Спочатку:
На сторінку книги
Таємничий лист
Наступного ранку Магдвір прокинувся під лагідний шум вітру й аромат свіжої випічки. Бром саме закінчував снідати, коли почув тихе постукування у вікно. На підвіконні сиділа біла сова з маленьким згорнутим листом, перев'язаним синьою стрічкою.
— Ти когось чекав? — запитав Муркот.
— Ні.
Бром обережно відв'язав лист. Сова тихенько ухнула, ніби побажала успіху, і безшумно полетіла за дахи будинків.
На старому пожовклому папері рівним почерком було написано:
«Якщо хочеш дізнатися більше про книгу свого дідуся, приходь завтра на світанку до Старого млина. Приходь лише з тим, кому довіряєш. Не запізнюйся.»
Підпису не було.
Бром ще раз уважно перечитав лист.
— Дивно... Хто міг його написати?
Муркот понюхав папір.
— Пахне лавандою... і ще чимось дуже старим. Наче цей лист пролежав багато років.
— Думаєш, це пастка?
Кіт на мить замислився.
— Не знаю. Але цікавість у тебе зараз сильніша за обережність.
Бром усміхнувся.
— Можливо.
Він акуратно сховав лист до книги. У ту ж мить сторінки самі ледь помітно затремтіли, ніби книга впізнала почерк того, хто написав повідомлення.
Бром і Муркот перезирнулися.
Попереду на них чекала нова загадка.
А разом із нею — ще одна пригода.
