Раді Вас бачити!

Сяяла тепла осіння погода, але в повітрі відчувався свіжий, прохолодний запах. Осінь вже ніжно торкалась золотою рукою до природи, трішки озолотивши листя. Сонце повільно хилиться до заходу, огортаючи все м’яким теплим світлом.

Перед чорним автомобілем плавно відчинились автоматичні ворота. Машина тихо заїхала у двір та зупинилась біля білого двоповерхового будинку. Навколо сспоруди буйно розквітали осінні квіти: теплі відтінки жовтого, помаранчевого й червоного створювали живу палітру, що наповнювала повітря легкою, солодкуватою свіжістю.

Молодий чоловік зайшов у будинок, його одразу зустріли приємні аромати. Він тихо ступив на кухню. На столі стояв щойно спечений яблучний пиріг, який наповнював кімнату солодким запахом. Дисплей духовки вже показував, що вечеря ось-ось буде готова. Стіл був акуратно накритий: розставлені тарілки, серветки, а у центрі красувалась ваза з яскраво-жовтими хризантемами. Повітря наповнювалось теплим домашнім затишком, який обіцяв спокійний і приємний вечір.

Віктор пройшов у вітальню, де на дивані тихо спала Вікторія. На обличчі хлопця одразу з’явилася ніжна посмішка: його сестра виглядала такою безтурботною і милою, коли спала. У цю мить пасмо її русявого волосся впала на обличчя, і він хотів акуратно поправити її. Та щойно він простяг руку, як таймер духовки задзеленчав, від чого Вікторія прокинулась.

Дівчина повільно відкрила очі та трохи підвелась.

— Я що, заснула? — Промовила вона, протираючи очі. — Я лише на мить прилягла.

— Ти напевно сильно втомилась сьогодні? — Усміхнувся хлопець.

— Та ні, не сильно… я просто… ой… м’ясо!

Вікторія миттєво підскочила та побігла до духовки, намагаючись вчасно витягти страву.

Дівчина швидко дістала запечене з духовки й обережно переклала його на тарілку. У повітрі одразу розлився пряний аромат спецій.

— Тобі допомогти? — Дбайливо спитав Віктор.

— Дякую, ні, — усміхнулась Вікторія. — Ти краще руки вимий, поки я швиденько соус приготую.

Віктор пішов до раковини, а Вікторія швидко взяла соусник та почала змішувати інгредієнти. Пара крапель олії, дрібка спецій — і аромат, що підіймався від соусу, майже змагався з запахом м’яса.

— Ммм, — прошепотіла вона сама до себе, — вийде відмінно.

Віктор посміхнувся, побачивши сестру за роботою.

— Готово? — Запитав він.

— Майже, — відповіла Вікторія, — залишилось лише трохи прогріти його.

Поки соус тихо шипів на плиті, кухня огорнулась теплим духмяним шлейфом м’яса, спецій і пряних ноток соусу. Вечір обіцяв бути теплим і затишним.

— Може, вина до вечері? — Запропонував хлопець.

— О… чудово, — вона тепло усміхнулась. — Зараз саме те, що треба.

Коли Вікторія поставила біля запеченого м’яса соусницю з вершковим соусом, її погляд мимоволі зупинився на столі — там стояли лише два бокали вина.

— А твоєї кралі не буде з нами? — Трохи розгублено запитала вона.

— Сьогодні вона прийде пізно. Має пройти якийсь ритуал очищення на заході сонця й дочекатись перших зірок, — спокійно пояснив Віктор. — Тож цього вечора вечеряємо вдвох.

— Справді? Чудово! — Вікторія не змогла приховати радості.

Віктор лише тепло усміхнувся та обережно розлив вино по келихах.

— Смачного, — лагідно промовила Вікторія, встигнувши відкусити перший шматок запашного м’яса.

— І тобі, — відповів хлопець, м’яко дивлячись на неї.