту: вона щойно вважала його своїм лиховісним ворогом, а тепер… тепер у ній прокидалося дивне тепло, змішане з хвилюванням і соромом.

Він наблизився ще ближче, їх тіла майже торкнулися одне одного. Темрява, його вірна тінь, згущувалася позаду, та вперше не простягалась до неї. Ніна навіть почула його подих.

— Прийди до мене, — промовив він знову, але тепер так тихо, що це було схоже на заклинання.

Якась частина її душі — та, що боялася й хотіла втекти, — кричала про небезпеку. Але в сні це почуття ніби згасло під натиском раптового бажання. Ніна відчула, як піддається, мов метелик, що летить на світло свічки, попри ризик обпектися.

Він нахилився до неї, і вона відчула дотик його губ до своєї шиї — ледь відчутний, невинний, але їй видалося, що в цих кількох митях у ці миті весь її світ стискався до краплі

— Ти погоджуєшся? — почувся голос над вухом, низький і глибокий, від якого дзвеніли нерви.

Щось у його тоні, у цій прохолодній упевненості, видалося їй неминучим, як доля. На мить вона застигла, намагаючись збагнути, що саме від неї вимагають. Але слова самі вихопилися з вуст:

— Так, — прошепотіла вона, навіть не до кінця розуміючи, на що погоджується.

У тій самій секунді все довкола вибухнуло яскравим світлом, що залило її з голови до п’ят. Вона відчула потужний поштовх — ніби її одночасно і відштовхнуло від Вейтара, і притягнуло до нього сильним магнітом. Здавалося, мить тому вони були поруч, і в ту ж саму мить вона полетіла у прірву світла й тіні…

Ніна прокинулася, різко підвівшись на ліжку, і серце калатало так, що, здавалося, весь замок міг почути його удари. Її горло пересохло, а шкірою прокотилися мурахи. Вона намацала ковдру й схопилася за неї, ніби та могла дати їй відчуття безпеки.

Щойно уві сні вона бачила Вейтара — чоловіка, якого боялася, але в тому ж сні відчувала до нього потяг, якого в реальності не могла собі пояснити. Він схилився над нею, і тоді пролунало те саме слово… те єдине слово, що він мовив.

–Ти погоджуєшся? І її власна відповідь — "Так…"

Ніна повільно провела долонею по своєму обличчю, відчуваючи холодний піт. Її дихання було пришвидшене, а серце ніяк не хотіло стишувати шалений ритм. Це просто сон… – повторювала вона подумки.

– Уві сні може трапитися що завгодно.

Але тривожне відчуття не полишало її. Їй пригадалася кожна деталь: як пальці Вейтара прослизнули її волоссям, як його голос звучав поруч з вухом, обіцяючи небезпеку й солодку заборону водночас. Найстрашніше було те, що у сні вона саме й хотіла цього дотику.

"Я не можу… Я ж боюся його…"

Проте її внутрішній голос знову повертався до того самого запитання: чому він дозволив їй звертатися на «ти»? Що він хотів цим сказати?

На сусідньому ліжку поворухнулася Марго. Вона принишкла, мабуть, прокинулася від різкого руху Ніни, але не стала говорити. А може, просто вдавала, що спить далі. У напівтемряві кімнати виднілися лише обрис її фігури та розпущеного волосся на подушці.

Ніна зрозуміла, що лежати без сну більше не може. Вона тихо зсунулася з ліжка, торкаючись босими ступнями холодного каменю. Кімната була такою ж, як перед сном: стіни з ледь помітними візерунками, що проступали у примарному світлі свічки, й висока стеля, на якій здавалося, ще й досі ворушилися тіні.

Вона зробила кілька кроків до вікна й обережно відхилила важку штору. За склом було тихо й темно, без жодного промінця, який би вказав на те, що настав ранок. Можливо, у цьому замку взагалі не буває світанку, подумалося їй мимохіть.

Вона приклала долоню до холодного скла, наче сподіваючись відчути зв’язок із зовнішнім світом. Там, за стінами, були дерева, двір, доволі високі мури… і, ймовірно, охорона.

Утекти?

Невже це можливо?

Повернутися додому, зробити вигляд, що нічого не сталося?

Але тоді штраф! І які наслідки? Чи вони взагалі не відпустять? У горлі знову виник клубок відчаю, вона заплющила очі, намагаючись відганяти від себе панічні думки.

"Заспокойся… Головне — не роби нічого поспіхом. У тебе має бути план. Спочатку роздивися все, дізнайся правила. Не можна йти проти них, не знаючи, з чим ти маєш справу."

Невдовзі їй здалося, що в замку щось заворушилося. Віддалено почулися кроки в коридорі, шелест тканини чиїхось одеж, потім знову стало тихо. Здавалося, що цей будинок живе власним життям, дихає потайними ходами й величезними залами.

Ніна нарешті відірвала руку від скла й повернулася до ліжка. Почуття холоду й беззахисності змусило її знову залізти під ковдру, хоч вона й не сподівалася, що так зможе заснути.

— Ніно…

Тихий голос Марго, яка, виявилося, не спала. Вона лежала на боці й дивилася просто на Ніну. Її обличчя ледь освітлював жовтуватий відблиск свічки.

— Тобі теж щось наснилося? — запитала вона. Її голос був дивно м’яким, без звичної колючості.

Ніна прикусила губу, не знаючи, чи варто розповідати. Сон був занадто… особистим.

— Так, — зізналася вона зрештою. — Просто дивний сон. А тобі?

Марго невизначено знизала плечима.

— Мені снилася якась темрява. Я падаю в порожнечу, а позаду — голоси. І один із них... я відчувала, що він належить не людині, а самій пітьмі.

Вона замовкла, помітивши, як Ніна напружилася. Можливо, вони обидві відчували одну й ту ж саму владу темряви, що панувала тут, у замку, лише кожна бачила її по-своєму.

— Знаєш, — тихо додала Марго, — мій тато завжди казав: якщо боїшся темряви, уявляй, що вона — просто відсутність світла. Але тут…

— Тут вона жива, — сумно закінчила за неї Ніна.

Після цих слів між ними запала мовчанка. Здавалося, що обидві усвідомлювали: їм треба триматися разом, навіть попри всі розбіжності й старі образи.

Нарешті Марго відвела погляд, натягнула ковдру вище й провела рукою по скуйовдженому волоссю.

— Гаразд, спробуємо відпочити хоч трохи, — майже приречено промовила вона. — Зранку, а точніше, коли б це не було, спробуємо дізнатися, що робити далі.

Ніна мовчки погодилася. Вона влаштувалася зручніше, стиснувши теплу тканину ковдри в руках, ніби тугу нить, що ще зв’язує її з реальністю. Нараз їй здалося, що шурхіт замку, ледь вловиме завивання вітру і темрява за дверима — усе це на мить стихло. Можливо, й вона зможе заснути ще раз, але тепер без жаху…

Проте десь у глибині душі нуртувало передчуття: сон про Вейтара міг повторитися. І наступного разу вона може знову почути те дивне запитання, на яке вже відповіла «так», навіть не розуміючи, чому саме.

А за дверима, у мороку довгих коридорів, ніби хтось стежив за ними, прислухався до кожного шереху.

Відчуття чиєїсь присутності ніколи не покидало цей замок.

Svitlana Anosova
Потраплянка до Елраду Нічний Бастіон

Зміст книги: 74 розділа

Спочатку:
Пролог
1791064100
46 дн. тому
Передісторія: Кастинг
1791064041
46 дн. тому
Глава 1: Подорож у невідомість
1785005730
117 дн. тому
Глава 2: Нічні гості
1791097057
46 дн. тому
Глава 3: Шлях у невідомість
1791064320
46 дн. тому
Глава 4: Дім, якого не існує
1791097618
46 дн. тому
Глава 5: Ворота у незвідане
1791097743
46 дн. тому
Глава 6: Темний зал і дотик страху
1791098104
46 дн. тому
Глава 7: Із темряви
1791266306
44 дн. тому
Глава 8: Перша ніч у Бастіоні
1785006409
117 дн. тому
Глава 9: Сон
1785005916
117 дн. тому
Глава 10: Зустріч з Невідомим
1791266791
44 дн. тому
Глава 11: Урок виживання
1785005970
117 дн. тому
Глава 12: Перший урок
1785005993
117 дн. тому
Глава 13: І знову сни
1785006013
117 дн. тому
Глава 14: Уроки королівської гідності
1785006037
117 дн. тому
Глава 15: Тіні, що стежать
1785006455
117 дн. тому
Глава 16: Шлях крізь темряву
1785006485
117 дн. тому
Глава 17: Темна правда
1785006504
117 дн. тому
Глава 18: Дотик темряви
1785006113
117 дн. тому
Глава 19: Уроки під покровом ночі
1785006131
117 дн. тому
Глава 20: Шепіт світла
1785006145
117 дн. тому
Глава 21: Перший урок
1792153671
34 дн. тому
Глава 22: Перше очищення
1785006163
117 дн. тому
Глава 23: Перша зустріч з королем
1785006191
117 дн. тому
Глава 24: Аудієнція в Тронній Залі
1785006208
117 дн. тому
Глава 25: Погляд спадкоємця
1785006225
117 дн. тому
Глава 27: Тиша після стогону
1785006260
117 дн. тому
Глава 28: Падіння у тінь
1785006274
117 дн. тому
Глава 26: Той, хто не плаче
1785006248
117 дн. тому
Глава 29: Кров, що кличе тінь
1784895521
118 дн. тому
Глава 30: У пастці чужого серця
1785006322
117 дн. тому
Глава 31: Нічний сон Ніни
1785100809
115 дн. тому
Глава 32: Сніданок із другим принцом
1785271303
114 дн. тому
Глава 33: Серед білих — не сама
1785272757
113 дн. тому
Глава 34: Миша та тінь
1785437340
112 дн. тому
Глава 35: Тіні навчання
1785500160
111 дн. тому
Глава 36: Тіні контролю
1785505200
111 дн. тому
Глава 37: Твоїм захистом буду я
1785516300
111 дн. тому
Глава 38: Його вежа
1785567600
110 дн. тому
Глава 39: Я — це вже не я
1785580500
110 дн. тому
Глава 40: Нічна межа
1785600000
110 дн. тому
Глава 41: Новий день — новий ворог
1785616200
110 дн. тому
Глава 42: Там, де тиша просить допомоги
1785654000
109 дн. тому
Глава 43: Коли темрява дихає поруч
1785664500
109 дн. тому
Глава 44: І тоді все, або нічого
1785791694
107 дн. тому
Глава 45: Наказ серцю
1785876828
107 дн. тому
Глава: 46 Наказ і кара
1785909660
106 дн. тому
Глава 47: Дотик темної сили
1785924060
106 дн. тому
Глава 48: Тінь, що вабить
1786016406
105 дн. тому
Глава 49: Моя — і це вона
1786021684
105 дн. тому
Глави 50: Серце, що не мало б битися
1786174200
103 дн. тому
Глава 51: Більше, ніж маю право
1786434922
100 дн. тому
Глава 52: Не гостя. Не помилка
1786530005
99 дн. тому
Глава 53: Тінь ночі
1786868017
95 дн. тому
Глава 54: Я Вал’Солар
1786868564
95 дн. тому
Глава 55: Фігури на шахівниці
1787057451
93 дн. тому
Глава 56: Я — Ніноріель
1787119879
92 дн. тому
Глава 57: Інь і Ян
1787208687
91 дн. тому
Глава 58: Знак на зап’ясті
1787340987
90 дн. тому
Глава 59: Полювання
1787403567
89 дн. тому
Глава 60: Ціна цнотливості
1787639410
86 дн. тому
Глава 61: Гра почалася
1787727542
85 дн. тому
Глава 62: Те, чого не мало статися
1787909555
83 дн. тому
Глава 63: Те, що залишилося після
1788032684
82 дн. тому
Глава 64: Арка істини
1788207065
80 дн. тому
Глава 65: Серце вівтаря
1788416507
77 дн. тому
Глава 66: Весілля чи хаос
1788418800
77 дн. тому
Глава 67: Я знаю, хто ти, Каель’тар
1788505200
76 дн. тому
Глава 68: Полуночна
1788813708
73 дн. тому
Глава 69: Відпусти мене додому
1788840600
72 дн. тому
Глава 70: Життя без нього
1788879600
72 дн. тому
Глава 71: Поцілунок
1791137010
46 дн. тому
Епілог
1791137376
46 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!