Раді Вас бачити!

Замок Вогняного Крила

Святослав з гуркотом увірвався у бібліотеку. Вікторія одразу здригнулась і перевела на нього збентежений погляд. Але миттєво її обличчя освітила посмішка — вона зраділа його появі.

— Нарешті, — радісно проговорила вона. — Вас довго не було.

Дівчина підійшла до нього та простягла руки, аби обійняти, але він перехопив їх, міцно схопивши за зап’ястя й утримав у повітрі. Його пальці міцно обхопили її зап’ястя, та в тому дотику відчувалась не грубість, а стримана сила.

Святослав ледве стримував гнів. Ще можна було зносити хитрощі Віктора, який під різними приводами намагався проводити більше часу з сестрою й бодай на мить відволікти її від нього.

Але миритись з присутністю Максима, цього Тіньовика, він не збирався. Найбільше його палило те, як той дивився на його дівчину — закоханими, жадібними очима, які не приховували нічого. Страшне відчуття ревнощів повністю його поглинало. Вікторія була його, і він не віддасть її нікому. Втрата її стала б для нього найгострішим болем. Лише він мав право обіймати її, лише він — відчувати її тепло і дарувати свою близькість. Ніхто не смів дивитись на жінку, яку він обрав.

— Поки ти мене так сильно чекала, вже згаяла час на пусті балачки з Максимом. Для нього у тебе завжди знайдеться час, — промовив Святослав, його погляд стискав її, наче випробовуючи.

Вікторія застигла на мить, ловлячи кожне слово. Потім на її обличчі розквітла легка, грайлива посмішка.
— Це зараз знову сцена ревнощів? — тихо посміхнулась вона.

Між ними висіла невидима напруга, солодка й небезпечна водночас.

Вікторія різко вирвала руки з його хватки, а потім міцно обійняла його за плечі, тремтячи від змішаної радості й тривоги.

— Мій коханий… такий сексуальний, коли злиться, — лагідно прошепотіла вона, притискаючись до нього.

Вона повільно зняла з нього куртку, яка м’яко торкнулась підлоги. Футболка злітала слідом, відкриваючи його силует під її поглядом. Її руки обережно, але впевнено досліджували його мускули, груди, плечі та прес. Ігровий блиск у її очах підкреслював кожен рух. Але він залишався непохитний — кам’яний, як скеля, без жодної емоції на обличчі. Його холодний спокій лише підсилював бажання Вікторії, змушуючи її серце битись частіше.

Неочікувано для неї він раптом схопив її за шию і вперто зустрів її поглядом. Вікторія здригнулась, миттєво схопивши його руку, що продовжувала стискати її шию. Її очі загорілись, і хвиля неймовірного збудження пройшла через усе тіло.

На мить їй стало важко дихати. Вона підняла на нього свої карі очі, в яких можна було прочитати благання. Але він не відпускав, все міцніше стискаючи її шию. Іншою рукою Святослав швидко, але жагуче почав розстібати ґудзики її джинсів. За мить тканина зісковзнула з її стегон, і джинси полетіли вбік, впавши десь у напівтемряві кімнати.

Кожен його рух викликав у дівчини хвилю тремтіння та неймовірного збудження, що охоплювало її повністю. Він обережно, але владно провів руку під її білизну. Його рухи спочатку були лагідні та ніжні, але раптово вони стали більш впевнені та швидкі, викликаючи у Вікторії хвилю непереборного збудження. Вона закрила очі, віддаючись цим емоціям.

— Ти моя… — прошепотів він. — Тільки моя…

Вона віддавалась відчуттям, її стогони ставали все гучнішими. Він відпустив її шию, схопив за довге волосся і притиснув її голову до себе.

— Скажи це… скажи мені! — голосно вигукнув він, дивлячись прямо в її очі.

— Я твоя… — ледве промовила дівчина. — Я… я хочу тільки тебе… бути тільки з тобою…

Святослав посміхався. Він рухав рукою ще впевненіше, і дівчина не стримала крику.

— О, так… так…

Вікторія затремтіла, схопивши його за плечі, охоплена хвилею насолоди. Святослав відчував непереборне бажання бути в ній, відчувати кожен її дотик, кожен її поцілунок, кожен її рух.

Хлопець різко відвів руку від її принад, схопив за блузку та одним рухом розірвав її в сторони. Тканина миттєво піддалась, відкриваючи перед ним її оголені плечі та тіло. Хлопець кинувся на неї, залишаючи на шкірі сліди своїх поцілунків і легких прикусів. Він торкався її шиї, ключиць і плечей, залишаючи свої знаки, що нагадували про його присутність і пристрасть.

Святослав різко відірвався і швидко почав розстібати її топ. Рухи були стрімкі, напружені та застібки чинили опір. Нарешті йому вдалось розірвати топ на ній, і він відкинув його вбік, залишивши її відкритою перед собою. Вікторія знову скрикнула.

Він дивився на неї з такою жадобою, ніби прагнув відчути її повністю, цілком. Коли її груди опинились перед ним оголоні і спокусливі, вона підняла на нього розгублений погляд і обхопила себе руками. Довге волосся спадало вперед, частково приховуючи її оголеність.

Помітивши, як вона робить обережний крок назад, Святослав миттєво схопив її за руки і розвів їх убік, не даючи віддалитись та сховатись від нього. Перед ним знову оголились її чарівні груди, що піднімались й опускалися в ритмі хвилі її збудження. Він увірвався у них губами, іноді сильно кусаючи, чергуючи поцілунки з помітними прикусами. Кожен його рух повторювався знову й знову, залишаючи на її тілі відчуття пекучої близькості та пристрасті.

— О, так… — вигукнула вона від хвилі неймовірного збудження, заплутавши пальці у його чорному волоссі.

Він різко відірвався від неї, оглядаючи її тіло. Шия, плечі, ключиці та груди вкривались синцями, а на деяких місцях з’являлися сліди крові від його укусів. Її груди ритмічно підіймались від нервового дихання, а очі не відривались від нього.

Святослав різко схопив її, розвернув спиною до себе і міцно притиснув. Вона прижалась спиною до його холодних грудей та завмерла.

— Останнім часом ти дуже погано себе поводила, — проричав він їй на вухо.

Неочікувано він схопив її та різко кинув на стіл. Вікторія вхопилась руками за край поверхні, намагаючись втримати рівновагу.

Вона почула, як він розстібає свої джинси. Ще мить — і його руки опинились на її стегнах, стискаючи білизну. Знову пролунав звук рваної тканини, і її розірвані трусики злетіли з тіла.

Раптом їй стало страшно, і вона завмерла, не наважуючись ворухнутись. Він схопив її довге волосся й притягнув до себе. Її тремтіння лише посилювало його бажання.

Він різко увійшов у неї. Дівчина закричала від несподіваного болю, який миттєво перетворився на хвилю приємних відчуттів, що прокотилась тілом. Вона міцно вперлась руками об край столу. Наступний поштовх виявився ще грубіший за попередній — і потім знову, знову, ще й ще. Її крики не вщухали, і кожен із них дарував Святославу непереборне відчуття задоволення.

Раптом він вийшов із неї, різко схопив за плечі й розвернув до себе. Її обличчя палало від збудження, а очі сяяли пристрастю. Вона ловила подих, а серце шалено вибивало ритм, мов прагнучи вирватись з грудей.

Він дбайливо підхопив її на руки та обережно поклав її гаряче тіло на холодну підлогу. Він лагідно провів своєю холодною рукою по її теплих щоках.

— Святе… — ледве зірвалося з її вуст.

Він опустився перед нею на коліна, ласкаючи її тіло. Вона виглядала незвично, вся в його укусах, а запах її крові п’янив і розпалював його. Вона лежала беззахисна, розтріпане довге волосся спадало навколо, немов розкішний плащ, що огортав її на кам’яній підлозі.

— Будь ласка… — знову прошепотіла вона. — Я… хочу…

— Що саме? — він усміхнувся, нахилившись ближче.

— Тебе… — її голос тремтів, а слова лягали майже як подих. — Тільки тебе…

Святослав нахилився до неї й подарував поцілунок — цього разу ніжний і дбайливий. Його руки лагідно розвели її ноги, і він повільно увійшов у неї. Її стогін потонув у поцілунку. Невдовзі він прискорив рухи, нарощуючи темп, а шалена пристрасть у його дотиках зводила її з розуму.

Її тіло повністю віддавалось йому. Вікторія почала рухати стегнами назустріч, простягаючи руки, щоб обійняти його. Але він знову обережно схопив її кисті й підняв над головою, утримуючи їх у своїх руках.

Раптово Святослав різко вийшов з неї. Схопивши за стегна, він обережно розвернув її спиною до себе. Вікторія спиралась на коліна, відчуваючи напругу у тілі. Він підтягнув її до себе й знову увійшов. Вікторія впиралась руками в холодну підлогу й заплющила очі, віддаючись новій хвилі екстазу.

Його рухи ставали шаленими, безупинними, він занурювався в неї з усе більшою пристрастю. Кожен новий поштовх розпалював полум’я всередині, змушуючи її тремтіти під його руками й цілковито віддаватись миті, що обернулась на справжню бурю чуттєвості.

Хлопець схилився до неї, і коли його зуби знову вп’ялися в її шкіру, Вікторія розірвала простір новим криком насолоди. Святослав уже не стримувався — рухався дедалі сильніше, міцно тримаючи її за стегна. Його пристрасні укуси залишали сліди на її спині та плечах. Він закрив очі. І нарешті хвиля задоволення накрила його повністю і він вилив у неї всю свою насолоду до останньої краплі, завершуючи їхнє шаленство.

Коли Святослав розплющив очі, він уважно вдивлявся у свою кохану. Тіло Вікторії напружилось, вона затремтіла, а за мить поволі почало розслаблятись.

Серце її билось так сильно, що здавалось, ось-ось вирветься з грудей, і кожен його шалений удар приносив йому нову, п’янку хвилю насолоди. Нарешті вона розслабила руки й м’яко зісковзнула на холодну підлогу. Заплющивши очі, дівчина обійняла себе, ніби намагаючись втримати те полум’я, що розливалося всередині, і повністю віддалася відчуттям, які бурхливим потоком затоплювали її тіло.

Він ліг поруч і дбайливо обійняв її. Вікторія притулилась до його грудей і обвела його руками, а він ніжно прижимав її до себе, тримаючи у своїх обіймах.

Дівчина підняла на нього свої карі очі, вдивляючись у його червоні, що досі палали непохитним бажанням. Він лагідно провів долонею по її щоці і подарував ніжний, дбайливий поцілунок. Його обійми були теплі й обережні, він притискав її до себе, ніби оберігаючи. Коли її губи розлучились, він ніжно заглянув їй у очі.

— Крихітко, ти як? — дбайливо спитав він.

— Все дуже чудово, — посміхнулась вона. — Потрібно частіше тебе змушувати ревнувати.

Святослав насупився, а його червоні очі ще більше загорілись.

— Жартую, — засміялась вона.

А сонце невпинно підіймалось вгору, його проміння наполегливо намагалось пробитись крізь щільно зачинені ставні. Вікторія повільно підвелась й почала оглядати кімнату, шукаючи свій одяг.

Святослав сперся на лікті й не відривав очей від неї. Він милувався її ідеальним оголеним тілом — кожним вигином, кожною лінією. Дівчина розправила довге волосся, яке м’якою хвилею огорнуло її стан, додаючи ще більшої загадковості та чарівності. Його погляд ковзав по ній, у повному захваті від її краси.

Вікторія підняла з підлоги свою білизну та топ і сумно зітхнула. Тонка тканина була розірвана, без жодного шансу на друге життя. Навіть найретельніше шиття не змогло б їх урятувати.

Раптом вона відчула, як він дбайливо обійняв її ззаду та ніжно притиснув до себе. Його руки обережно огортали її спину, ніби прагнули дарувати відчуття захисту.

— Чому засумувала? Це були твої улюблені трусики? — прошепотів він їй на вухо.

— Річ не в цьому, — тихо промовила вона. — Мені ж тепер немає що вдягнути.

Вікторія опустила погляд на розірвану блузку, що валялась на підлозі.

— Святе, принеси мені, будь ласка, якісь речі з моєї кімнати.

— Навіщо тобі одягатись? — цілуючи її шию, промовив він. — Сьогодні субота, тобі не потрібно в університет. Я думав, що ми цілий день поваляємось у ліжку, поки сонце не сяде.

— Але ж мені потрібно якось дійти до кімнати. Не піду я ж гола, через весь замок…

Вона не встигла договорити, як він обережно повернув її до себе й знову з’єднав свої губи з нею. Його поцілунки ставали все глибшими, він притискав її до себе, занурюючи момент у неповторну близькість.

Коли він відірвався від її губ, провів долонями по обличчю, милуючись нею. У цю мить сонце, яке ще хвилину тому яскраво сяяло, сховалось за хмарами, і піднявся різкий вітер. Вона затремтіла — холод огорнув її. Звичайно, вже майже наближався листопад, і в образі людини вона відчувала холод. Він намагався зігріти її, але його тіло залишалось прохолодним, і цього було замало.

— Звичайно, я зараз принесу тобі одяг, — дбайливо промовив він. — Зараз повернусь, нікуди не йди.

Вікторія обняла себе руками та тихо посміхнулась.

— Якщо не поспішиш, то я ослухаюсь тебе.

Святослав тихо засміявся у відповідь і швидко зник за дверима.

***

Вікторія швидко застібнула блискавку на джинсах і вдягнула чорний теплий светр з високим горлом, щоб приховати сліди від укусів Святослава на шиї.

Він же, з посмішкою, милувався нею, повільно підійшов і знову обійняв її.

— Все-таки без одягу тобі личить набагато краще, — тихо прошепотів він.

— Я не знала, що ти такий розпусний, — засміялась вона.

Хлопець посміхнувся і знову з’єднав свої губи з нею, жадібно занурюючись у поцілунок.

Коли він відірвався від її губ, вона тихо промовила:

— Святе, я б хотіла поїхати на кілька годин додому.

Посмішка з його обличчя одразу зникла.

— Хіба тут не твій дім також? Тобі зі мною так сильно нудно?

Вікторія тихо посміхнулась, помітивши легку образу на його обличчі. Вона ніжно обійняла його за плечі.

— Мені з тобою неймовірно добре, — сказала вона, притискаючись сильніше. — Мені ніколи не було так добре, як з тобою.

Він не зміг стримати ніжної посмішки, що м’яко осяяла його обличчя. А червоні очі в ту ж мить розтанули в чистому блакитному сяйві, виказуючи щиру, світлу радість, яку він більше не хотів ховати.

— Святе, моя совість досі не на місці, — серйозно почала вона.

— Ти все ще не можеш заспокоїтись через Хелену, — сумно промовив він.

— Я зобов’язана її знайти. Те, що з нею відбувається, має якесь пояснення. Я повинна розібратись у всьому цьому.

Вікторія не стала розповідати Святославу про свої припущення. Їй потрібно було все спочатку перевірити та бути впевненою у своїх здогадках.

Хлопець із захопленням в очах промовив:

— Крихітко, я в захваті від твого доброго серця.

Святослав ніжно відкинув її довге волосся з обличчя та заглянув у її карі очі.

— Добре, я не маю права тобі забороняти, але… — промовив уже суворіше. — Якщо до сходу сонця ти не повернешся, я одразу піду за тобою додому.

— Я повернусь раніше, — лагідно відповіла вона.

Вона повільно запустила руки під його кофту, піднімаючись від його преса вгору, досліджуючи його мускули.

— А коли я повернусь, обіцяю, що не дам тобі спати до самого ранку, — пристрасно промовила вона.

Святослав не витримав. Він ще сильніше притиснув її до себе, занурюючись у поцілунок.