Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+

Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.

Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років

Діма був просто нестерпним, попри те, що я щиро хотів йому допомогти. А він тільки горланив у відповідь. Невже не розумів, що з таким промислом лише накличе на себе купу проблем? Як дитина! А йому ж вісімнадцять — наче вже дорослий.

Коли я повернувся з кухні з чашками, Діма неприязно подивився на мене й насупився. На столі лежали аркуші.

— Написав?

— Написав! Відпусти мене по-доброму!

«Це погроза?» — він мене просто смішив.

— Чи не занадто ти в себе повірив, щоб погрожувати мені?

— Ти мені нічого не зробиш, — упевнено заявив він.

Я взяв до рук чашку й зробив ковток.

— Це чому ж?

— Тому що ти телепень, — нахабно відповів Діма. — Величезна шафа, але в тебе є принципи, інакше б ти мені вже наваляв. Розказуй казочки комусь іншому.

У чомусь він мав рацію. Я не звик бити тих, хто поступається мені в розмірах і силі. Навпаки — звик захищати, і цього разу інстинкт теж спрацював.

— Сподіваюся, ти не пошкодуєш про свої слова, — спробував я прозвучати багатозначно.

Діма тільки фиркнув у відповідь. А я раптом спіймав себе на тому, що мимоволі задивився на його обличчя. У мене безумовно їхав дах, якщо я милувався цим дрібним гаденям після двох незручних сцен — із поцілунком у лісі та біля столу.

— Не хочеш розповісти, навіщо ти мої відео зберігав?

Його щоки відразу стали на кілька тонів червонішими.

— Ти мені не подобаєшся! — огризнувся він. — А ще не подобається, що ти лізеш у моє життя.

— Коли ти був Мар'яною, то охоче ділився зі мною своїм життям.

— Вона не справжня!

— А ти — так?

— Можна подумати, ти мені ніколи не брехав?

Взагалі-то ні, не брехав. Але Діма лише закотив очі.

— Я знаю, що ти ніяку дружину собі не шукав. Просто переспати хотів. Що, я вашу кобелячу натуру не бачу за кілометр?

— Неправда.

— Ну тепер ми точно про це не дізнаємося, правильно? До речі, скажи, чому в тридцять років у тебе немає дівчини? Ти аб'юзер у стосунках? Чи в тебе є брудний секрет? Хропиш, як дриль?

— Ні! — це було вже образливо. — Якщо я не вдарив тебе, то невже думаєш, зміг би на дівчину руку підняти?

Діма задоволено заусміхався, і я зрозумів, що втратив самовладання й вийшов із вибудуваного образу.

— Гаразд. Але те, що я тебе бити не буду, не означає, що притиснути не зможу. У вʼязниці з тобою і не таке можуть зробити. А враховуючи твою орієнтацію — і поготів.

Веселощі з обличчя Діми як вітром здуло.

— Ти мудило, знаєш?

— Знаю. Але я всього досяг сам. У мене своє незалежне життя, а ти — злодій.

— Я тебе благаю, хто в наш час не краде? Ти тільки на пики наших депутатів подивися!

— Кожна людина відповідає за себе. Змінити щось ти можеш на власному рівні, от і займися цим, — наказав я йому.

Діма трохи притих, і я вирішив роз'яснити, як усе відбуватиметься далі.

— Цього тижня шукаєш собі нормальну роботу. Якщо не знайдеш, я сам її тобі знайду. Спробуєш утекти — нарікай на себе, я підключу поліцію.

— Розповіси їм, який ти лох?

— Пельку стули. А то я тобі на кожну образу тариф призначу.

— Який? — зацікавлено запитав він.

Навряд чи він злякався б грошового штрафу, але зате він боявся, коли я притис його до столу. І наступний свій крок я зробив перш ніж устиг подумати, бо вже не раз подумки хотів це повторити.

Я схопив його за комір і смикнув до себе.

— Буду використовувати тебе як Мар'яну. Вона мені подобалася набагато більше, ніж ти.

— Зґвалтуєш, чи як? — не повірив він.

Цей рот міг молоти дурниці без упину. Якби я ще ніколи не думав про нього в такому ключі, було б узагалі чудово, але, на жаль, у мене виникало легке збудження, варто було лише поглянути на його губи.

І я поцілував його. Легенько, без язика, але з напором, відчуваючи під своїми губами його м'який рот. Діма верескнув і почав гатити мені кулаком у груди, але я навмисно прикусив його нижню губу, щоб помститися.

— Тобі ж подобається, не бреши. Ти на мене запав.

— Ні, — схлипнув він і тієї ж миті лизнув місце укусу, дивлячись мені в очі.

Лисячий погляд. Здається таким беззахисним, а насправді він — те ще гаденя.


Любі читачі! Якщо вам подобається книга, не забувайте ставити лайк, додавати її до бібліотеки та підписуватися на автора! ❤️

Дарʼя Фіалкова
Яке ж ти гаденя!

Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!