Раді Вас бачити!

Діма явно не хотів відмовлятися від свого злочинного заробітку, і я вкотре переконався, що чиню правильно. Перед відправленням повідомлень він із кислим виразом обличчя показував мені телефон, щоб я перевірив його вибачення. Потім ми разом видалили його фейкові акаунти.

— Молодець, — похвалив я його, коли справу було зроблено. — Але це ще не все. Розписка.

Діма подивився на мене як на ворога.

— І як, по-твоєму, я маю заробити тобі гроші?

— Чесною працею. Влаштуєшся на роботу, а я проконтролюю, щоб ти більше нікого не обманював. Будемо зустрічатися щотижня і працювати над цим. Це навчить тебе відповідальності.

— Зустрічатися? — здивувався він. — Навіщо? І ким я працюватиму? Двори підмітатиму за копійки?

— А що поганого в тому, щоб підмітати двори? — не зрозумів я. Тобто фліртувати з чоловіками в інтернеті, а потім їх обдурювати — це престижніше заняття, ніж працювати двірником?

Мені геть не подобався хід його думок.

— Я не буду підмітати двори! — гаркнув Діма й підхопився зі стільця.

Але я притиснув його назад.

— Сидіти!

— Та пішов ти!

Діма явно напрошувався на неприємності і, на диво, зовсім не боявся, хоча я намагався його залякати. На таких шмаркачів страх діяв краще за вмовляння. Доброту він не поважав, лише жорсткість. Можливо, тому що бачив у своєму житті надто мало добра.

Але я все одно вирішив допомогти. Я бачив, як він ставиться до брата, та й розумів, що живуть вони далеко не в найкращих умовах. Але кримінал — це дорога вниз, а не вгору. Особливо у вісімнадцять років.

Діма знову схопився і рвонув до дверей, але я скрутив його й заломив руки за спину. Уперше довелося когось знерухомлювати у такий спосіб.

— Дімо! Ти повз мене не пройдеш!

— Відчепися від мене, придурку! — гаркнув він. — Що, руки розпускатимеш?

Діма примудрився вдарити мене в груди своїм гострим плечем. Очі в нього були злі та розлючені. У ньому було значно більше хлопчачого, ніж тієї м'якості Мар'яни з фотографій.

— Я хочу піти! Випусти мене! Ти не маєш права!

— Маю.

Довелося притиснути його грудьми до столу, щоб трохи охолов. Сили в його худорлявому тілі було небагато, тому це вдалося легко. Але Діма вирішив копнути мене й почав брикатися, мов скажений.

— Заспокойся. Я серйозно кажу. Не погіршуй ситуацію!

Він звивався, мов черв'як, і кричав:

— Ні! Відчепися!

Щоб він не впав зі столу, довелося затиснути його ноги. Поза миттєво стала двозначною, і Діма явно злякався. Я навіть не думав робити щось таке, що можна було б трактувати як сексуальну агресію. Але він лежав до мене спиною, а мої стегна притиснулися до його. У будь-якому разі це виглядало дивно. Хоча якби він поводився нормально, нічого такого не сталося б.

— Дімо, я тебе відпущу, але ти маєш поводитися нормально.

— Прибери свій причиндал від моєї дупи, тоді подумаю! — огризнувся цей стервець.

Ну треба ж. Сам злякався, а все одно хамить.

— Мені подобаються дівчата, не хвилюйся, — заспокоїв я його. І заодно себе.

Я підняв його на ноги, усе ще тримаючи руки за спиною.

— Відпусти, — попросив Діма, сердито мружачись.

— Якщо відпущу, ти не битимешся?

Діма засопів, мов роздратований їжак. Незграбний до неможливості, але скільки ж у ньому було енергії. Мені стало шкода, що довелося діяти так, але я хотів, щоб він зрозумів. Я розтиснув руки, і він одразу потер зап'ястя.

— Ти не можеш змушувати мене працювати, — образа читалася в його очах. — Я й сам можу заробляти власним розумом.

— І як же?

— Не знаю. Придумаю. Але гроші тобі поверну, не хвилюйся.

— Дімо, мені не потрібно, щоб ти знову вплутався в якусь брудну справу. Позичав у казна-кого чи знову заліз у шахрайство або крадіжки.

— Яка турбота, — єхидно відповів він.

— Це умова. Я можу допомогти з роботою, якщо в тебе з цим проблеми.

— Краще скажи, що тобі насправді потрібно? Постійний контроль наді мною? Мене вже нудить від тебе.

— Дивно, чому так? — не втримався я від шпильки. — Ти ж зберігав мої відео.

Діма нічого не відповів, лише стиснув губи. Образився.

— Сідай і пиши розписку. А я поки що зварю каву. І не дай боже ти хоча б крок до дверей зробиш.