Спочатку:
На сторінку книги
Повернення до Магдвора
Дорога додому здалася набагато коротшою. Сонце повільно ховалося за пагорбами, забарвлюючи небо в рожеві й золотаві кольори. Бром ішов мовчки, час від часу поглядаючи на чарівний компас, який тепер світився м'яким теплим світлом.
— Про що задумався? — запитав Муркот.
— Про те, що ще кілька днів тому я мріяв лише навчитися правильно чаклувати. А тепер зрозумів, що магія — це не головне.
— Нарешті дорослішаєш, — усміхнувся кіт.
— А що головне?
— Люди, з якими ти проходиш свій шлях... і булочки. Не забувай про булочки.
Бром засміявся.
Коли вони зайшли до Магдвора, на них уже чекали сусіди. Пані Марта винесла ще теплий яблучний пиріг, коваль Тор привітав Брома дружнім потиском руки, а діти одразу почали розпитувати, чи справді у Вежі Забутих Історій живуть привиди.
— Ні, — усміхнувся Бром. — Там живуть історії.
Увечері він поклав книгу на стіл. Вона сама відкрилася, і на сторінці з'явився новий напис:
«Сьомий урок завершено. Справжня сила народжується там, де знання зустрічаються з добрим серцем.»
Бром обережно закрив книгу й усміхнувся.
Попереду чекали нові пригоди, але тепер він більше не сумнівався: що б не сталося, він ніколи не буде сам. Поруч завжди будуть друзі, дім і Магдвір — село, де навіть найбільші помилки можуть перетворитися на найтепліші спогади.
