Раді Вас бачити!

-Едвін… скажи мені чесно, — Аліса допила вино й поставила келих на стіл. — Якби інша відьма покликала тебе… кого б ти вибрав?

Вона пильно подивилася на нього.

Едвін навіть не змінився в обличчі.

— Ти вже п'яна.

Аліса примружилася.

— Не бреши. Ти знаєш, що це тільки початок.

— Саме тому я й кажу, що ти вже п'яна.

— Я поставила нормальне питання.

— Ні. Ти поставила питання, на яке вже хочеш почути конкретну відповідь.

Аліса замовкла на кілька секунд.

— І яку?

Едвін усміхнувся ледь помітно.

— Ту, де я обираю тебе.

Вона відвела погляд, намагаючись приховати задоволену усмішку.

— От і добре.

— Ти навіть не запитала, чи я справді так думаю.

Аліса знову подивилася на нього.

— А ти хіба дав мені привід сумніватися?

— Аліса, напевно, одна з тих відьом, у яких два фамільяри…

Аліса пильно подивилася на Сейбл, яка абсолютно спокійно спала в неї на ногах.

— А в мене ні одного. Як це так?

— Не повіриш… сама не знаю.

Аліса, ніби це було найважливіше питання вечора, влила всім ще вина.

Каел мовчки простежив за цим.

— Каел, запам'ятай цей вечір, — спокійно промовив Едвін. — Так вони розмовляють, коли градус б'є в голову.

— Я вже зрозумів, — відповів Каел.

Аліса повернулася до них.

— Що ви там шепочетеся?

— Нічого, — одночасно відповіли вони.

Сейбл уві сні ворухнула вухом.

Аліса кивнула, задоволена відповіддю.

— От і добре.

— Пам'ятаю той вечір, коли ми з Ліліт напилися вперше… І це було з моєю улюбленою Амаріс.

Аліса розчулено подивилася на всіх за столом.

— Я тебе люблю. І тебе люблю. І вас усіх люблю. Ви найкращі.

Каел повільно опустив келих.

Едвін подивився на пляшку вина, потім на Алісу.

— Алісі більше не наливати.

— Чому? — обурилася вона.

— Стадія любові до всіх почалася.

— Сейбл, на хвильку встань.

Кішка, ніби знаючи, що зараз відбуватиметься, спокійно стрибнула на підлогу.

Аліса піднялася на ноги й попрямувала до Ліліт.

Вона взяла її обличчя в долоні.

— Я тебе люблю. І якщо ти зараз скажеш щось подібне… я буду говорити тобі це цілий день, поки тебе не знудить.

Не давши Ліліт навіть відповісти, Аліса нахилилася й кілька секунд цілувала її в губи.

Відпустивши її, вона пильно подивилася Ліліт просто в очі.

— Зрозуміла?

— Так…

Обличчя Ліліт стало червоним.

Аліса абсолютно спокійно повернулася на своє місце й сіла.

За столом запала тиша.

Ніхто не знав, що сказати.

Тільки Амаріс повільно підвелася.

— Дорогі мої… дякую, що так гостинно зустріли мене.

Едвін мовчки поставив келих на стіл.

Каел прикрив обличчя рукою.

А Сейбл просто знову стрибнула Алісі на ноги, ніби нічого особливого не сталося.

— Не переймайся. Твоя сестра кожного разу її цілує, — Едвін, ніби нічого не сталося, спокійно доїв свій стейк. — І кожного разу Ліліт так червоніє. Нічого нового.

Каел налив собі води.

— Добре, що Діана тепер спить. Їй таке бачити ще рано.

Едвін кивнув.

— Безперечно.

Аліса, почувши це, підняла голову.

— Що їй рано бачити?

Каел завмер із келихом у руці.

Едвін продовжив їсти.

— Нічого.

— Точно?

— Абсолютно.

Аліса задоволено кивнула й знову взялася за вино.

Каел подивився на Едвіна.

— Вона завтра все забуде?

— Ні.

— Тоді чому ти дозволяєш їй пити?

Едвін спокійно відрізав ще шматок стейка.

— Я не дозволяю. Я просто вже зрозумів, що зупинити її неможливо.

— А що, хтось мені може заборонити? Я доросла і п'ю скільки хочу, — Аліса зиркнула на брата.

— Вона тільки говорить, тому не переймайся, — Едвін спокійно взяв канапе до своєї тарілки. — Якби вона справді хотіла щось зробити, то не попереджала б.

Амаріс тихо хихикнула, прикривши усмішку долонею.

— Пам'ятаю, коли вона тебе кусала. Нічого перед тим не казала.

Едвін на секунду завмер із канапе в руці.

Каел повільно перевів погляд з Амаріс на Алісу.

— Вона… що?

Аліса зробила вигляд, що дуже зайнята своїм келихом.

Едвін спокійно поклав канапе до рота.

— Це було давно.

— Алісо?

— Я була молодша.

— Ти була старша за мене на той момент.

— Я старша за тебе на декілька секунд. Не треба це пригадувати, — пробурмотіла Аліса.

Вона схопила склянку з водою й жадібно випила.

Каел лише похитав головою.

— На декілька секунд, але поводишся так, ніби на десять років.

— Я старша, — нагадала Аліса, поставивши склянку.

— На декілька секунд.

— Все одно старша.

Едвін тихо хмикнув.

— Запам'ятайте цей аргумент. Схоже, сьогодні він буде використовуватися проти всіх.

— А ти хочеш, щоб той вечір повторився? — Аліса подивилася на Едвіна з ледь помітною усмішкою.

За столом знову запала тиша.

Едвін повільно підняв на неї очі.

— Алісо.

— Що?

— Ти зараз граєшся з вогнем.

— Я просто питаю.

— Ні, — спокійно відповів він. — Ти чудово знаєш, що робиш.

Аліса задоволено усміхнулася й знову взяла келих.

— Значить, пам'ятаєш.

Едвін важко видихнув.

— На жаль.

Амаріс тихо засміялася.

— Я, здається, починаю розуміти, чому ви досі разом.

Аврора мовчки спостерігала за всім, що відбувалося за столом.

Схоже, вона теж уже відчула, що вина було трохи забагато.

Підвівшись, вона підійшла до стільця Аліси й легким рухом руки магією підняла дівчину на ноги.

Аліса навіть не опиралася.

Їхні погляди зустрілися.

А потім Аврора нахилилася й поцілувала її.

За кілька секунд вона вже спокійно повернула Алісу на стілець і поправила рукав сукні, ніби нічого особливого не сталося.

— Як я розумію, це ваш ритуал поцілунку, — абсолютно спокійно сказала Аврора. — Тому я започаткувала новий. Тепер я теж буду її цілувати.

І так само спокійно повернулася на своє місце.

— Добре мене сьогодні здивували.

Едвін просто дивився на неї.

Не моргаючи.

Каел повільно поставив склянку на стіл.

Ліліт, яка й без того була червона, тепер взагалі не знала, куди дивитися.

Аліса ж абсолютно спокійно сіла назад.

— А що? — запитала вона.

Едвін нарешті моргнув.

— Нічого.

Пауза.

— Просто я більше ніколи не буду казати, що знаю, чого від вас очікувати.

Дівчина з фіалковим волоссям сиділа на гілці дерева й старанно записувала в блокнот усе, що відбувалося внизу.

Вона перегорнула кілька сторінок, щось швидко занотувала, а потім задоволено усміхнулася.

— Наступна книга буде бестселером…

Дівчина підняла голову й подивилася на будинок.

— Пара Аліса й Аврора… Це буде хіт.

Вона дістала фотоапарат і переглянула останній знімок.

На фотографії саме був той момент, коли Аврора цілувала Алісу.

— Добре, що я взяла фотоапарат.

Вона збільшила зображення.

— Трохи відредагувати… і буде обкладинка.

Дівчина закрила блокнот.

За мить її силует зник з дерева, залишивши після себе лише легкий рух листя.

А внизу ніхто навіть не здогадувався, що їхній вечір уже став матеріалом для наступної книги.

— Трохи сумно, що я ще не встигла так з вами подружитися, — сказала вже підпивша Еліона.

Аліса на мить замислилася.

— А-а-а… точно. Ось що я забула.

— Що? — Еліона здивовано подивилася на неї.

Аліса торкнулася пальцями своїх губ.

— Мої губи вже натякали на це, але…

Еліона сиділа зовсім поруч.

Аліса просто нахилилася до неї й поцілувала.

За кілька секунд вона відсторонилася й задоволено кивнула.

— Тепер ритуал я закінчила.

І, ніби нічого не сталося, усміхнулася Еліоні.

Едвін лише важко видихнув.

— Все. Я більше не питаю, що сьогодні станеться далі.

— Я просто буду мовчати, — Каел насторожено подивився на сестру.

Аліса спокійно повернула до нього голову.

— Я, звісно, п'яна, але брата цілувати не буду.

Каел на мить завмер.

— Дякую.

— Будь ласка.

Едвін тихо хмикнув.

— Бачиш? У неї все-таки є межі.

Каел подивився на нього.

— Після сьогоднішнього я вже ні в чому не впевнений.

Аліса раптом простягнула руку й так сильно вщипнула брата за бік, що той аж зойкнув.

— Ай!

Вона спокійно повернулася до свого келиха.

— Я п'яна, але не глуха.

Каел потер бік і ображено подивився на неї.

— Це було обов'язково?

— Ти сумнівався в мені.

— Я просто…

— От і все.

Едвін, навіть не піднімаючи очей від тарілки, тихо промовив:

— Каеле, не сперечайся. Вона сьогодні доводить усе практично.

— Я так сумувала за цим… — Амаріс аж просльозилася. — Я тиждень побуду з вами, а потім востаннє вирушу в подорож. І вже є будинок, у якому я буду жити. Прямо навпроти вашого.

Едвін на мить замислився.

— Це що, ви тепер весь квартал під білочкою рознесете?

Він почав подумки рахувати можливі збитки.

Аліса довго не чекала.

Нахилилася до нього й вкусила за щоку.

— Ай!

Едвін різко повернув голову.

Аліса задоволено відкинулася на спинку стільця.

— Це за білочку.

Едвін потер щоку й подивився на неї.

— Я навіть не хочу знати, що ти зробиш, якщо я скажу щось про ворона.

Аліса примружилася.

— Правильно.

— Друзі… дякую, що ви мене прийняли, — Еліона протерла сльози. — Я давно не почувалася живою. А тепер розумію… життя — це прекрасно.

За столом на кілька секунд запала тиша.

Аліса подивилася на неї й тепло усміхнулася.

— Тоді залишайся з нами стільки, скільки захочеш.

Еліона усміхнулася крізь сльози.

— Я, здається, саме це й хотіла почути.

Едвін тихо підняв келих.

— За життя.

— За життя, — повторили за ним усі.

Аліса підняла свій келих останньою.

— І за те, щоб завтра ніхто не згадував, що тут сьогодні відбувалося.

Едвін подивився на неї.

— Це вже неможливо.

Вечір проходив так плавно й весело, що ніхто навіть не помітив, як настала глибока ніч.

Селесіана залишилася в гостьовій кімнаті. Амаріс уже після душу готувалася до сну.

Аліса, яка тільки почала тверезіти, раптом відчула, що хоче прогулятися.

Вона визирнула у вікно.

— Едвін, дивись, яка гарна погода. Я хочу пройтися.

— Уже пізно.

— Немає часу для відьми, яка хоче пригод, — весело відповіла Аліса.

Вона вже взувала кеди й прямувала до дверей.

Едвін важко зітхнув.

— Добре. Але недовго. І я йду з тобою.

— Добре!

Щаслива Аліса одразу схопила його за руку й потягнула за собою.

Едвін лише похитав головою.

— Ти щойно ледве сиділа на стільці.

— Я вже майже твереза!

— Саме слово «майже» мене й хвилює.

Двері Аліса відкрила з ноги, а потім із тихим хрускотом зачинила їх.

На щастя, сон у Діани був міцний, як у її «мами». Дівчинка лише щось пробурмотіла крізь сон і накрилася ковдрою з головою.

Сейбл одразу рушила за Алісою, тихенько ступаючи слідом.

Ніч зустріла їх прохолодним повітрям і тишею.

— Ми так давно не гуляли разом, — сказала Аліса, тримаючи Едвіна за руку. Вона міцніше стиснула його долоню.

— Багато чого сталося. Та й було небезпечно просто так ходити.

— Не нуди, — тихо промовила Аліса. — Ти ж знаєш, про що я.

— Знаю. Але це не змінює того, що я переживаю.

Едвін зупинився й став навпроти неї.

Подивився просто в очі.

— Ти знаєш… твоя безпека для мене на першому місці. І взагалі ти для мене на першому місці.

Аліса на мить замовкла.

— Знаю. Просто хотіла це почути.

Вона відвела погляд.

Едвін, не відпускаючи її рук, нахилився й ніжно поцілував її.

Коли він відсторонився, на його обличчі з'явилася хитра усмішка.

— Ти про мене забула.

Аліса одразу почервоніла.

— Я ж не можу таке робити при всіх…

— А дівчат ти могла?

— Це інше.

Вона відвела погляд, але її серце билося так сильно, що, здавалося, Едвін міг його почути.

Він лише усміхнувся.

А потім підхопив її на руки й знову ніжно поцілував.

Сейбл, яка сиділа неподалік, просто подивилася на них.

Ніби вже давно звикла.