Раді Вас бачити!

Ранок середи увірвався до спальні крізь щілину в щільних шторах, малюючи на паркеті тонку золотаву смужку світла. Я солодко потягнулася, потопаючи в шовковистій прохолоді величезного ліжка, і перше, що відчула — абсолютну тишу. Навколо більше не було шуму прохідного двору гуртожитку. Лише спокій нашої фортеці.

Я повернула голову. Місце поруч зі мною вже було порожнім, але простирадло досі зберігало його тепло та ледь вловимий, збуджуючий аромат кедра й дорогого тютюну.

За хвилину двері спальні тихо відчинилися. У кімнату зайшов Арсен. На ньому були лише вільні чорні домашні штани, які низько сиділи на стегнах, оголюючи його потужний, рельєфний торс із чіткими кубиками пресу. У руках він тримав маленьку порцелянову філіжанку, від якої піднімався густий, солодкуватий аромат свіжозвареної кави з корицею.

— Прокинулася, маленька? — його низький, оксамитовий баритон зранку звучав ще більш хрипко й спокусливо.

Він підійшов до ліжка, поставив каву на тумбочку й сів на край матраца. Під його вагою прогиналися пружини. Арсен нахилився, і його гаряча долоня неймовірно ніжно лягла на мою талію під ковдрою, притягуючи мене ближче. Його губи торкнулися моєї щоки, повільно спускаючись до шиї, залишаючи там делікатні, вологі поцілунки, від яких по всьому тілу миттєво розійшлася хвиля гарячих мурашок.

— Дякую за каву, професоре, — прошепотіла я, закидаючи руки йому на шию й заглядаючи в його темні, хижі очі, у яких зараз випалювалися залишки ранкового сну й розгорявся зовсім інший, палкий вогонь.

— Кава почекає, Шевчук, — прохрипів він прямо мені в губи.

Він одним рухом відкинув ковдру, залишаючи мене абсолютно беззахисною під його важким, владним поглядом. На мені була лише його чорна футболка, яка ледь прикривала стегна. Арсен повівся як справжній власник. Його великі, шорсткі долоні повільно ковзнули вгору по моїх оголених ногах, спалюючи шкіру своїм дотиком, піднімаючи край тканини все вище.

Він накрив мої губи своїми — палко, глибоко, без жодного натяку на ту субординацію, яку ми демонстрували на кафедрі. Я судорожно зітхнула, повністю віддаючись його силі, запускаючи пальці в його густе волосся. Арсен перемістився, лягаючи між моїми стегнами й змушуючи мене міцно обхопити його талію ногами. Його гаряче тіло притиснулося до мого впритул, і я кожною клітиною відчула його зрілу, первісну чоловічу жадобу.

Його поцілунки спускалися нижче, обпалюючи мою шию, ключиці, а коли його пальці впевнено стягнули з мене футболку через голову, я остаточно втратила зв'язок із реальністю. Його губи знайшли мої груди, змушуючи мене вигнутися назустріч його ласкам і тихо, протяжно стогнати, стискаючи простирадла пальцями. Кожен його дотик був клеймом. Він вивчав моє тіло так, наче тримав у руках найцінніший крихкий скарб, але водночас брав своє з упевненістю дорослого чоловіка.

Коли напруга всередині досягла критичної межі, Арсен підвівся на руках, заглядаючи мені в очі з дикою, первісною ніжністю. Його дихання було рваним.

— Тільки моя, Вероніко. До останнього подиху, — хрипко видихнув він, сплітаючи свої пальці з моїми й притискаючи мої руки до подушки.

Він увійшов у мене одним плавним, потужним рухом, змушуючи мене здригнутися й вигукнути його ім'я в порожній кімнаті. Наша ранкова еротика перетворилася на чистий, концентрований космос, де не було місця минулому чи страхам — лише ритмічні, глибокі поштовхи, які змивали з моєї душі всі залишки минулого болю. 

Кожен рух Арсена підносив нас усе вище, аж поки фінальна, нищівна хвиля оргазму не накрила нас обох, змушуючи мене міцно притиснутися до його спітнілих плечей, а його — судорожно видихнути, повністю розчиняючись у мені.

Ми лежали ще дуже довго, важко дихаючи в обіймах один одного. Арсен обережно перебирав моє волосся, а філіжанка кави на тумбочці вже давно охолола. Але нам було байдуже. У нашій гавані панувала абсолютна пристрасть, і цей ранок належав тільки нам.

Раптом тишу спальні порушив короткий, різкий звук вібрації. На тумбочці засвітився екран телефона Арсена.

Він не задоволено нахмурився, не охоче випустив мене зі своїх обіймів і дотягнувся до мобільного. Я припіднялася на лікті, прикриваючи оголені груди краєм простирадла, і спостерігала за тим, як обличчя мого чоловіка за секунду знову повернуло ту саму зосереджену маску викладача. Його темні очі швидко пробіглися по тексту повідомлення.

— На ректораті термінові збори щодо фінансування нових реабілітаційних програм нашої кафедри, — сухо прокоментував Арсен, відкидаючи телефон назад на тумбочку й підводячись із ліжка. — Треба їхати в університет. Маю бути там за годину.

Я м'яко усміхнулася, дивлячись на його ідеальну, сильну спину:

— У мене сьогодні пар немає, тож сьогодні в університет не поїду, краще буду робити курсову роботу, — я підібгала під себе ноги, затишніше загортаючись у ковдру. — І приготую вечерю, бо у цій квартирі готуєш поки що тільки ти, а я сиджу на твоїй шиї.

Арсен зупинився біля шафи, повільно розвернувся до мене й хижо примружився. На його губах з'явилася та сама низька, оксамитова посмішка зрілого чоловіка, від якої моє серце завжди робило зайвий удар. Він підійшов назад до ліжка, нахилився й перехопив моє підборіддя, змушуючи подивитися йому прямо в очі.

— По-перше, Шевчук, на моїй шиї ти не сидиш, а перебуваєш під моїм повним забезпеченим контролем, і мені це подобається, — м'яко прохрипів він мені в самі губи. — По-друге, щодо вечері — я ловлю тебе на слові. Тільки без фанатизму з конспектами, не перевантажуй голову. Продукти в холодильнику. Ключі та камери під твоєю рукою.

Він гаряче, владно поцілував мене наостанок, закріплюючи свій наказ, і відійшов збиратися.

Двері квартири зачинилися за ним за пів години, а я залишилася сидіти в ліжку, вдихаючи аромат кедра, кави й нашого спільного майбутнього, яке ми тепер будували разом, крок за кроком.