Раді Вас бачити!

Ми мали зустрітися з ним через тиждень, але я вирішив нагадати йому про візит заздалегідь. Тому написав повідомлення з датою та часом.

Діма не відповів, і це не віщувало нічого доброго, бо від гаденяти можна чекати чого завгодно. Наступного дня я зібрався й поїхав до нього додому. Дімин брат ганяв у дворі, і я підкликав його під допитливими поглядами таких самих, як і він, замурзаних пройдисвітів.

— Де твій брат? Він удома?

— Тим! — гукнув хтось із його друзів. — Тим, не йди туди!

Мабуть, мене заздалегідь сприйняли за якогось маніяка-збоченця.

— А вам навіщо?

— Не хвилюйся, все добре. Є справа. Поклич його.

Тим трохи пом'явся, явно не хотів мені допомагати, але все-таки пішов. За сім хвилин у дворі з'явився Діма в розтягнутій майці та шортах.

— Знову ти! — застогнав він, закочуючи очі. — У мене ж є ще два дні!

— Чому ти тоді не відповів?

— А що я мав тобі написати? «Наказуйте, мій господарю!» Так?

— Ну, може, не так, але щось близьке до цього цілком проканало б. Ти не змерз у такому вигляді бігати?

Діма подивився на свої голі ноги.

— У якому такому? Ти мене знову викрасти вирішив чи як?

— Мелеш язиком казна-що…

— Та ну, — засумнівався він. — Це ти не кажеш, чого тобі треба. Ще й додому припхався. Скучив за мною?

— Дуже. Навіть підробіток тобі знайшов.

— Ким? — скривився він.

І я вирішив його особливо не жаліти.

— Мар'яною.

— А? — не зрозумів він. — Ти ж заборонив намахувати.

— Я не про твої інтернет-подвиги. Мені треба, щоб ти перевдягнувся в Мар'яну і з деким познайомився.

— Чувак, ти з головою дружиш? Чи в тебе зовсім уже бляшанка репнула?

— Що значить «бляшанка репнула»?

— Це те, що з тобою відбувається, коли ти просиш мене перевдягнутися в Мар'яну. Ти думаєш, я з конкурсу трансвестітів до тебе втік?

— Я заплачу за сукню, перуку й косметику. Сходиш у салон, — взагалі-то я не бачив у цьому проблеми. Діма був досить жіночним, щоб зійти за дівчину. І фігура в нього була худорлява й акуратна. Ще б язика у вузол зав'язати — і буде супер.

— І що ти робитимеш зі мною в сукні? Мамі представиш? — огризнувся Діма. — А зайва деталь у мене в штанях заважати не буде?

— Мої колеги побачили твоє фото ще тоді, коли я вважав, що Мар'яна — справжня дівчина.

— І? — відмовлявся розуміти Діма.

— Хочуть тебе побачити наживо.

— Тобто ти їм не розповів, що твоя міфічна подружка — хлопець?

— А ти хотів би, щоб я всім розповів цю зворушливу історію? — ясна річ, що ідіотом я виглядати не хотів. І вже тричі пошкодував, що взагалі про це заїкнувся.

Діма розплився в усмішці, наче одержав перемогу наді мною.

— А ти не пробував сказати, що у нас не склалося? Буває ж так, не зійшлися характерами.

— Якби ты виявився дівчиною, у нас би все склалося! — я в це щиро вірив, на відміну від нього.

— Ти хочеш сказати, що був закоханий у Мар'яну, тобто в мене?

От же самовдоволена пика! Усе лиш би власне марнославство потішити.