Спочатку:
На сторінку книги
Свято добрих чудес
Наступної суботи в Магдворі знову було гамірно. На центральній площі готували Свято добрих чудес — день, коли кожен мешканець мав зробити хоча б одну добру справу. Хтось допомагав літнім сусідам, хтось пригощав дітей солодощами, а хтось прикрашав вулиці квітами.
Бром теж хотів долучитися. Він вирішив за допомогою магії полити всі клумби одночасно.
— Лише повільніше, — попередив Муркот. — Я вже знаю твій вираз обличчя перед великими помилками.
Бром усміхнувся й обережно вимовив заклинання.
На мить усе стихло.
А потім... вода слухняно полила кожну клумбу.
— Вийшло! — радісно вигукнув Бром.
Але за секунду квіти почали... танцювати.
Троянди кружляли, ромашки кивали голівками, соняшники розгойдувалися в такт невідомій мелодії, а маленькі фіалки дружно підстрибували, ніби влаштували веселий концерт.
Діти засміялися й почали танцювати разом із квітами.
Дорослі теж не стримали усмішок.
Навіть найповажніший староста тихенько притупував ногою.
— Ну ось, — задоволено сказав Муркот. — Твої заклинання знову все переплутали.
Бром опустив голову.
— Вибачте...
Та пані Марта лагідно взяла його за плече.
— За що вибачати? Подивися навколо.
Площа була сповнена сміхом.
Люди фотографували танцюючі квіти, діти радісно кружляли між клумбами, а музиканти швидко підхопили веселий ритм.
Свято стало ще яскравішим.
Увечері книга сама відкрилася. На її сторінці з'явився новий напис:
«Восьмий урок завершено. Добро, зроблене від щирого серця, завжди приносить радість, навіть якщо все відбувається не за планом.»
Бром усміхнувся.
— Знаєш, Муркоте?
— Що?
— Мені здається, мої невдалі заклинання вже стали частиною Магдвора.
Кіт замуркотів.
— І, якщо чесно, без них тут було б набагато нудніше.
За вікном повільно сходив місяць, а село засинало після ще одного доброго й веселого дня.
