Раді Вас бачити!

Загалом дурити людей мені давалося напрочуд легко, бо більшість мужиків були огидними типами, яким потрібно було лише одне — затягнути до ліжка якусь невинну овечку.

Вони часто надсилали мені свої відверті фото й чекали захопленої реакції. Дівчатам таке зазвичай не подобається, але я ж був особливою дівчиною — тією самою. Скромницею з пікантними секретами й водночас спокусницею, яка нібито соромиться власних бажань.

Я відповідав їхнім очікуванням: хвалив їх і підтримував. Змушував закохуватися й бажати мене, нехай і в жіночому образі. Для голосових повідомлень користувався програмою зміни голосу. Їм подобалося, як я говорив і що казав. Майже всі хотіли зустрітися й були готові платити за можливість наблизитися до мене.

До жодного з них я не відчував ані зацікавленості, ані жалю.

Це бізнес, нічого особистого.

Мені потрібні були гроші, щоб позбутися цього довбня Льоші й захистити Ірку від неї самої. Забирати в нас, по суті, вже не було чого. Залишалося лише сподіватися, що він не збреше й таки забереться світ за очі.

Із Мирошею я збирався завершувати, бо ми зайшли надто далеко.

Спочатку були романтичні розмови — такі, які ведуть люди, тримаючись за руки й дивлячись на зоряне небо. Мрії про майбутнє, дитячі фантазії, плани. Потім ми переступили межу загального й перейшли до особистого.

Чарівна Мар'яна соромилася надсилати відверті знімки, зате Мирон надсилав мені свої.

На диво, нічого такого, чого можна було б очікувати від людини з його фізичними даними. Хоча мені було б цікаво подивитися на нього геть оголеним.

Серед усіх файлів я вибрав відео, де він зняв себе в спортивних шортах без футболки.

А рятувальники без одягу мають дуже навіть непоганий вигляд. Особливо коли вирішують трохи похизуватися.

Він багато тренувався. По-перше, від цього залежала його робота. По-друге, йому самому це подобалося.

Хвалько недороблений.

Але я все одно не міг відірвати погляду від екрана, чекаючи, коли він з'явиться онлайн.

Мої вже давно поснули.

Ірка з Льошею — на ліжку, малий — на дивані, а я в кутку, у спальнику на підлозі. Бо спати поруч із братом не хотів. Усе-таки мені вже вісімнадцять. З якого дива я маю тулитися до молодшого брата?

Я вийшов до спільної ванної й зачинив двері на гачок.

Якщо ніхто не почне ломитися всередину, то хоча б кілька хвилин побуду на самоті.

В одній руці був телефон із відео, що продовжувало крутитися на екрані.

Я ніколи особливо не замислювався над власною орієнтацією, але завжди знав, що хлопці приваблюють мене більше.

Особливо такі, як цей Мироша.

Мрійник клятий і романтик. Одружитися зі мною хотів. Тобто не зі мною, а на Мар'яні. А я хотів отримати від нього гроші.

Тисяч п'ятдесят, не менше.

У нього вони є, тож нехай ділиться, якщо вже я йому так припав до душі. Вродливий, зараза. М'язи перекочуються під шкірою, аж хочеться доторкнутися.

На руках і грудях — рівний золотаво-каштановий пушок. Тонка смужка волосся зникала під поясом шортів, і вперше я пошкодував, що цей хлопець не з тих бовдурів, які розсилають відверті фото усім підряд.

Згодом я вимкнув екран. У голові все одно стояв його образ. Можна було нарешті йти спати.

Саме це я й збирався зробити — переодягнутися та вимити руки. Але коли обернувся, помітив якусь яскраву коробочку в смітнику.

Підійшов ближче й побачив серед клаптів туалетного паперу тест. На вагітність. Ну, звісно, теоретично він міг належати кому завгодно. Але чомусь шосте чуття підказувало мені, що тест Ірчин.

Я заплющив очі, а потім обережно, самими кінчиками пальців, дістав його й подивився.

Дві смужки. От халепа.

Я ж так сподівався, що результат виявиться негативним.