Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Понеділок зустрів Львів яскравим, чистим сонцем, яке висушило всі сліди затяжної п'ятничної зливи. Вхід до університету гудів від сотень студентських голосів, але для мене цей ранок став першим, коли я йшла по кампусу з абсолютно спокійною душею. Я більше не озиралася на кожну випадкову машину й не стискала судорожно телефон у кишені. Минуле залишилося позаду, заблоковане залізним щитом мого професора.
В аудиторію ми з Арсеном зайшли окремо, дотримуючись нашої бездоганної конспірації. Я сіла на своє звичне місце на першій парті, а через хвилину за викладацький стіл пройшов Арсен Володимирович. На ньому знову був його строгий, ідеально випрасуваний темно-синій піджак, біла сорочка та краватка. Крижана маска викладача сиділа на його обличчі як влита. Тільки ледь помітний, секундний погляд його темних очей, яким він окинув мою фігуру, нагадав мені про ті палкі вихідні, які ми провели наодинці в його квартирі.
Коли пролунав дзвінок, Арсен закрив свій журнал і окинув поглядом затихлу аудиторію.
— Перед тим як ми почнемо лекцію, — його низький баритон миттєво змусив всіх студентів затамувати подих, — я оголошу результати відбору на курсове кураторство від нашої кафедри. Як ви знаєте, за регламентом я маю право взяти під своє пряме керівництво лише двох студентів з вашого курсу. Заяв було багато, але мій вибір базується виключно на професійних здобутках та вмінні тримати удар у стресових ситуаціях.
Я помітила, як Юля на третьому ряду випрямилася й переможним поглядом подивилася в мій бік, повністю впевнена, що після одного «розгрому» біля дошки мене в цьому списку не буде.
— Отже, у цьому семестрі під моїм особистим кураторством наукові роботи писатимуть Вероніка Шевчук та Максим Коваль, — сухо й відсторонено оголосив Арсен, навіть не глянувши в бік старости. — Теми затверджені, графік консультацій отримаєте після пари. А тепер переходимо до лекції. Відкривайте ваші конспекти.
Аудиторія тихо ахнула. Юля буквально зблідла, її очі округлилися від шоку, а олівець у її руках із тріском зламався навпіл. Вона не просто програла — її амбіції були розчавлені на очах у всього потоку. Наша тактична схема спрацювала ідеально: тепер ніхто в університеті не зміг би звинуватити професора в упередженості, адже він узяв двох сильних, незалежних студентів.
Півтори години пролетіли непомітно. Коли пара завершилася й студенти почали гарячково збирати речі, я спокійно складала зошити в сумку. Арсен уже вийшов із кабінету, тримаючи в руках свій портфель.
— Ніко! Шевчук, зачекай! — почувся ззаду збуджений, голосний вигук.
Я розвернулася. До моєї парти на всіх парах підбіг Макс. Його зазвичай спокійне обличчя зараз просто сяяло від емоцій, а в очах горіло дике здивування. Він озирнувся на Юлю, яка злісно гупала підборами біля виходу, і нахилився ближче до мене, роблячи голос тихіше аж до шепоту:
— Нік, ти серйозно?! Левицький взяв мене?! Скажи чесно... це ти його попросила взяти мене другим? Ну, після всього того трешу?
Я не стрималася й тихо, щиро засміялася, дивлячись на свого збентеженого друга. Моя душа вперше за довгий час була наповнена чистою радістю.
— Ні, Максе, я тут ні до чого, чесно, — я застібнула сумку й тепло подивилася на нього. — Арсен Володимирович сам так вирішив. Коли ми розмовляли про курсові, він чітко сказав, що бере двох найкращих студентів з групи. Ти бездоганно відповів біля дошки, і ти повівся як справжній чоловік, коли допоміг мені. Наш професор такі речі бачить і цінує. Тож вітаю, колего. Ми офіційно під крилом професора Левицького.
Макс полегшено видихнув, і на його обличчі з'явилася широка, горда посмішка.
— Ну нічого собі... Сам Професор. Та з таким куратором я свою курсову роботу захищу так, що весь інститут на вуха встане! Ходім у буфет, я просто зобов'язаний пригостити тебе кавою за такі новини.
Я кивнула, і ми разом попрямували до виходу з аудиторії. Наша гра на випередження в університетських стінах була виграна на всі сто відсотків. Попереду було багато роботи, але з такою підтримкою, яка чекала на мене сьогодні ввечері вдома, мені більше не був страшний жоден іспит у цьому житті.
