Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+

Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.

Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років

Я просто офігівав від того, як розгорталися події, і вже навіть трохи почав хвилюватися за недоторканність моєї дупи. Причому Мироша цілував мене вже вдруге й знову спихав усе на Мар'яну.

Але, блін, не може все бути так тупо.

Ще й ці відео, які я зберіг для поодиноких дрочок... Хоча що я втрачаю, якщо погоджуся на невеличкий флірт? Зґвалтувати він мене точно не зґвалтує. Він же натурал, у нього духу не стане. Та й якщо подивитися на його дивний кодекс честі, в якому «не вкради» на кожному порожньому рядку, то все виглядає вкрай по-пуританськи.

Я обхопив його за шию і сам притисся. Мироша не відсахнувся, і я продовжив. Цілував його й повільно перебирався на коліна. Він навіть розтиснув руку на моїй шиї й сунув її під футболку. Торкався ніжно, аж до лоскоту, наче й справді мене за дівчину мав.

А в когось тут явний недотрах, і це я не про себе. У Мироші піді мною стояк був чималий. Навіть цікаво поглянути, що ж там за скарб сховався такий? Але для цього треба було відірватися від його губ і розстебнути штани.

Але тоді б чари зникли, тому я просто погладив його через одяг. Відгук не забарився. А в нього господарство нічого так, навіть голівку можна промацати — так міцно все там налилося.

— Ну як? Уявив собі Мар'яну з хуєм? — поцікавився в нього.

Мироша зсадив мене з колін із такою швидкістю, що я ледве на підлогу не гепнувся.

— Іди додому! — наказав він.

— Гей, я ж мало не забився! А де вибачення?

— Побачимося через тиждень.

— Презервативи захопити? Можу тебе в дупу трахнути.

Мирон на мене подивився з таким виразом, що аж страшно стало. Ну от, якщо після цього він на мене не кинеться, значить, можна його гнути в зручну для мене позу.

Взагалі-то мені спала на думку кумедна ідея: а що, як мені трахнути Мирошу-гондошу? Він мені подобається суто на фізіологічному рівні, вік у мене якраз відповідний для експериментів, і я давно хотів із цією набридливою цнотливістю розпрощатися. Анальний секс мене не лякав. Сам Мирон лякав, а от секс із ним — анітрохи. Мабуть, це впорскування його слини мені в рот так подіяло.

— Ну, то як?

— Ти не боїшся, що я тебе трахну? — огризнувся він.

Боже, ну яка перлинка! Сам під два метри зросту, мускулатура, в штанах ого-го — і образився, що я його підколов.

Блін, ідея переспати з ним подобалася мені все більше. Спочатку я його злякався, але чим далі ми заходили, тим менше в мене залишалося страху. Та й нас пов'язує спільна історія. Ми ж так довго будували майбутнє через листування в мережі.

— То коли прийти? — запитав я, наче попереднього запитання й не було. — А давай заб'ємося об заклад: якщо я принесу тобі наступного разу п'ятдесят штук, ти мені даси?

— Якщо ти принесеш мені п'ятдесят штук, я вирішу, що ти їх украв, і здам тебе. Але спочатку відлупцюю, як дитину. Бо ти мене вже відверто дістав! У тебе язик як кран на сміттєзвалищі.

— Мій язик? Та він у мене найкращий, завжди мене виручає. Коли розмовляю, коли їм… Коли…

— Я тебе зараз у вікно викину.

— Краще скажи, що я тебе збуджую. Он член уже димить! — указав я на його ширінку. — Питань про орієнтацію не виникло?

— Дімо, ти нариваєшся. Причому вже не вперше. І якщо ти не хочеш по-доброму, я діятиму по-поганому. Може, взяти ці розписки і додому до тебе поїхати?

— Ти вже там був, дуже сподобалося?

— Ти живеш із мамою?

— Моя мама померла, бовдуре ти.

— Добре… Тобто погано, що вона померла, але добре, що ми це з'ясували.

Я загарчав від безсилої люті. Ну і чому всі гарячі хлопці такі тугі на мозок? Був би він мачо, стукнув би кулаком по столу й наказав. А дзуськи, намагається і нашим, і вашим зіграти. І мене нагнути, і мудилом не здатися.

— Гаразд, я тебе зрозумів. Більше не хамити, прийти через тиждень і дупу поголити.

— Що? — приємно було глянути на его ошелешене обличчя.

— Та гаразд, не бійся. Я ж жартую. Чи жартувати теж не можна?

У Мироші з'явився максимально трагічний вираз обличчя.

— Чому я тебе не прибив там у лісі?

— Тому що язика мені в рот пхав, — знову знайшовсь я, але вчасно зрозумів, що це вже занадто, і побіг до дверей. — Гаразд, гаразд, дивись, я йду! Я вже на сходовому майданчику, ти тільки двері відчини.

Мирон вийшов зі мною і подивився так, що навіть через одяг жаром обдало. Все ж таки даремно я його спочатку злякався. Можливо, якщо добре постаратися, я зміг би використовувати його у власних цілях. І не тільки як сексуальну іграшку.

Далі буде...

Дарʼя Фіалкова
Яке ж ти гаденя!

Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!