Спочатку:
На сторінку книги
Еліона тим часом ще мирно спала, навіть не підозрюючи, що за дверима на неї вже чекає сюрприз.
Сейбл, поспішно проходячи кімнатою, випадково стрибнула на кульку, яка лежала просто на підлозі.
— Бах!
Гучний хлопок пролунав на весь будинок.
Усі завмерли.
— Тихо! — прошепотів хтось, дивлячись у бік кімнати Еліони.
Сейбл застигла на місці, винувато опустивши погляд на залишки кульки.
— Я... випадково.
Діана подивилася на Сейбл, а потім навмисно стала ногою на кульку, що лежала поруч.
— Бах!
Усі знову здригнулися.
Діана спокійно глянула на Сейбл.
— Не треба так, Сейбл. З кожним таке може бути.
Сейбл ображено фиркнула й махнула хвостиком. Вона ще кілька секунд сиділа, дивлячись на Діану примруженими очима, а потім раптом підстрибнула й вмостилася їй на руки.
Передніми лапками вона вчепилася в одяг Діани, згорнула хвостик навколо її руки й притулилася мордочкою до плеча. Вушка Сейбл трохи притиснулися, ніби вона й справді була дуже ображена.
Діана ніжно погладила її між вушками.
— Ну-ну, не сердься...
Сейбл тихенько муркнула, але одразу ж відвернула мордочку, продовжуючи вдавати, що сердиться.
— Злі ви... — ображено пробурмотіла вона.
Діана тихо засміялася й провела рукою по її спинці.
Сейбл ще трохи повертала хвостиком, а потім таки не витримала й задоволено замуркотіла, зручно вмощуючись у її обіймах.
— Якщо іменинниця встане, не бачити тобі твоїх смаколиків цілий тиждень, — попередила Аліса, підійшовши до Діани.
Вона легенько торкнулася пальцем носика Сейбл, від чого та ворухнула вусами й невдоволено примружила очі.
— Еліона спить так, що простить навіть зомбі-апокаліпсис, — спокійно відповів Каел, чіпляючи чергову кульку.
Аліса повільно повернула голову до брата й схрестила руки на грудях.
— Я сказала: якщо.
Аліса не спала цілу ніч, готуючись до дня народження Еліони. Вона власноруч приготувала всю їжу й навіть спекла святковий торт. Втома вже давалася взнаки, але Аліса вперто продовжувала перевіряти, чи все готово.
Двері кухні тихенько відчинилися, і звідти вийшов Едвін із чашкою гарячої кави.
Він підійшов до Аліси, на мить затримав на ній погляд, а потім простягнув чашку.
— Для тебе.
Аліса тепло усміхнулася, приймаючи її в долоні.
— Дякую...
Вона піднялася навшпиньки й ніжно чмокнула його в губи. Едвін усміхнувся, а потім обережно прибрав пасмо її волосся з обличчя.
— Ти сьогодні постаралася більше за всіх, — тихо сказав він. — Навіть більше, ніж потрібно.
— Я хотіла, щоб для Еліони все було ідеально, — втомлено усміхнулася Аліса.
— І воно буде, — запевнив Едвін.
Він лагідно торкнувся її щоки, а тоді взяв за руку.
— Але тепер твоя черга трохи подбати про себе.
— Едвіне...
— Сідай і відпочивай, — м'яко перебив він. — Хоч кілька хвилин.
Аліса тихенько засміялася, але сперечатися більше не стала. Вона сіла, а Едвін на мить нахилився й залишив ніжний поцілунок у неї на чолі.
— Ось так краще.
Аліса притиснула чашку до себе й усміхнулася, дивлячись йому вслід.
Коли вітальня вже виглядала так, ніби її щойно підготували для сцени з фільму, до кімнати зайшли Гвінет, Арахна та Ліора. У руках кожної були великі коробки.
Гвінет поставила свою коробку на підлогу й усміхнулася.
— Я прийшла з новим гардеробом. Наскільки я розумію, вона носить одяг усіх, хто тут є, тому в неї обов'язково має бути щось особисте.
Вона відкрила коробку, демонструючи акуратно складений одяг.
— І я вирішила це виправити.
Після цих слів усі раптом почули, як двері до спальні Еліони зачинилися, а за кілька секунд — відчинилися двері до ванної.
Усі завмерли.
— Вона прокинулася... — пошепки сказала Арахна.
Гвінет миттєво схопила свою коробку й заховалася за диваном, притиснувши її до себе.
Ліора швидко присіла за кріслом, намагаючись не зачепити жодної прикраси.
Арахна завмерла біля стіни, а потім повільно сховалася за фіранкою, залишивши назовні лише кінчик ноги.
Каел, який саме вішав кульку, поспіхом присів за кріслом разом із нею.
— Тільки тихо... — прошепотів він.
Діана обережно посадила Сейбл на підлогу й сама сховалася за диваном.
Сейбл спочатку здивовано подивилася на всіх, а потім, ніби зрозумівши правила гри, тихенько підкралася до Діани й сховалася поруч, притиснувши вушка.
Аврора швидко забрала свій подарунок і стала за дверима, намагаючись навіть не дихати.
Ліліт просто притулилася до стіни й прикрила рот рукою, стримуючи сміх.
Селесіан спокійно поставив коробку зі своїм подарунком під стіл, після чого сховався за ним.
Аліса ж озирнулася на всіх і ледь помітно усміхнулася.
— Тихо, — прошепотіла вона. — І ніхто не видає себе.
Едвін тим часом опинився біля дверей і жестом показав усім, щоб не шуміли.
У вітальні запанувала майже ідеальна тиша.
Усі чекали.
За дверима ванної почувся шум води.
Сейбл тихенько позіхнула.
Діана прикрила їй мордочку долонею.
— Тсс...
І знову тиша.
Еліона ще не здогадувалася, що щойно прокинулася в будинку, де ціла компанія дорослих людей і навіть одна кішка ховається від неї за меблями, готуючи сюрприз.
Двері ванної нарешті відчинилися.
Еліона вийшла, ще сонно поправляючи волосся. Вона зробила лише кілька кроків коридором, коли раптом...
— З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!
Усі вискочили зі своїх схованок одночасно.
Еліона від несподіванки аж здригнулася й завмерла посеред кімнати.
Перед нею були всі — усміхнені, з подарунками в руках, а вітальня сяяла від кульок, стрічок та прикрас.
Кілька секунд Еліона просто мовчки дивилася на них, намагаючись усвідомити, що відбувається.
— Ви... — вона розгублено озирнулася навколо. — Ви все це зробили для мене?
— А для кого ж іще? — усміхнулася Аліса.
Діана першою підбігла до Еліони й міцно її обійняла.
— З днем народження!
Усі вискочили зі своїх схованок одночасно.
Еліона від несподіванки аж здригнулася й завмерла посеред кімнати.
Перед нею були всі — усміхнені, з подарунками в руках, а вітальня сяяла від кульок, стрічок та прикрас.
Кілька секунд Еліона просто мовчки дивилася на них, намагаючись усвідомити, що відбувається.
— Ви... — вона розгублено озирнулася навколо. — Ви все це зробили для мене?
— А для кого ж іще? — усміхнулася Аліса.
Діана першою підбігла до Еліони й міцно її обійняла.
— З днем народження!
Сейбл одразу підбігла слідом і потерлася об ноги іменинниці, голосно муркочучи.
Еліона засміялася й присіла, щоб погладити її.
— І ти теж тут...
— Звичайно, — усміхнувся Каел. — Ми ж не могли дозволити тобі прокинутися без сюрпризу.
Гвінет підняла свою велику коробку.
— І без подарунків.
— Гвінет... — Еліона вже починала здогадуватися, скільки всього вони приготували.
— Навіть не думай відмовлятися, — одразу попередила та.
Ліора тихо засміялася.
— Ми дуже старалися не розбудити тебе.
Арахна кивнула.
— Особливо після того, як Сейбл ледь не знищила всю нашу конспірацію.
Сейбл ображено фиркнула.
— Це була випадковість!
Усі засміялися.
Еліона дивилася на них і поступово усмішка ставала все ширшою. В її очах з'явилися сльози.
— Я навіть не знаю, що сказати...
Аліса підійшла до неї й ніжно обійняла.
— Нічого не кажи. Просто будь щаслива сьогодні.
Еліона міцно обійняла її у відповідь.
— Дякую...
І цього разу в її голосі було чути справжнє хвилювання.
Вона ще раз озирнулася на прикрашену вітальню, на подарунки, на всіх своїх друзів.
Це був перший день народження, який вона точно не забуде.
— Там, звідки я прийшла, було не прийнято святкувати дні народження... — тихо сказала Еліона.
Вона опустила погляд, намагаючись стримати хвилювання.
— Тільки сестра робила мені сюрпризи й дарувала подарунки.
Еліона зворушено витерла сльози, що виступили на очах, і ледь усміхнулася.
— Тому я навіть не очікувала, що колись у мене буде щось подібне...
На кілька секунд у кімнаті запанувала тиша.
Аліса тепло усміхнулася їй.
— Тепер буде.
Еліона підняла на неї очі.
— І не тільки сьогодні, — додав Едвін. — Тепер тобі доведеться звикати до того, що ми будемо псувати тобі всі сюрпризи своєю увагою.
Еліона засміялася крізь сльози.
— Думаю... я зможу звикнути.
Першою до Еліони підійшла Аліса.
— Це від мене.
Вона простягнула їй невелику коробочку. Еліона обережно відкрила її й побачила красивий кулон.
Сейбл гордо підняла мордочку.
— Тоді я точно її носитиму.
Еліона прикріпила брошку до одягу, а Сейбл задоволено потерлася головою об її руку.
— Дякую, маленька.
Наступною підійшла Аврора.
У її руках лежав витончений браслет.
— Він створений спеціально для ангелів. За принципом, схожим на кулон Аліси. Він допомагатиме тобі підтримувати сили та самопочуття.
Еліона одягнула браслет і кілька секунд просто розглядала його.
— Він прекрасний...
Аврора ніжно усміхнулася.
— Тепер у тебе є свій.
Ліліт простягнула Еліоні наступний подарунок.
— А я вирішила, що тобі потрібна річ, яка допоможе освоїтися в нашому світі.
Еліона відкрила коробку й побачила новенький планшет.
— Планшет?
— Твій особистий, — усміхнулася Ліліт. — Для навчання, фільмів, музики... і щоб не доводилося щоразу просити чужий.
Еліона засміялася.
— Дякую!
Гвінет із Арахною та Ліорою підійшли разом.
Гвінет поставила перед Еліоною велику коробку.
— Ну а тепер те, без чого не обходиться жодна дівчина.
Вона відкрила коробку.
Всередині лежав цілий гардероб: сукні, сорочки, спідниці, светри та інший одяг.
Еліона ошелешено подивилася на кількість речей.
— Ви це все...
Тобі, — підтвердила Гвінет. — І тепер не смій казати, що тобі нічого вдягнути.
Арахна засміялася.
— Ми навіть подбали про те, щоб усе підходило одне до одного.
Ліора кивнула.
— Тож тепер у тебе є власний гардероб.
Еліона провела рукою по одному з платтів.
— Я навіть не знаю, що сказати...
— Тоді просто приміряй, — усміхнулася Гвінет.
Останнім до неї підійшов Селесіан.
Останнім до Еліони підійшов Селесіан.
Він простягнув їй невелику коробочку.
— А це від мене.
Еліона відкрила її й завмерла.
Всередині лежав красивий перстень.
Спочатку вона просто розглядала його, але за мить її погляд змінився. Вона обережно взяла прикрасу до рук, провела пальцем по знайомому візерунку й тихо прошепотіла:
— Цього не може бути...
— Що? — здивовано запитав Селесіан.
Еліона підняла на нього очі.
— Це... перстень моєї мами.
У кімнаті стало тихо.
Еліона ще раз подивилася на нього, ніби боялася, що помиляється.
— Я пам'ятаю його. Вона носила його, коли я була маленькою...
Селесіан розгублено подивився на перстень.
— Я знайшов його в магазині рідкісних речей. Просто побачив і чомусь одразу подумав про тебе. Я навіть не знав...
Еліона усміхнулася крізь сльози.
— Ти навіть не уявляєш, наскільки це важливий подарунок.
Вона обережно одягнула перстень на палець і на мить притиснула руку до грудей.
— Тепер він знову зі мною...
Селесіан тепло усміхнувся й накрив її руку своєю.
— Значить, я не помилився.
Еліона тихо засміялася крізь сльози й обійняла його.
— Дякую.
А Селесіан ще довго не міг позбутися думки, наскільки дивним було те, що саме цей перстень знайшов його серед усіх інших речей.
Після розмови з Каелом Еліона повернулася до друзів. На душі стало незвично легко. Їхні стосунки змінилися, але дружба залишилася.
Саме тоді у двері постукали.
— Хто це ще? — здивувалася Аліса.
Двері відчинилися, і на порозі з'явилися Неріон, Ліветта та їхня донька Калер.
— З днем народження, Еліоно, — усміхнулася Ліветта.
Неріон простягнув їй невеликий, красиво запакований подарунок.
— Ми не могли залишити цей день без привітання.
Калер сором'язливо підійшла ближче й простягнула Еліоні маленьку листівку, зроблену власноруч.
— Це тобі.
Еліона взяла листівку й усміхнулася крізь сльози.
Вона подивилася на Неріона, Ліветту, Калер, а потім на всіх інших, хто сьогодні був поруч із нею.
Стільки людей прийшли не просто подарувати їй щось.
Вони прийшли, бо хотіли бути частиною її життя.
— Тепер у мене є не просто друзі… — тихо промовила Еліона. — У мене є сім'я.
І цього вечора вона вперше по-справжньому відчула, що має місце, яке може назвати домом.
