Раді Вас бачити!

Аліса побачила біле світло.

А за ним — неймовірно красивий сад.

Дерева, квіти, зелень і стіл зі стільцями.

За столом сиділи мама й тато.

Вони посміхалися.

Аліса підійшла ближче й сіла на стілець навпроти них.

Тільки тоді помітила — вони не зовсім раді.

— Доню... Я так рада тебе бачити, — Олівія усміхнулася крізь сльози. — Але я не хочу, щоб тепер ти була тут.

Грег подивився на доньку.

— Ми тебе любимо. І вибач, що не дали тобі тієї любові, яку ти заслуговувала.

Олівія ніжно торкнулася обличчя Аліси.

— Пам'ятай, що навіть якщо нас немає поруч, мама й тато тебе люблять.

Аліса дивилася на них, не знаходячи слів.

— Але поки твій час не настав.

Грег підвівся.

Олівія теж.

Вони обійняли доньку.

— Твоя історія ще не завершилась.

Даріан застиг.

Він відчув, що прокляття відійшло.

І серце завмерло.

Він панічно почав шукати парну прикрасу, яку подарував їй.

Вона була чорною.

Даріан відкрив портал і вирушив до неї.

Аліса опинилася в чорному просторі.

Поруч із нею була жінка з картини. Вона використовувала магію, намагаючись утримати Алісу при житті.

— Бийся, серце. Я не здамся.

Аліса ледве відкрила очі.

— А ти хто?.. Де я?

Жінка подивилася на неї.

— Я твій шанс на життя. А від тебе потрібне лише одне — бажання жити.

Даріан опинився в лісі.

Дощ огорнув усе навколо.

Валтер, не відпускаючи Алісу, стояв на колінах.

Анабет магією намагалася щось зробити, але її руки тремтіли.

Світ навколо ніби зник.

Даріан дивився на Алісу.

І вперше не знав, що робити.

Рана почала затягуватися.

Рухи Анабет стали впевненішими.

Важко дихаючи, вона не відступала, вливаючи магію в онуку.

Валтер у свою чергу теж продовжував передавати їй свою магію.

Рози розцвіли на тілі Аліси.

Тук.

Тук.

Тук.

Серце забилося.

Даріан підійшов і взяв Алісу за руку.

І вона ледь помітно стиснула його руку.

Едвін у вигляді ворона прилетів до них.

Перетворившись на людину, він побіг до неї.

Світло вилетіло з тіла Аліси й відлетіло кудись у темряву.

Адель відкинуло магічною силою.

Вона пролетіла крізь простір і опинилася біля будинку, де колись була запечатана.

Вона не розуміла, що сталося.

Лише відчувала — щось змінилося.

Аліса відкрила очі.

Спочатку вона нічого не розуміла.

Навколо був дощ.

Вона відчула тепло чиїхось рук і почула голоси.

Аліса повільно вдихнула.

Вона була жива.