Раді Вас бачити!

Глава 32. Сповідь без каяття

Кабул. Ранок видався прохолодним, а над містом повільно піднімалося сонце. На вулицях уже вирувало життя: автомобілі рухалися вузькими дорогами, відкривалися крамниці, а люди поспішали у своїх справах.

Біля будівлі місцевого поліцейського управління зупинилися два автомобілі. З першого вийшли Ксенія, Едвард, Олександр, Вікі, Джеймс і Катерина. Їх зустрів старший офіцер, який координував розслідування разом з англійськими правоохоронцями.

— Вітаю. Я капітан Фарід Ахмад. Ми отримали всі матеріали від ваших колег і вже затримали підозрювану.

Ксенія одразу запитала:

— Це Мері Блеквуд?

— Так. Її впізнали за фотографіями. Вона намагалася скористатися іншими документами, але наші співробітники встановили її справжню особу. Зараз вона перебуває в кімнаті для допитів.

Олександр зробив крок уперед.

— А моя дружина? Ви знайшли Шарлотту?

Офіцер похитав головою.

— На жаль, поки що ні. Ми встановили, що ваша родичка передала молоду жінку іншому чоловікові. Ми перевіряємо будівлю та всі можливі місця, де може перебувати ваша дружина. Наші співробітники вже працюють над цим.

Олександр стиснув кулаки.

— Вона продала мою дружину! Вагітну жінку! Як узагалі можна було таке зробити?!

Ксенія торкнулася його плеча.

— Ми знайдемо Шарлотту. Але спочатку потрібно дізнатися від Мері, кому саме вона її передала і де тепер шукати.

— Я хочу бути присутнім на допиті, — твердо сказав Олександр.

— Це не зовсім звичайний допит, — пояснив капітан. — Але ви можете бути присутнім за умови, що не втручатиметеся в розмову. Нам важливо отримати від підозрюваної інформацію, яка допоможе врятувати вашу дружину.

— Я обіцяю, — відповів Олександр. — Але якщо вона скаже, що зробила із Шарлоттою щось погане, не знаю, чи зможу стриматися.

Едвард поклав руку йому на плече.

— Тримайся. Зараз найважливіше — повернути Шарлотту.

Ксенія та Катерина обмінялися поглядами.

— Ми готові, — сказала Ксенія.

---

Кімната для допитів була невеликою. Посередині стояв стіл, за яким сиділа Мері. Її руки були складені перед собою, а на обличчі не було й тіні каяття. Побачивши, хто увійшов, вона підняла голову.

— Яка несподіванка, — промовила вона англійською. — Уся родина зібралася заради мене?

Олександр стояв біля дверей. Його погляд був сповнений ненависті.

— Не смій називати нас своєю родиною.

Мері ледь усміхнулася.

— Олександре, любий брате…

— Замовкни! — різко перебив він.

Ксенія сіла навпроти Мері, поруч із нею розташувалася Катерина. Едвард залишився біля Олександра, а Вікі та Джеймс стояли трохи позаду.

— Мері, нам потрібно поговорити про Емілі та Шарлотту, — спокійно почала Ксенія.

— Я нічого не знаю про вашу Емілі.

— Не поспішайте. Ми вже знаємо, що ви втекли з Англії, викрали Шарлотту й передали її невідомому чоловікові за гроші.

Мері відвела погляд.

— Вона сама створила собі проблеми. Їй потрібно було тримати язик за зубами.

Катерина нахилилася вперед.

— Ви продали вагітну жінку. Ви розумієте, що це злочин?

— А ви думаєте, мене це хвилює?

Ксенія поклала на стіл кілька фотографій.

— Ми також знаємо, що Емілі не випадково померла після того, як випила чай. Річард його не пив. Отрута була призначена не йому. Ви використали речовину, яку раніше привіз Генрі з Африки. І ми хочемо знати, чому ви вбили Емілі.

Мері повільно підняла очі.

— Ви справді думаєте, що розумієте все?

— Тоді поясніть нам, — відповіла Ксенія. — Чому Емілі мала померти? Що вона дізналася про вас? І до чого тут Шарлотта?

Олександр раптом ударив долонею по столу.

— Де моя дружина?! Що ти з нею зробила?!

Мері подивилася на нього холодним поглядом.

— Ти завжди був надто емоційним.

— Я тебе ненавиджу! Чуєш? Якщо з Шарлоттою або нашою дитиною щось станеться, я ніколи тобі цього не пробачу!

На мить Мері нічого не відповіла. Потім відкинулася на спинку стільця й тихо засміялася.

— Ви всі хочете знати правду? Гаразд. Я розповім. Але не сподівайтеся, що моє життя вас зворушить.

Вона глибоко вдихнула й почала свою історію.

---

— Сім років тому я закінчила університет, — промовила Мері. — У мене були плани. Я хотіла багатства, красивого життя, дорогих речей і свободи. Але повертатися до родини, яка не могла дати мені всього цього, я не збиралася. Я вважала, що заслуговую на значно більше.

Вона на мить замовкла.

— Тоді я опинилася в одному закладі, де жінки продавали себе заможним чоловікам. Спочатку я думала, що це тимчасово. Мені потрібні були гроші, і я не бачила іншого способу швидко їх отримати.

Вікі здригнулася.

— Ти працювала в борделі?

— Саме так, — без емоцій відповіла Мері. — Там я познайомилася з його власницею. Вона була жорстокою жінкою, яка контролювала всіх і не дозволяла нікому піти просто так. Я дедалі більше ненавиділа її. Одного разу вирішила, що хочу назавжди позбутися цієї людини.

Ксенія уважно слухала.

— І ви її отруїли?

Мері кивнула.

— Так. Я підсипала їй отруту. Вона померла, а я думала, що нарешті вільна. Але була одна проблема. Про те, що сталося, знав чоловік, який був моїм коханцем. Він почав шантажувати мене. Вимагав гроші й погрожував розповісти поліції правду.

— І ви вбили його теж? — тихо запитала Катерина.

— Так. Я не могла дозволити, щоб він зруйнував моє життя. Після цього втекла, але дорогою знепритомніла. Коли прийшла до тями, майже нічого не пам'ятала.

Олександр дивився на сестру так, ніби вперше її бачив.

— Боже мій… Ким ти стала?

Мері проігнорувала його слова.

— Саме тоді я зустріла Роджера. Він знайшов мене, допоміг і прихистив у своєму домі. Я була без пам'яті, не знала навіть власного минулого. Роджер був добрим до мене, піклувався, а згодом запропонував одружитися. Я погодилася.

Ксенія згадала слова Роджера, які він розповідав перед смертю.

— Отже, його історія про те, як він вас урятував, була правдою?

— Частково. Він справді мене прихистив. Але коли пам'ять почала повертатися, я зрозуміла, що не хочу цього життя. А потім дізналася, що вагітна.

Мері скривилася.

— Мене постійно нудило. Я бігала до ванної кімнати, не могла нормально їсти й ненавиділа кожну хвилину цього стану. Я не хотіла дітей. Узагалі ніколи не мріяла бути матір'ю.

— Але ти народила двох хлопчиків, — тихо промовила Вікі.

— Так. Близнюків. Я навіть не захотіла взяти їх на руки. Не відчула нічого. Роджер найняв няню, а я чекала слушної нагоди, щоб піти.

Кімната занурилася в тишу.

— Через тиждень після пологів я почала збирати речі. Роджер намагався мене зупинити. Ми посварилися, і я ледь не вбила його. Потім залишила його й дітей та втекла. Я знала, що моя родина має гроші й зв'язки, тому могла повернутися до колишнього життя. Я поклялася, що ніхто ніколи не дізнається про моє минуле.

— А Роджер? — запитала Ксенія.

— Він вижив. Але я думала, що більше ніколи його не побачу.

Катерина похитала головою.

— Ви знищували життя людей, які вам довіряли.

— Не читайте мені моралі! — різко відповіла Мері.

---

Вона зробила ковток води, яку поставив перед нею поліцейський, і продовжила:

— Коли я повернулася до Англії, усе почалося спочатку. Я знову стала частиною заможної родини. Мені подобалося, що люди поважають мене, що я можу отримати майже все, чого захочу. А потім я познайомилася із Себастьяном.

Вікі заплющила очі.

— І ти почала зустрічатися з чоловіком своєї сестри…

— Він сам цього хотів. Ми обоє отримували від цих стосунків те, що нам було потрібно.

— Ти зруйнувала шлюб Ізабелли! — вигукнула Вікі.

— Це вже не моя проблема.

Ксенія поклала перед Мері фотографію Емілі.

— Але Емілі стала вашою проблемою.

Мері вперше відвела погляд.

— Так. Вона побачила нас із Себастьяном. Але справа була не тільки в цьому. Емілі була доброю дівчиною, завжди намагалася допомогти іншим. Вона дуже любила Ізабеллу й не хотіла, щоб та страждала через зраду чоловіка.

— Вона вирішила з'ясувати, хто ви насправді, — сказала Катерина.

— Вона почала розпитувати про мене. Дізналася дещо з мого минулого. Не все, але достатньо, щоб зрозуміти: я не та людина, за яку себе видаю.

Мері стиснула пальці.

— Одного разу вона прийшла до мене й сказала, що розповість усе Ізабеллі, а потім і Річарду. Я не могла цього допустити. Якби правда вийшла назовні, я втратила б усе.

Ксенія уважно подивилася на неї.

— Шарлотта чула вашу розмову з Емілі?

— Так. Вона була неподалік. Я помітила її, але тоді не надала цьому значення.

— А записка? — запитала Ксенія. — Емілі залишила повідомлення, щоб у разі небезпеки шукали там, де починається тінь. Вона боялася, що ви можете її вбити?

Мері опустила очі.

— Вона підозрювала, що я здатна на це.

— Але як саме ви отруїли її? — запитала Катерина.

Мері знову підняла голову.

— Я знала, що в Генрі колись була отрута, привезена з Африки. Вона залишилася після його повернення. Я знайшла її й вирішила скористатися. Емілі не повинна була нічого підозрювати. Я хотіла, щоб усі подумали, ніби небезпека була пов'язана з Річардом.

Ксенія повільно промовила:

— Але Річард не випив чаю.

— Саме так. Я розраховувала, що все складеться інакше. Емілі випила його сама.

Катерина нахилилася вперед.

— Ви розуміли, що вбиваєте невинну дівчину?

— Вона сама втрутилася в моє життя!

— Вона просто хотіла сказати правду! — вигукнула Ксенія.

Мері підняла на неї холодний погляд.

— Я не могла дозволити їй зруйнувати все, що я побудувала. Я прибрала її зі свого шляху. А потім почала робити все, щоб підозра впала на когось іншого. Генрі мав отруту, Томас був зручним підозрюваним… Мені потрібно було, щоб усі шукали винного серед інших.

Олександр знову вдарив кулаком по столу.

— Ти вбила Емілі! Невинну дівчину, яка просто працювала в нашому домі! А потім намагалася зруйнувати життя Генрі й Томаса!

— Я хотіла врятувати себе, — холодно відповіла Мері.

— Ти не врятувала себе! Ти стала чудовиськом!

---

Ксенія не відводила погляду від Мері.

— Тепер Шарлотта. Чому ви її викрали?

— Вона почула нашу сварку з Емілі. Спочатку я не думала, що вона щось розповість. Але потім зрозуміла, що вона може стати небезпечною. Коли ви почали ставити запитання, я вирішила, що потрібно позбутися всіх, хто знає правду.

— І ви продали її незнайомому чоловікові? — запитала Катерина.

— Так. Він заплатив мені гроші. Я більше не хотіла мати з нею нічого спільного.

Олександр підвівся.

— ДЕ ВОНА?!

Мері мовчала.

— Де моя дружина?! — повторив він.

— Я не збираюся тобі нічого говорити.

— Ти продала її! Ти хоч розумієш, що вона вагітна? Що там наша дитина?!

Мері лише знизала плечима.

Олександр схопився за край столу.

— Якщо з нею щось сталося, я…

Едвард утримав його за плече.

— Олександре, не треба. Зараз ти повинен допомогти Шарлотті, а не дати їй привід мовчати.

Ксенія повернулася до Мері.

— Ви повинні назвати ім'я чоловіка, якому передали Шарлотту. Де відбулася зустріч? У якій будівлі? Хто ще був присутній? Кожна хвилина має значення.

Мері посміхнулася.

— Ви думаєте, що я так просто все розповім?

— Ви вже зізналися у вбивстві Емілі, — відповіла Ксенія. — Ваші слова записані. А тепер кожна спроба приховати місце перебування Шарлотти лише погіршить ваше становище.

— Вона не повернеться до вас, — прошепотіла Мері. — Ви запізнилися.

Олександр не витримав.

— Я тебе ненавиджу! Ти більше не моя сестра! Для мене тебе не існує!

Мері вперше помітно зблідла, але швидко повернула собі звичний вираз обличчя.

---

У цей момент двері відчинилися, і до кімнати поспіхом увійшов Джек Вілсон. Він уже знав, що Мері затримали, а під час допиту вона зізналася у вбивстві його сестри.

— Це вона? — запитав Джек, дивлячись на Мері.

Ксенія підвелася.

— Джеку, зачекайте…

Але чоловік уже зробив крок уперед.

— Ти вбила мою сестру! Емілі була доброю дівчиною! Вона нікому не бажала зла! Як ти могла?!

Мері відкинулася на стільці.

— Вона сама винна. Не треба було втручатися в мої справи.

Ці слова стали останньою краплею.

Джек кинувся до неї, але Едвард і місцевий офіцер встигли схопити його й утримати.

— Відпустіть мене! Вона вбила Емілі! Вона отруїла мою сестру!

— Джеку, заспокойтеся! — наказав капітан Фарід.

— Як я можу заспокоїтися?! Я поховав сестру, навіть не знаючи, хто забрав у неї життя! А тепер ця жінка сидить переді мною й навіть не шкодує про скоєне!

Джек затулив обличчя руками. Його плечі здригалися.

Вікі, яка весь цей час стояла біля Джеймса, більше не могла стримувати емоцій.

— Ти зруйнувала нашу родину! — вигукнула вона, підходячи до Мері. — Через тебе ми втратили Емілі, ледь не втратили Шарлотту, а Генрі та Томас мало не опинився за ґратами за злочин, якого не скоював!

Вона не витримала й дала Мері ляпаса.

— Вікі! — вигукнув Джеймс, одразу відтягуючи її назад.

— Вона заслуговує на покарання! — крізь сльози сказала Вікі.

— І вона його отримає, — тихо відповів Джеймс, обіймаючи кохану.

Ксенія подивилася на Мері.

— Ви хотіли почати нове життя, але забули про одну річ. Минуле не зникає лише тому, що ви змінили ім'я. Ви можете втекти в іншу країну, змінити зовнішність, але не зможете повернути життя Емілі чи стерти те, що зробили з людьми.

Мері мовчала.

Капітан Фарід наказав офіцерам завершити допит і продовжити встановлення всіх обставин злочинів. Зізнання Мері мали бути належним чином зафіксовані, а її слова про Шарлотту — перевірені негайно.

Ксенія повернулася до Олександра.

— Ми ще не знаємо, де Шарлотта. Але тепер маємо ім'я людини, яка забрала її. Поліція перевірятиме кожну адресу й кожен контакт Мері.

Олександр витер сльози.

— Я не піду звідси, поки не дізнаюся, де моя дружина.

— Ми її знайдемо, — відповіла Ксенія. — Я обіцяю, що зроблю все можливе.

Він кивнув, але його погляд залишався сповненим болю.

За дверима кімнати Мері вже чекали правоохоронці. Її зізнання у вбивстві Емілі стало важливим кроком у розслідуванні, однак головне питання залишалося без відповіді.

Де Шарлотта?

І чи встигнуть вони врятувати її та дитину, перш ніж стане надто пізно?

Родина Блеквудів нарешті дізналася правду. Але найважливіша боротьба ще не закінчилася.